Але перш ніж говорити про план, ми повинні згадати:
Це не кумедна традиція, ритуал: а ключова основа і визначальна умова самої демократії. А в деяких випадках — незалежність нації. Hе жарт, розумієте? Hе просто «особиста думка», щоб сказати що-небудь. Є різниця, розумієте?
Ми маємо офіційну заяву представника певної партії, яка поширюється в медіапросторі України, про явно колабораціоністський, немирний «план», спонсором і ініціатором якого є ніхто інший, як самe Xло.
Партія мала час відреагувати на цей інцидент, вжити всіх необхідних заходів і, що найважливіше: пояснити суспільству. Як ми зараз чітко бачимо, вона нічого не зробила.
Ми не будемо стримувати наших висновків, ґрунтуючись лише на фактах і ні на чому іншому, оскільки це підірвало б сам принцип відповідальності – наріжний камінь демократії. Не марші та паради. Не поклоніння гаслам. Навіть не майдани. І, звичайно, не цілування дуп босів, навіть шоколадних. Це не демократія. Повна і всеосяжна відповідальність.
Тепер перейдемо до плану. Ми вже говорили, що жодне написане слово не має магічної сили, здатної змінити природу речей. Ми можемо укладати та завіряти меморандуми, угоди та контракти, щоб змінити закон гравітації, змусити камені літати вгору, а літаки — вниз.
Aлe це ніяк не вплине на гравітацію. Так само і, очевидно, жодні слова, написані на папері, не змінять характер агресора, але вони можуть послабити і обеззброїти його жертву.
Очевидно, здоровий глузд: коли дві сторони готові до миру, вони домовляються про припинення воєнних дій, що є першим кроком. Це логічно: це єдиний справжній показник намірів, єдиний, якому можна довіряти.
Сьогодні Красно-Піггі, явно керований своїм господарем, не шкодує зусиль щоб змусити Україну підписати щось, перш ніж Путін продемонструє будь-які ознаки реального миру.
Чому він це робить? Це цілком очевидно: важливим є не те, що підписано (крім територіальних поступок, які мають вирішальне значення для побудови російського режиму), а той факт, що жертву можна змусити прийняти те, що а) не має жодного раціонального сенсу і б) явно не відповідає її інтересам.
Ніякий папір не змінить природу агресора: але він покаже йому ясно що жертву можна продавити тa примусити.
А потім - що буде далі? Агресор вже знає, що жертва слабка, що її можна примусити та пересувати. Що він зробить далі: з абсолютною впевненістю?
Так: в цьому і полягає суть, і, безсумнівно, пастка. Україна не може підписувати НІЧОГО, доки агресор не продемонструє справжнього і щирого наміру до миру.
Очевидно? Очевидно. Але зачекайте - якщо цього недостатньо для брехливих колабораціоністів (та їх партій), подивіться сюди: що говорить так звана «Конституція» держави-агресора?
Ні, дивіться СЮДИ: не танцюй, не співай тупих пісень і не махай дурними руками. Дивіться сюди: що тут написано, ocь?
Хто воно що говорить "непоганий план": коли там ясно написано: прийду знову та візьму все? Чому такі клоуні танцюють на очах, а їхня "партія" дивиться убік, усe ОК просто "особистa думкa" i які проблеми?
Я прочитав останні новини де Краснов-Піггі намагається запровадити розкол між лідерством країни та "переговорною" командою (нагадаємо, в реальності жодних серйозних переговорів не існує, для них сьогодні немає реальних підстав: не можна говорити про "мир" з тими, хто не хоче ніякого миру). І тут треба прямо сказати: каламутно-шоколданим іграм навколо незалежності - і самого майбутнього нації тут не місце. Тупий? Дивись: "непоганий план" <- "переговорники" Піггі <- Дмитрієв (холуй Хла) <- Xло. Якщо хтось намагатиметься наловити політичної рибки у цій каламутній водічці, ми говоритимемо про це відразу ж. Цим граблям уже більше століття – чи кілька. Нормального майбутнього тут не відкриється.
Принципи та відповідальність не існують для того щоб виголошувати їх з трибуни: вони існують для того, щоб жити за ними, показувати приклад, завжди.
Але вони цього не знали. Забули - i знову.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma