У «новій» Доктрині військового лідерства у ЗС України (ОП 1-296), яку підготували за декілька місяців у Головному управлінні персоналу (J-1) за вимогою колишнього ГК і затвердили у січні 2024-го, закладено декілька позитивних узагальнених положень, що визначають спосіб розуміння і дії у цій предметній сфері діяльності армії.
Але, на жаль, у зв’язку з розвинутою токсичною культурою сервілізму деяких штабних офіцерів (рабське служіння старшому начальнику) у цій «новій» доктрині є також положення, які бездумно сперли або передерли без адаптації до наших воєнних реалій. Так спішили «увійти в історію» розвитку військового лідерства у ЗСУ, що вляпалися на цьому шляху у плагіат.
Цитую реакцію побратима з приводу аналізу проєктів деяких документів типу з розвитку ідей «військового лідерства», але які не мають нічого спільного з ним:
«Зає…ся я читати висновки невігласів. Де вони це беруть?
Це буде безкінечно, коли всякий дол…б буде лізти в те, де він ні бельмеса не розуміє. Кадрові проблеми вони вирішують і нічого до них не доходить …
Жодної підготовки з предмету про те, що пишуть в документах не мають і строчать «від балди» як вони це бачать як кадровики….
Наприклад, закладають в критерії оцінювання, що лідер це той, хто має «відмінну фізичну підготовку». Ну й…твою…ать!!! Мобілізований на війну командир роти з цивілів, якому під 60, – ну яка в нього відмінна фізична підготовка???? Так що, тоді він вже не здатний бути лідером?
Ти курва, що ти пишеш, штабний щур, й…твою..ть!!!!
Ну вибач, немає вже здоров’я терпіти писанину дов…в!
Коли це невігластво припиниться? Як воно, блд, не піднімаючи очі з комп’ютера строчить від балди якісь вимоги, бо займає посаду і тепер розумні люди дивляться на ту хрень, що написана і вражені, що таке можливо в документах армії, яка воює. Чому воно по нормальному не може це все робитися????»
ЧОМУ ТАК СТАЄТЬСЯ?
Одна з версій: тому, що саме вляпатися – це сучасний тренд десятків різноманітних «консультантів-радників», штабних пристосуванців, які пишаються своїм статусом наближеності до «тіла» – «під захистом» (звісно, що тимчасовим, але цього не усвідомлюють із-за зрощеного его) і як виявляється з часом, – є яскравими прикладами прояву «ефекту профана», відомого як когнітивне упередження Даннінга – Крюґера.
СУТЬ
Почнемо з того, що нам нагально потрібно вивчати і адаптувати досвід іноземних партнерів, які розвивають ідеї і культуру військового лідерства сотні років. Так само як і їм наш досвід бойового лідерства мав би бути цікавий. Однак цього робити сліпо і бездумно не потрібно, бо те, що працює у них, у нас так само ніколи не працюватиме. Найголовніша причина – це прірва у світосприйнятті, світогляді, культурі мислення і способі людської взаємодії в армії.
Іншими словами – у нас поки що різний «mindset». Набуття та розвиток психічних та поведінкових характеристик мислення, які зазвичай розвиваються у військових і перетворюються у культуру у нас поки що різне.
ЛІКБЕЗ
Існує дві основні форми мислення (mindset): фіксоване мислення, за якого людина виробила уявлення про свої здібності, риси тощо, які, як вона впевнена, неможливо змінити; і мислення, спрямоване на зростання і розвиток, коли людина вірить, що її поточні навички та здібності знаходяться в постійному прогресі. Це не наявний показник навичок, знань і здібностей, а скоріше розуміння того, що зростання може відбутися завжди, незалежно від будь-якої ситуації (Dweck , 2006; Mraz & Hertz, 2015).
Беззаперечно, у нашій армії намагаються формувати «growth minset» при підготовці військових лідерів офіцерського і сержантського складу, щоб досягти сумісності мислення з майбутніми партнерами по НАТО. Однак хто це робить, з ким і як? У декого в нашій армії змінити мислення вже неможливо. З одного боку заважає «ефект профана», з іншого – «професійна деформація», тому що «fixed mindset» заклинений у мізках на все подальше життя і службу (привіт "совок" незалежно від вікової категорії).
Але, як відомо всім:
«Учітесь, читайте, і чужому навчайтесь, й свого не цурайтесь...» (Т. Шевченко).
У «новій» доктрині з лідерства у ЗСУ є декілька моделей (зразків, еталонів) і одна з них – «Модель вимог до військового лідера».
Є нюанс: ця модель – це про те, які вимоги до лідера встановлені доктринально, а не яким насправді повинний бути еталонний військовий лідер в нашій армії. Відчуйте тонку різницю. Кадровики упаковують прояви лідерства в рамки вимог, які потім можна оцінити. Такий собі діагностичний інструментарій на базі їхнього «mindset».
Ідея стара, як світ, і виконавці ті, хто зростали поколіннями у нашій армійській кадровій системі і вони прагнуть оцінювати «лідерів-не лідерів» відповідно до встановлених вимог. Це такі собі «ківалови» в кадровій системі. Вони завжди підрахують твою відповідність-невідповідність «вимогам» але так, як скаже начальство.
Отже, ця «модель вимог» – це копія аналогічної моделі з джерел: «Army Leadership and The Profession» ADP 6-22, 2019» та «Leader Development. FM 6-22, 2022» (USA Army):
Порівняймо:
Рисунок 1 – Модель вимог до військового лідера
(з «нової» доктрини)
От не було моделі у «старій» доктрині, а розробники «нової» такі:
– «А давай впихнемо».
У них питають: «Навіщо?»
А вони: – «А щоб було! Ми ж йдемо в НАТО».
Ось тепер завдяки цій «моделі вимог» у нашій армії будуть військові лідери такі самі, як американські. Але то ще не факт чи будуть.
Наголошую, наміри вивчати і впроваджувати досвід партнерів – це добре для розвитку ідей військового лідерства і формування його культури в ЗСУ.
Але коли у «нову» доктрину бездумно впихується те, що системно, десятками років напрацьовано у партнерів за їхнім досвідом, і воно не адаптовано до українських воєнних реалій і на нього навіть НЕ РОБИТЬСЯ ПОСИЛАННЯ у списку використаної літератури (джерел) на С.44, то це вже непорядність і ознаки плагіату.
Тільки не потрібно «співати військових пісень» та маніпулювати про те, що у списку використаної літератури є навчальні посібники чи методичні порадники з НУОУ з цими «американськими» моделями, і тому не потрібно посилатися на першоджерела у «новій» доктрині є посилання. От тільки не треба про це триндіти (насправді «сцяти в очі») – це також такий собі сучасний тренд документотворців. Для авторів тих, опублікованих в «новій» доктрині джерел, ця модель є також запозиченою. Вони її не розробляли, а використали, щоб надрукувати свої посібники і пишатися цим.
1) вкрасти та видати за власні ідеї та слова іншого;
2) використати чужі матеріали без посилання на джерело;
3) здійснити літературну крадіжку;
4) представити як нові й оригінальні ідеї чи продукти, взяті з існуючого джерела.
Тобто, плагіат є актом шахрайства (шахрайством), що охоплює крадіжку чужої роботи й обман інших щодо цієї роботи. Всі 4 пункти стосуються розміщення «моделі вимог» у «новій» доктрині ЗСУ без належного посилання на джерело.
Це ненормально, пані та панове!
Ось такими шахрайськими діями і дискредитуються найкращі ідеї як партнерів, так і досвід українських національних військових лідерів.
Насамкінець.
Плагіат у розробників «нової» доктрини з військового лідерства у ЗСУ вибірковий. У вже згаданому мануалі «Leader Development. FM 6-22, 2022», з якого «вкрадено і видано за свою» модель вимог є дещо про «контрпродуктивне керівництво» (лідерство) військових посадових осіб.
У ЧОМУ Ж ВИБІРКОВІСТЬ НЕВІГЛАСІВ?
Розробники «нової» доктрини взагалі уникнули згадування про «контрпродуктивне керівництво». У нас його немає в армії? Або ж банально отримали команду від «токсинів-начальників» не згадували про їх поведінку у взаємодії з персоналом?
Схиляюсь то другого, бо ГО «Український центр військового лідерства» вчасно надавала пропозиції включити дефініцію «контрпродуктивна поведінка» у проєкт «нової» доктрини, що й зафіксовано відповідним листом.
Ось що про нього написано в мануалі «Leader Development. FM 6-22, 2022» поряд зі згаданою «моделлю вимог», але свідомо не включено у «нову» «Доктрину військового лідерства у ЗСУ» (2024):
«1-14. Коли лідери розвивають себе та інших, вони повинні остерігатися контрпродуктивного керівництва та поведінки. Модель вимог до лідерства визначає, що потрібно розвивати лідерам; контрпродуктивне керівництво визначає, де лідери можуть потребувати корекції у міру свого розвитку.
Якщо майбутні операційні середовища будуть дедалі складнішим, то необхідно виявити та протидіяти всьому, що заважає успіху місії.
Контрпродуктивне керівництво – це демонстрація поведінки лідера, яка порушує одну або більше основних компетентностей військового лідера або армійські цінності, що суперечить сприятливому клімату для досягнення мети місії (ADP 6-22).
Контрпродуктивне керівництво має довгостроковий негативний вплив на людей і підрозділи, що перешкоджає виконанню завдань і зводить нанівець бойові переваги».
«1-15. Контрпродуктивне керівництво, як правило, поділяється на кілька категорій: образливе, корисливе, непостійне, некомпетентність керівництва та корумпованість (див. ADP 6-22 для повного опису).
Усі лідери сприйнятливі до контрпродуктивного керівництва, особливо під час стресу, високого робочого темпу або інших хаотичних умов. Якщо їх не виправити, негативні наслідки можуть швидко наростати каскадом, знижуючи моральний дух, відданість, згуртованість, продуктивність, готовність і виконання місії».
Так чого ж цього досвіду з військового лідерства партнерів не вписали у «нову» доктрину, модел’єри-сервіли? Прикриваєте контрпродуктивну поведінку своїх токсинів-начальників?
ПРОПОЗИЦІЯ
«Для того щоб не було хуйні, для того щоб хуйня не траплялась, просто не треба її робити. Навіть якщо заради чогось умовно «хорошого». Навіть згідно керівних документів. Бо мотивацію і керівні документи часів ркка розуміють одиниці, а хуйню, вибачте бачать і розуміють всі»
– Роман Донік, волонтер (2024).
#Бойове_лідерство_українців
#Місія_насамперед_люди_завжди
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma