КОНТЕКСТ
У Доктрині розвитку військового лідерства у ЗСУ (2020) (Доктрина №1) вказано, що «військовий лідер – це авторитетний військовослужбовець, якому група інших військовослужбовців за будь-яких обставин надають право приймати важливі для них рішення, що відповідають загальним національним інтересам оборони держави і визначають напрям та характер їх діяльності. Він здатний забезпечити успішне виконання завдань, згуртовувати особовий склад для злагодженої роботи, максимально задовольняти індивідуальні потреби військовослужбовців і вести їх до мети та подальшого вдосконалення професійних навичок» (С. 11).
У Доктрині військового лідерства у ЗСУ (2024) (далі – Доктрина №2) вказано, що військове лідерство – це процес впливу військовослужбовців на особовий склад, який здійснюється на основі морального авторитету, практичного досвіду та компетентності, з метою успішного виконання поставлених завдань і досягнення визначеної мети (С. 8), а військовий лідер – це військовослужбовець (за певних обставин – цивільна посадова особа, працівник), що володіє моральним авторитетом … (С. 8).
У цих двох визначеннях є незначна відмінність: «авторитетний військовослужбовець» замінено на того, хто має «моральний авторитет».
ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ
· Будь-яка військова посадова особа в ЗСУ повинна мати моральний авторитет чи це стосується лише тих, хто визнається особовим складом військовим лідером?
· Чи є межі відповідальності за наслідки своїх рішень, вчинків і дій на тактичному, оперативному та стратегічному рівнях військового управління ЗСУ? Хто саме повинний нести повну відповідальність за негативні наслідки воєнної діяльності, наприклад: за поразки?
· Отримання військовими керівниками найвищих державних нагород – це беззаперечне визнання їх як моральних авторитетів?
· Взяття на себе повної відповідальності за наслідки діяльності (бездіяльності) у певний період війни на військових посадах є свідченням прояву морального авторитету чи навпаки його втрати? Наведіть приклади.
БАЗА
За І. Кантом, існує єдиний фундаментальний моральний принцип: чинити так, аби завжди розглядати інших людей як мету, а не як засоби.
Одне з формулювань категоричного імперативу Іммануїла Канта:
«Дій лише за тією нормою, яку хочеш бачити універсальним імперативом – нормою для всіх людей і також для тебе… Дій так, щоби завжди ставитися до людей і до себе також – як до мети і ніколи – лише як до засобу».
Цей принцип є імперативом (наказом, командою), і він є категоричним – тобто застосовується без винятків, у всіх випадках, місцях і обставинах. Він є класичним прикладом етичних теорій, систем моралі, що зосереджуються радше на істинному характері поведінки (і намірах особи), аніж на наслідках цих дій.
Категоричний імператив часто плутають із золотим правилом моралі, хоча Кант ставився до нього критично, оскільки бажав абстрагуватися від бажань і думок окремої людини й на перший план ставив абстрактну вірність обов’язку заради обов’язку.
«Золоте правило» – це моральна заповідь, згідно з якою людина не повинна здійснювати по відношенню до інших того, чого не бажає для себе.
ТЕРМІН З ДОКТРИНИ №2
«2.2.2. Моральний авторитет військового лідера визначається його цінностями, етичними принципами, морально-етичними чеснотами та особистісними якостями, що дозволяють приймати і ухвалювати виважені рішення відповідно до місії. Ті рішення, що будуть підтримані командою і керівництвом. Підтримка морального авторитету вимагає від лідера розвивати здатність розуміти можливості та потреби підлеглого особового складу та враховувати їх під час постановки завдань, здатність налагодити ефективну комунікацію в підрозділі, з іншими лідерами та з вищим керівництвом» (С. 10 Доктрини №2).
ДИСКУСІЙНІ ПИТАННЯ ЗА ТЕМОЮ «АВТОРИТЕТ ВІЙСЬКОВОГО ЛІДЕРА»
1. Із запропонованого у Доктрині №2 терміну «моральний авторитет військового лідера» ви зможете пояснити що це таке іншим?
2. Яка місія військових лідерів як моральних авторитетів, виходячи з положень Доктрини №2?
3. Чи є практичний досвід та компетентність військового лідера складовими його морального авторитету? На вашу думку, чому їх розділяють у Доктрині №2?
4. Поясніть як пов'язаний з моральним авторитетом військового лідера категоричний імператив Іммануїла Канта: «Дій так, щоби завжди ставитися до людей і до себе також – як до мети і ніколи – лише як до засобу»? у Доктрині №2?
5. Поясніть як ви розумієте принцип: «Чиніть так, щоб інші чинили з вами»?» Чи розкрито його у вимогах Доктрини №2?
6. Поясніть, коли особовий склад для командирів (начальників) є метою, а коли засобом? Обґрунтуйте прикладами.
7. Виходячи з положень Доктрини №2 – виважені рішення – це ті, які завжди будуть підтримані і командою, і керівництвом. А якщо не будуть підтримані керівництвом, а будуть підтримані командою, тоді вони вже не виважені?
8. Розуміння можливостей і потреб особового складу та комунікація – цих здатностей, достатньо для підтримки морального авторитету військового лідера? Обґрунтуйте свої судження на прикладах.
9. Що таке аморальна поведінка військовослужбовця або військової посадової особи?
10. Мораль регулює і спрямовує вчинки та поведінку військового лідера чи його психіка?
11. Хто з військовослужбовців для вас є моральним авторитетом? Обґрунтуйте за якими критеріями і чому на конкретних прикладах?
ДЛЯ РОЗДУМІВ
«… Авторитет – це швидше результат, а не причина дисципліни і підпорядкування. У сучасній військовій історії є багато прикладів того, як війська, що отримували накази у напруженій бойовій обстановці, відмовлялися виконувати їх. У кожному випадку головною причиною була невпевненість у досвіді та здатностях командирів. Коли більшість людей в строю втрачає волю підпорядковуватись, тоді їхній колишній командир (ipso facto – як прямий наслідок) втрачає спроможність командувати. Зрештою, авторитет заснований на повазі, а не навпаки»
– бригадний генерал С. Л. Е. Маршалл («Офіцер збройних сил», 1951).
«Моральні авторитети існують не для того, щоб їх визнавали як моральних авторитетів. Як тільки вони забажають цього визнання – на цьому кінець. Вони не ставлять собі завдання бути моральним авторитетом. Їхнє завдання – свідчити про правду. Це завдання є визначальним…
Є люди, які готові платити за цінності своїм життям, свободою або чимось меншим. Залежність тут така: якщо будуть одиниці, ціна жертви буде дуже висока. Це, як правило, смерті, свобода тощо. Якщо людей буде багато, вони візьмуться за руки, тоді жертва буде меншою. Наш вибір»
«Моральний авторитет військового лідера – це вплив на інших на основі взаємної поваги і довіри, неухильне дотримання ним норм моралі у процесі набуття реального досвіду спілкування, співпраці і командної взаємодії з особовим складом при подоланні перешкод у вирішенні проблем, що зумовлені змінами, а також його здатність взяти на себе повну відповідальність за кінцеві наслідки досягнення місії служіння українській нації»
– Олег Бойко, 2024.
#Бойове_лідерство_українців
#Місія_насамперед_люди_завжди
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma