Це не висновок: сьогодні, ще тільки питання. Питання вже зрозуміле, а висновки має зробити суспільство України. Повинне тут не зайве слово: цей вибір буде зроблено у будь-якому разі; розслабленістю; наївністю; надіями та молитвами та будь-яким іншим методом уникнути його не вийде. Це ми зараз спробуємо побачити.
Отже, першого результату вже досягнуто: сьогодні всі основні світові засоби інформації вийшли зі статтями про конфлікт президента України та командувача її збройними силами.
The Guardian (Великобританія): Головний український генерал відмовився від прохання Зеленського піти у відставку
Ще:
Economist, Financial Times: Залужний відмовився від пропозиції увійти до РНБО
New York Times: Останній виклик для України: Наростаюча напруженість серед вищого керівництва
The Times: Зеленський зробив розворот після того, як заявив, що топ-генерал України буде звільнений
BBC: Недовідставка Залужного. Що ми знаємо, чого не знаємо і що буде далі
Це які ж новини з України нещодавно викликали такий аншлаг по всьому глобусу? Це кому дякувати за такий подарунок країні в один із критичних моментів боротьби за її існування?
Звичайна (для України - у воєнний час) плутанина; в час боротьби за виживання з жорстоким та сильним ворогом, нормальний український хаос? Може.. тільки зачекайте, чи не забуваємо ми, чи не втрачаємо щось важливе? Що ще у нас відбувається прямо зараз, і я не кажу про щоденні обстріли та спроби просування.
Дивимося праворуч: Європа веде болісні дискусії щодо надання Україні масивного пакету оборонної допомоги.
Дивимося ліворуч: У Конгресі США тривають важкі дискусії щодо надання Україні нової масштабної оборонної допомоги.
Все це відбувається прямо зараз.
Питання: oцe саме зараз, у ці самі дні, питання про відставку керівника Збройних сил України якого поважає весь вільний світ, праворуч і ліворуч i в усіх напрямках, має найвищий пріоритет, вилитий на очах і на обговорення всього світу?
Хто вирішив це? На яких підставах він(и) так вирішили?
Такі в нас у ці дні цікаві збіги. Але я не роблю висновків, як обіцяв. Лише відмічаю факти та записую запитання.
Ось ще факти:
1920: роздрай та провал проекту незалежності
1990-е, початок: неможливість довести розпочате до кінця; відкат у напів-совок
2005: нездатність просунутися та довести розпочате до кінця
2014: все знову пішло в обіцянки та гасла
2024 рік: що далі?
Я обіцяв не коментувати. Але за відомими фактами, що спостерігаються, гетьмані, уряди та еліти України не здатні довести справу незалежності до успішного завершення. Набагато раніше вони починають з'ясовувати стосунки, втрачати інтерес тa шукати обхідні шляхи: які незмінно та неминуче ведуть та приведуть назад у пункт відправлення. Сьогодні це очевидно, вже фактичний висновок.
Висновку, цілком логічного теж важко уникнути. Якщо в країні не встане і не буде стояти громадянський кістяк проекту незалежності, що має розум, волю і витримку і здатність працювати разом, для спільної мети, щоб довести його до фіналу, до самого заключного кроку, то справа перемоги і набуття реальної, і за фактом, - не тільки на папері, незалежності стає невизначеною. Усі маршрути згадані вище закінчилися невизначено, не досягнувши ясної мети і задачі поколінь.
Так уже було. Так може бути. Запросто. У кілька коротких кроків. Функціонерам простіше організувати виробництво і постачання всіх сучасних озброєнь, 2015-2024? Прозоро тa надійно, з максимально ефективно витраченою кожною народною гривнею на наближення перемоги? Або піти в нескінченні кадрові махінації і пертурбації, якісь сесії, закони, суди щo принесли і приносять яки реальні результати, де?
Сьогодні це вже не міркування. Сьогодні ця невизначеність вже вдаряє та поширюється у публічному просторі. Це лише факти. А висновки робіть самі.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma