У військах почалися переслідування офіцерів через критику розведення військ та повернення радяського стилю управління, серед тих хто не побоявся озвучити проблему прес-офіцер 93-ї бригади «Холодний Яр».
Потужний пресинг отримують фактично всі патріотично налаштовані офіцери у всіх частинах Збройних сил України.
Через патріотичні погляди, які не збігаються з політикою чинної влади та чиновників-карєристів у погонах, його переводять на іншу посаду в іншу бригаду. Про це у Facebook пише сам прес-офіцер 93-ї бригади Олександр Галкін, передає Depo.Дніпро.
Олексанр пішов на російсько-українську війну добровольцем Карпатської Січі, перед цим був заступником голови Нікопольського осередку ВО Свобода з ідеології. Серед бойовх нагород та відзнак удостоєний також Нагрудним знаком Міністра оборони України “За зразкову службу”.
Надається скріншот поста захисника України у Фейсбук:
Повний текст поста патріота: “Ну от, шановні друзі-порохоботи, — почалося.
Вчора ввечері я дізнався, що наказом командувача ОК «Схід» мене перевели до 55-ї ОАБр. ЗА ДВА ДНІ! Оце так оперативність! Більше того, вже в четвер ця бригада має виїжджати у зону ООС. Тобто головний КЇК в тому, що мене типу вирішили “відправить на війну”… У складі арт.бригади, яка на нулі в принципі не стоїть… Тож коли боятись то починати?
Мені вже давно натякали закрити писка стосовно того непорозуміння, яке наразі обіймає посаду президента, але проханням я не вняв, так як вважаю, що честь, гідність та вірність присязі є куди важливішими за спокій.
Отже, я так розумію, що функціонери Бубочки ака командувач ООС, позивний «В’ялий», і НГШ генерал Вісяк дуже образились на отримані позивні. А пан Сеник взагалі дзвонив мені в той же день і обурювався тим, що він, мовляв, не сука, але якось так сталось, що на наступний день квадратноголові керманичі вже взбудоражились. Цікавий збіг, еге ж?)))
Тож, з огляду на це хочу заявити, що нікому не дозволю себе чмирити і не збираюсь змінювати свої погляди і висновки щодо нинішніх керманичів. Зараз, у такий важливий для країни час, я відмовляюсь ховати голову в пісок.
І трохи бекґраунду.
Всі ж знають про проблему 93-ї бригади з водою на ППД? Мабуть, що так. Так от, коли в частину приїхали журналісти, щоб відзняти про це матеріал, я, як дисциплінований прес-офіцер, зв’язався з начальством в ОК і попросив спитати «добро» у командувача, на що Нестеренко відповів категоричною відмовою. Тож на виході не тільки не допоміг, а і перешкодив вирішенню проблеми.
Чому так? Відповідь заслуговує, щоб на ній зупинились окремо.
Розумієте, тут справа у натурі багатьох «заслужених» військових. Сутність її полягає, на мою думку, у наступній фразі: «Хлопці, не бийте! Краще обісціть. Мамка постірає». Тобто ці «крісівиє-здаравєнниє» панічно трясуться за власну шкуру і кар’єру і щоб, не дай боже, не накричали. І начхати, що ціла бригада перетворюється на чухан-війська. Головне, щоб не виїбли.
Тож, почувши це, не дивуйтесь, чому до війни армію перетворили на ніщо. Винні у цьому, перш за все, от такі от офіцери, які своєю мовчазною згодою легалізували всі ті приниження, яким їх роками піддавали. Від жебрацької зарплатні до корупції й нелюдського ставлення.
До речі про «дивні дива».
Зазвичай, коли офіцера треба перевести навіть з посади на посаду всередині бригади, я вже не кажу перемістити до іншої бригади у межах одного ОК, процес цей може тривати місяцями.
Тому цікаво, а чи володар модних вусиків, полковник Нестеренко, не приділив моїй скромній персоні «особливу» увагу?
Та в принципі, якого чорта ходити колами?
Заявляю прямо, що буду позиватись до суду через зловживання владою, свідомий саботаж роботи найдієздатнішого бригадного прес-центру Збройних Сил України, а на додачу політичне переслідування через мою особисту позицію на командувача ОК «Схід» полковника Олександра Нестеренка.
Також наголошую, що за жодних обставин не збираюсь приймати будь-які посади у 55-й бригаді. І мені цілковито похуй, хто там і що собі надумав.
Бо зроблено все по-військовому (читайте грубо, топорно і тупо) красиво. Посада, яку мені хочуть напарити, наче непогана, але ж я трохи знайомий з її підногітною і прекрасно розумію, що варто мені тільки прийняти посаду, як негайний вал звітів про звіти, комісій, журналів обліку журналів мене поховає під собою, таким чином унеможлививши будь-який подальший спротив.
Нема дурних, квадратноголові.
Настав час заявити про свою позицію вголос. Я відмовляюсь бути терпилою і йти на мовчазну згоду, що на виході зганьбить свою честь як патріота, воїна, добровольця і офіцера ЗСУ.
Ви, панове «професійні» військові, любите волати про керівні документи і етику. Та тільки дивлячись на деякі призначення (так, так це я про комбрига 53-ї Полякова) ви навіть поруч не стояли з поняттями етики, честі та банального гонору і здатності відстоювати свої права.
Тому хочу сказати —хочете потанцювати, капітулянти сцикливі?
Ну то потанцюємо!
Честь маю, сцикуни.” – не здається патріот України.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma