Переговори щодо мирного плану, запропонованого США, тривають, і ніхто не береться спрогнозувати на 100 відсотків, чим вони закінчаться і коли. А отже, наявність зимової воєнної кампанії безпосередньо залежить від результатів цих перемовин. Насамперед – чи вдасться керівництву США дотиснути російську сторону й схилити її укласти з Україною мирну угоду в нинішньому вигляді.
На думку керівника Головного управління розвідки Міноборони України Кирила Буданова, Україна може наблизитися до умов, за яких стане можливим укладання мирної угоди з Росією вже цієї зими. При цьому він наголосив, що період початку середини лютого 2026 року стане потенційно вирішальним.
Буданов не уточнив, про які саме події йдеться, але підкреслив, що вони матимуть суттєвий вплив на перебіг війни. За його словами, без втручання Трампа існує мало шансів на зупинення бойових дій в Україні.
Своєю чергою Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський на своїй сторінці в соцмережі повідомив про те, що цієї зими перед Силами оборони України постануть одні з найсерйозніших викликів за час повномасштабної війни.
А тим часом російські пабліки на випередження намагаються переконати свою публіку в масових воєнних “здобутках” на полі бою. Насправді це є черговим пропагандистським інформаційним вкидом.
Заяви Росії про те, що її цілком влаштовує теперішня ситуація на лінії бойового зіткнення є, м’яко кажучи, перебільшенням. Ці заяви мають на меті військово-політичний тиск на керівництво США і прагнуть продемонструвати, що в разі, якщо України не погодиться на висунуті їй вимоги щодо повного контролю над Донецькою областю, то це, мовляв, буде вирішено військовим шляхом.
Наразі Покровський напрямок є більш пріоритетним для противника, де командування країни-агресорки зосередило угрупування чисельністю більше 150 тис. осіб. Варто зауважити, що можливості повністю відновити контроль над Покровськом Україна не має через нестачу оперативних резервів та чисельність російського угруповання на цій ділянці фронту.
Наразі наше завдання — якомога довше тримати Покровськ, принаймні поки триває переговорний процес, щоб не дати росіянам використати цю карту для посилення їхніх позицій. Давати прогнози не варто.
Утім, зауважу, що утримання не тільки Покровська, але й решти підконтрольної Україні частини Донеччини залежить виключно від політичного рішення та переговорів.
Покровськ має для ворога не стільки військове, скільки політичне значення. Адже можливе падіння Покровської агломерації дає росіянам певний карт-бланш під час перемовин і подальшої ескалації військової напруги на кількох напрямках одночасно.
Потенційне захоплення цього міста дає противнику можливість використати так званий “ефект парасольки”: одночасно розширювати тиск на Дніпропетровську область і перекидати оперативні резерви, що вивільняться, на Костянтинівський напрямок.
З військової точки зору, Покровськ привабливий для Росії саме перспективою виходу на адміністративні кордони Дніпропетровської області. Враховуючи переваги противника у повітрі, а також у засобах ураження, живій силі, бронетехніці, стримати такий натиск буде доволі складно.
Сили оборони України тримають ситуацію під контролем уже чотири роки саме завдяки тому, що Луганська і Донецька області – це агломерація великих і малих міст зі щільною міською забудовою і промисловою зоною. Якщо російські війська вирвуться на оперативний простір, нам буде складно втримати їх, як свідчать події в Запорізькій області. Тому і СОУ, і противник прекрасно розуміють значення Покровської та Слов’янсько-Краматорської агломерацій.
Крім того, окупанти не відмовилися від тактики так званого “територіального обміну” і добре розуміють, що встановлення контролю над всією Донецькою областю це – час і колосальні втрати. Ворог також розуміє, що за наявності санкцій, які негативно впливають на економіку країни-окупанта, ще рік війни країна-агресор може просто “не витягнути”.
Тому окупанти розраховують на прорив у Дніпропетровську область і вихід на перемовний процес із диктатом своїх умов. Мовляв, або ми прориваємося далі, або нам залишають території, які вже включені до складу країни-окупанта.
Хочу наголосити, що противник передусім намагатиметься встановити контроль над Донецькою областю. Не Запорізькою, не Сумською і не Харківською – активізація підрозділів ворога там є відволіканням наших резервів і застосуванням “тактики тисячі порізів”. А основний напрямок – Костянтинівка, Сіверськ, Лиман. Після можливого захоплення Покровська першим містом, на яке посунуть окупанти, буде Костянтинівка.
Це місто розташоване в низині, а росіяни контролюють панівні висоти в Торецьку і Часовому Яру. Це створить великі проблеми для нас: передусім із логістикою, але й з утриманням позиції взагалі. Костянтинівка під потужним вогневим контролем ворога, тому її важко буде втримати. Наразі ворог намагається створити в Костянтинівці умови для оперативного оточення нашого угруповання, щоб не зав’язнути у вуличних боях.
Крім того, противник вдасться до масштабування театру бойових дій на Куп’янсько-Лиманському напрямку. Адже Куп’янськ-вузловий цікавий ворогу можливістю формування ударного угруповання з логістичним забезпеченням уздовж Оскола – на Слов’янськ.
Зважаючи на це, Куп’янсько-Лиманське 90-тисячне угруповання ворога в подальшому буде зосереджено на спробах “зрізати” нам фланги для виходу на Слов’янсько-Краматорський напрямок зі спробами одночасних проривів і на Лиман, і на Сіверськ.
До Лимана всього 2,5 км від передових позицій окупантів, і це ключовий автологістичний хаб Сил оборони України. До того ж для росіян встановлення контролю над Лиманом матиме велике політично-ідеологічне значення, оскільки місто було деокуповане внаслідок успішного контрнаступу наших військ. Тому російські війська намагатимуться прориватися до цієї агломерації, це конче потрібно окупантам. Сіверськ нам буде складно втримати. За останні два тижні ситуація там значно ускладнилася.
Крім того, ворог має певні успіхи в Запорізькій області. Але подальше його просування зумовлено труднощами, які пов’язані з тамтешніми природними перешкодами: річками, балками, ярами, висотами.
Не виключаю, що згодом противник намагатиметься вирішити питання виходу на вогневий контроль над житловими кварталами околиць обласного центру. А для цього йому потрібно взяти Камишуваху з виходом на відстань 10-15 кілометрів до Запоріжжя.
Між тим, реальних оперативних резервів для штурму обласного центру у окупантів немає. Але відбуватиметься інтенсифікація бойових дій, аби відтягнути наші оперативні резерви СОУ з інших ділянок фронту.
А що стосується Дніпра, то прорив росіян до міста не є реальним взагалі. Тільки до Павлограда там 75 км, а для подолання такої відстані у росіян оперативних резервів немає. Тож фактор боїв у Дніпропетровській області буде використовуватися виключно як елемент військово-політичного тиску на Україну, аби створити загрозу масштабування театру бойових дій коштом нових територій.
Що стосується Сумського напрямку, то він відіграватиме здебільшого відволікаючу роль. Звичайно певна активізація там буде, але говорити про те, що ворог виношує стратегічний план прориву до Сум, не варто.
Отже, фактично так можуть розвиватися події на основних ділянках фронту. Однак цей можливий сценарій зимової кампанії буде залежати від подальших дій американської адміністрації щодо мирного плану закінчення війни. І, звісно, від бажання російської сторони завершити війну та реально розпочати переговорний процес.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma