«...історія буття ніколи не в минулому,
а завжди попереду.»
Гайдегер
В дуже далекому дитинстві я випадково підслухав розмову батька з його приятелем. Це було в часи СССР, а тому ця розмова велася в приглушених тонах. І саме тому, що розмовляли тихенько, це привернуло мою дитячу увагу. І назавжди залишилося в пам’яті.
Приятель батька, із Заложців, поїхав у відрядження в Яремче. Справа затягнулася і йому довелося заночувати. Затим, як приятель батька був надзвичайно комунікабельною людиною, то він дуже швидко знайшов спільну мову із ґаздою, в якого зупинився на ніч.
Після вечері мова зайшла про українських повстанців, які ще навіть у 60-х роках 20-го ніяк не могли вгамуватися в Карпатах. Хоч вже й перестали стріляти. Під час розмови ґазда кілька вживав: «Ти москаль, то тобі цього не зрозуміти!»…
Приятель мого батька був чистокровним галичанином, а галичани в 60-х 20-го бачили кожного, хто перебував за межами Галичини, виключно у якості москалів.
Отож, можна зрозуміти праведне обурення галичанина, коли його вперто називають москалем, а не справжнім українцем…
Після тієї розмови я зацікавився історією гуцулів. І зняв капелюха перед цим гордим і волелюбним народом…
У 2021 році, під час мандрівки Карпатами, ми зупинилися в Яремче. Прогулюючись містом, зустрілися і розговорилися з місцевими жителями. Яким же було моє здивування, коли в розмові я кілька раз почув, що місцеві жителі ідентифікували себе не українцями і не гуцулами, а русинами або ж руснаками…
Спроба уточнити, чи розуміють хлопці, хто такі русини і звідки походить таке поняття закінчилось повним фіаско – хлопці враз замовкли і швидко пішли геть!
…Ось тоді і пригадалося надзвичайно популярне практично в кожному місті України: «Я люблю Моршин!», «Я люблю Вільнянськ!», «Я люблю Вилково!», «Я люблю Київ!»… А Україна, як БатьківщИна, якось залишалася осторонь. В тіні маленького шматочка землі. В густій тіні БАтьківщини…
…Пригадалася ще одна розмова із далекого дитинства. Розмова із моєю бабусею. Повного контексту розмови не пам’ятаю, але з усього запам’ятався один дуже важливий момент: на питання, як саме ідентифікували себе волиняни за часів польської окупації до 1939 року, бабуся здвигнула плечима і відповіла, що ніяк, що знали себе селянами і все. Але не волинянами…
Потім бабуся подумала і додала, що той, хто був трохи грамотним, називали себе русинами…
А ще бабуся пригадала сусідів через один двір. Бо саме вони, одні на все село, називали себе українцями. І що саме тому, що ці сусіди називалися українцями і відмовилися полонізуватися, то їхнім синам був закритий доступ до навчання в університетах і до роботи не тільки державними службовцями, але й вчителями та лікарями…
Тобто, якщо ти відмовлявся полонізуватися (перетворюватися у поляка), але визнавав себе русином, то ти ще міг розраховувати на якісь преференції від Польської держави – вчитися за власний рахунок в університеті, відкрити власну справу. І все.
Якщо ж ти назвав себе українцем, то в тебе автоматично з’являлося тільки одне-єдине право – це орати землю, пасти корову і платити податки. І все.
Про пенсійне забезпечення в Польщі ні русини-волиняни, ні українці-волиняни навіть не чули.
…Пригадалися і неслабі бої навколо русинства у 2006 році в Закарпатській області. В часи президенства Ющенка.
В той час провідники закарпатського русинства навіть не приховували, що користуються підтримкою москви!
Більше того! Закарпатські русини навіть гордилися, що потрапили у 1999 році в енциклопедію «Народы России» у статусі «Этничной группы россиян»…
Навіть сьогодні інтернетвидання «Карпаторусинська нація» з милою ностальгією згадує про часи в СССР. І жодного (ЖОДНОГО!) слова про нашестя кривавої російської орди на Україну!
Можна було б усе списати на похмуре невігластво, в якому поляки тримали волинян. Але!
26 юлія родив ся Рошко Володимир Гаврилович карпаторусинськый поет, педагог, доцент, кандидат біологічных наук, зоолог, ентомолог, еколог, декан біологічного факультету Ужгородського національного університету. 2013 указом Президента Україны нагороджено орденом «За заслугы»
Отож, в тому далекому 2021 році, влітку, коли про масштабне вторгнення російської орди в Україну ніхто ще й не здогадувався, розмова з молодими гуцулами в Яремче викликала тільки здивування.
Але згодом, восени 2021 року в інтернеті промайнула публікація про повзуче русинство вже …в Галичині…
Після Космача я викинув свій капелюх, який знімав перед гуцулами.
Тобто, російські спецслужби не дрімали і мільярди баксів із російського бюджету не пробухали. А якщо і пробухали, то вкупі з …русинами…
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma