28 грудня, вивівши на прогулянку собачку, я пішов був в місто на ринок, але дорогою згадав, що гаманець залишився вдома. Тож довелося вертатися. Навпроти колишньої школи №16 (а зараз – напівзруйнованої заброшки) зі сторони вулиці Сосюри я помітив чийсь силует, який мені щось вигукнув. Зупинившись за сараями, я вирішив дізнатися – що тому силуету від мене потрібно. Дуже швидко з’явився і силует, який виявився відомим в місті посібником окупантів, шахраєм та содомітом (який зараз судиться за покражу у нього самотика з Льошей Зонівським Гребенем) Юрком Івановичем Гнилицьким, відомим ще як Маніяк Щікатіла та Юрко Дурко Кіровський. Після того, як я привітався з Дурком, він зблід, кинув свої санчата з прив’язаним мішком та кинувся тікати. Переконавшись, що відповіді на мої питання від Юрка Дурка Гнилицького дочекатися неможливо, я спокійно пішов додому. Але плани трохи змінилися і я вирішив не йти на ринок, а зайнятися чимось по господарству.
Але пройшло небагато часу і я почув гуркіт по хвіртці. Оскільки я живу один, є інвалідом війни та достатньо похилий вік, то подивитись – що то за цабе я вийшов зі своєю піхотною лопаткою, яка є подарунком товариша і пройшла зі мною війну.
Відчиняю. Там – купа бандитів у поліцайській формі, з неувімкнутими відеорегістраторами і базар по типу:
- Вихаді, нах ти санкі с йолочкой атабрал?
Які саночкі, яка йолочка? А коли почали тягти джо мене лаписька, я дістав лопатку і сказав, що всю банду (десь восьмеро) – перемочу. Дістали стволи, навіть АК промайнув, погрожували стріляниною…
Кінчилось тим, що лопатку – переконавшись, що це таки поліцаї (незважаючи на їхню поведінку) я полишив, чим вони негайно скористувалися і вкрали мою цінну річ. Одразу ж знайшовся герой, який – не випускаючи з передніх лап наведеного на мене пістоля, героїчно кинувся битись. Однак його досить швидко зупинили інші сміливі поліцаї, які не забзділи героїчного колегу в його праведному гніві (не знаю, чим викликаним – мабуть моєю вимогою до поліцаїв дотримуватися закону).
Постало таке питання – де ті санчата з йолкою, що мені накидали в вину. Оскільки розум Юрка Гнилицького перебуває в стані вічного голодування та інших бомжацько-дебільних міркувань, то я вирішив, що Гнилицький приховав санчата десь у заброшці. Поїхавши туди, я пройшовся заброшкою, і знайшов ті санчата. Юрко Гнилицький намагався переховати їх, але заважали поліцаї, які одразу побачили би цю дію. З того я роблю висновок, що Юрко збирався кинути поліцаїв на ту таємничу йолочку, що була у мішку. Можливо навіть не йолочку, а шишечки від йолочки. Що й підтверджується тим, що зовсім недавно в Лисичанську було спіймано поліцая, який саме й розповсюджував шишечки – можливо з юркового мішка.
Оскільки поліцаї всіляко заважали мені вдостовіритися, що саме йолочка була в мішку, у мене є ще кілька здогадок – що могло би там бути. Тим більш, що це зовсім різні статті кримінального кодексу як для поліцаїв, так і для Юрка Дурка Гнилицького. Там могли бути:
1. Наркотики, якщо Гнилицький переносив їх для поліцаїв (згадаймо, що він старанно намагався переховати того мішка, аби кинути своїх роботодавців);
2. Там могла бути зброя, набої, вибухівка – які поліцаї передали для терористів, що переховуються у Гнилицького (у нього дійсно постійно перебувають якісь темні істоти);
3. Там могли бути якісь крадені Юрком Дурком цінні речі, якими він пообіцяв поділитися з поліцаями (але я в цце не дуже вірю, бо недарма Юрко зветься Дурком – в нього не вистачить хисту вкрасти щось цінне). Знов таки – воно намагалося переховати мішка, аби не ділитися з поліцаями;
4. В мішку могла бути їжа, яку Юрко назбирало на помийках та смітниках, і якою він пообіцяв поділитися з поліцаями. Знов таки, задля того, щоби не ділитися, він намагався переховати мішка. Поліцаї ж в Лисичанську набрані такі, що з великою радістю жертимуть харчі з помийки – їх набрали по оголошенню з числа різних міських покидьків. Що є типовим для всієї цієї «оновленої» «поліції».
Того ж дня я зняв побої, а через кілька днів неаписав на ім’я начальника Лисичанської поліції заяву, де вимагаю повідомити мене про наступні факти – щоби подати вже персоніфіковану заяву на нападників, які здійснили на мене озброєного нападу з насильною крадіжкою особистих речей та з нанесенням побоїв, при цьомо вдягнені у форму та озброєні табельною поліційною зброєю:
ЗАЯВА
Прошу Вас, на підставі «Закону про інформацію», надати мені наступні дані:
1. Чи було зареєстровано виклик поліції від Юрія Івановича Гнилицького близько 10 години 28 грудня 2021 року;
2. Які були вжиті заходи щодо цього, якщо виклик був;
3. Якщо висилали екіпаж патруля, то який саме;
4. Як відрапортувалися патрульні щодо цього виклику (якщо він був)
Відповідь на ЗАЯВУ має надійти не пізніше за встановлений законодавством термін.
Якщо за місяць мені не буде відповіді, то це значитиме одне з кількох варіантів:
Начальник Лисичанської поліції кришує
1. Бандитів;
2. Терористів;
Можливо, в цьому є ознака корупційної діяльності начальника Лисичанської поліції, з яким поліцаї поділилися або краденим мотлохом, або їжею з помийки.
Ось, поки що все. Слідкуйте за розвитком подій. Ветеранська організація вже написала заяву з цього приводу на ім’я обласного начальника поліції. Можливо, хоч він не спокуситься на те, що на лисичанських помийках назбирало Юрко Дурко.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma