1) "Півнячі бої" (вираз запозичив у ВАЮ, тому взяв у лапки) навколо пам’ятника Батьківщині розгорілися не на жарт. Не буду уточнювати контингент противників пам’ятника, а тільки зауважу, що серед противників з’явились ліца, які пропонують порізати пам’ятник на металобрухт, а виручку від металобрухту здати на амуніцію для тероборони Буковелі та Монако…
Але що стало якщо не справжньою, то побічною причиною боротьби проти пам’ятника Батьківщини?
Борцуни кажуть, що в Батьківщини комуністичне обличчя… Так, комуністичне. Але, господа борцуни, погляньте на обличчя своїх батьків – в них також комуністичні обличчя… І шо?
Між іншим, комуністичне обличчя Кравчука, а тисячі комуністичних обличь його підтримали і допомогли, організувало той самий легендарний Референдум, за результатами якого Батьківщина здолала таки столітній марафон до Незалежності.
Комуністичне обличчя Кучми доклало надзвичайних зусиль, аби врегулювати перехід планової радянської економічної системи в ринкову, аби організувати нову, абсолютно незалежну від Москви фінансову систему. Так, на перших порах це було примітивним «диким капіталізмом» з інтенсивним накопиченням капіталу, але ткніть пальцем хоч в одну сучасну розвинену країну цивілізованого Заходу, яка зуміла уникнути цей зовсім нецивілізований період… Розкажіть, як народжувався конституційний порядок в США… Тільки фактами, без мальованих прикрас…
Нарешті, комуністичне обличчя Кучми видало книжку «Украина – не Россия». Видало в Москві за допомогою московського видавництва. Надзвичайно цікава книга. Наповнена надзвичайно цікавими фактами з політичного життя, доступного авторові, та з історії України.
Але в процесі читач повинен мати в думках дві дуже прості умови, які автор, Леонід Кучма, постійно тримав за дужками і які сьогодні вже можна відкрити:
- Леонід Кучма писав книжку «Украина – не Россия» в непростий час стабілізації економіки України; в той час, коли економічні взаємовідносини всіх галузей українського господарства щонайменше на 50% були пов’язані з російською економікою, а зовнішні економічні зв’язки тільки-тільки налагоджувалися; коли фінансова система з важкими потугами відділялася від російської фінансової системи та банківської сфери; тобто, коли кожне «криво» сказане слово могло мати катастрофічні наслідки;
- Леонід Кучма, зрештою, тільки-тільки сам почав усвідомлювати своє українство, "як дар Божий"; звідси і надзвичайно обережні та лояльні формулювання.
Ось кілька думок з цієї книжки: «Они как будто вспомнили его, как вспоминают что-то с рождения известное, но забытое»; «…чтобы, в конце концов, почувствовать всем сердцем, что твое украинство, есть дар Божий, и так ты должен к этому относиться»…
Ще одне комуністичне обличчя – Шелест Петро Юхимович. За два роки це обличчя перетворило невеликий київський завод, на території якого паслися кози, в потужне авіапідприємство, відоме сьогодні як завод ім. Антонова. Так от скажіть, господа борцуни, хтось із вас здатен хоча б повторити подібний прорив? …Отож, язиком молоти – не справу робити…
Далі – більше. Це комуністичне обличчя, зайнявши найвищий на той час пост управління Україною, не замкнув на себе фінансові та нафто-газові потоки, а вивів економіку України на рівень найрозвиненіших країн тогочасного світу…
Що було далі? Так, економічний потенціал почали проїдати галасливі комуністи-активісти ще за часів Щербицького. В угоду Москві, аби Україна виглядала не так пишно на фоні розхристаної Росії. Найбільші втрати українська економіка понесла вже після Референдуму у машинобудуванні та верстатобудуванні, ці галузі нищилася за відомим принципом: «Зачем производить, если можно купить». З тим же гаслом різалися на металобрухт рибоконсервні комбінати в Очакові та Вилкові, цукрові заводи на Поділлі, та сотні інших підприємств по всій Україні. А серед активістів того процесу «порізати завод і здати в металобрухт» були… нинішні борцуни…
…Зрештою, схожі «бої» відбувалися і в Парижі навколо Ейфелевої вежі, яка ще тільки-тільки зводилася… Погортайте сторінки історії…
2) Що-до історії…
Історію пишуть Особистості – це вже аксіома. Але навіть Особистості можуть помилятися, як і кожна пересічна людина, а потім виправляти свої помилки. Можуть сумніватися, мучитися від содіяного, яке не дало одразу ж бажаного результату…
Проблема Особистості, як і кожної людини в тому, що вона не бачить себе і своїх дій очима стороннього спостерігача, а тому не здатна до аналітики своїх дій на 100%. Максимум 80%, а решта – в області невизначеності. До того часу, поки життя Особистості не стане Історією.
І Особистості, за дуже невеликим винятком і не в нас, завжди були жертвами крикливих активістів-борцунів, які в одну мить, без аналізу причин та наслідків, змінювали напрямок своїх атак за тільки їм відомим принципом.
Активісти-борцуни не визнають широких диспутів і завжди намагаються в першу чергу психологічно знищити свого опонента, висміяти, поглумитися над ним і саме в цьому вони вбачають власне самоствердження. Якщо за цим не стоять політичні чи матеріальні інтереси. Наші активісти-борцуни проти «комуністичного обличчя» пам’ятника Батьківщині діють за такою ж методичкою і саме цим вони схожі на …діалектиків-комуністів, немов би виросли з них і є їхньою плоттю та духом. Такі ж само агресивні та безпощадні.
Виходячи з цього, давайте припустимо, що активісти-борцуни пабєділі. Пам’ятник Батьківщині знесли, попиляли і здали в металобрухт. На виручені кошти борцуни налили активістам по келишку шампанського, пару копійок скинули на армію, а на решту… А потім на порожнє місце поставили «паросток» і потанцювали та поспівали патріотичних пісень навколо нього. І все?
Ні, не все. Неможливо змінити історію, яка вже відбулася, зміною одного лиш пам’ятника. Комуністичне минуле нашої Батьківщини залишиться в Історії, доки житиме Україна, а історики майбутнього дадуть свою і точну оцінку подіям, які відбуваються сьогодні.
Бо Історія, як і Правда, – це гола, суха і абсолютно безпощадна інформація.
Якийсь час Історію можна наповнювати барвистими міфами, емоційними фантастичними оповідками і багато людей навіть повірять у цей літературний твір. Більше того, цей твір може надихнути на подвиги! Але…
Так впорядкований наш матеріальний світ, що все, крім голої, сухої і безпощадної інформації, або безслідно розчиняється в історії, або повертається до автора безжальним і байдужим до наслідків бумерангом.
Погляньте на росію, яка всю свою історію впорядкувала літературними дописами, в які повірили росіяни і пішли на злочин… І вже завтра росіянам, як свого часу і Геркулесу, доведеться поглянути в очі Правді…
Отже, минуле ніде не подінеться, а залишиться з нами нашою історією, як суха і точна інформація. Перед інформацією безсилі навіть колапсари, "чорні діри", які у своїх надрах знищують абсолютно всю матерію і …випаровуються. А інформація залишається у Всесвіті. Гола, суха і безжальна. Принаймні, саме так я зрозумів твердження легендарної Особистості – Стівена Гокінга.
3) Можливо, саме тому з таким острахом сприймається прихід штучного інтелекту?
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma