Звичайно, в мене, як в українця, завжди знайдеться думка, абсолютна протилежна загальноприйнятній. Навіть коли ця думка завідома неправдоподібна. Але, згадана публікація підштовхнула не просто не погодитися, а не погодитися з аргументацією своєї позиції, не свого бачення проблеми, а аргументованого бачення проблеми. Отож, поїхали.
Що-до Кучми, то це в наших шановних експертів коротка політична пам’ять.
Тому варто їм нагадати:
1) Кучма став Президентом саме в той час, коли СССР, як повністю віртуальна побудова, розвалилось повністю і розірвалися всі економічні зв’язки, які дбайливо заплутувала партійна номенклатура, "про всяк випадок". І у 1991 році цей "про всяк випадок" настав. І з’ясувалося, що практично вся економіка України міцно зав’язана на Росію – від комплектуючих на автомобілі, вагони, танки, трактори, літаки чи космічні кораблі, до примітивних цвяхів. В Україні щось робили, але не повністю і відсилали на остаточну зборку до Росії. А українська харчова промисловість навіть не знала, як кетчуп виробляти.
Тепер до цього додайте, що вся фінансова система і система зовнішніх торгових зв’язків відбувалася виключно через Москву. Варто розшифровувати важливість цих інституцій для життя новоствореної держави?
І ще варто не забувати, що Україна отримала в спадок від СССР повністю збанкрутілу економічну систему, якою правили не економічні закони, а політекономічні. А в останні роки брежнєвщини, які Петро Юхимович Шелест не випадково назвав крахом (читайте «Та не судимі будете»), ще й маргінальні, коли успішного голову колгоспу могли запросто замінити на нездару, якщо успішний чимось не догодив першому секретарю райкому партії. Але ця тема – по лінії фахових істориків.
2) Силові структури і вся система безпеки створювалася за часів Кучми із того матеріалу та тих людей, які прийшли з менталітетом від СССР, зі своїм баченням перспектив. Знову ж таки, варто пам’ятати, що в Україні почали будувати ринкову систему економіки. Тобто – ринковий капіталізм, який виграв конкурентну боротьбу із «соціалістичною економічною системою», за яскравою афішою якої ховалася жорстка система державного капіталізму (а державний капіталізм почив ще за царя-батюшки, але був відроджений Сталіним в обгортці «побудови комунізму»).
І цей само ринковий капіталізм почали будувати люди з порожніми кишенями. Чи треба розшифровувати далі? …Отож.
І Кучма зробив абсолютно вірний крок в ситуації, що склалася. Він довірив економіку людям, які вміли бодай щось організовувати, а на собі замкнув абсолютно всі силові і правові структури і управляв ними в ручному режимі. А для «крутих перців», які «втрачали береги», створив «Кобру». І система безпеки в ручному режимі довела свою ефективність. Вже на початку третього тисячоліття Україна поступово почала втягуватися в правове поле.
Скажете, що помиляюся? Аби помилявся, то ще перший Майдан роз'їхали б танками. І експерти сьогодні працювали б не над рейтингами чи соцопитуваннями, а над поліруванням правителя. Нарешті, погортайте історію України за 1917 – 1920 роки. І цього досить.
ПРАВИЛЬНО, ТРЕБА ЗГАДАТИ ВІДДАНИХ УКРАЇНІ ОФІЦЕРІВ, ЯКІ ПОЧАЛИ З НУЛЯ (ще раз підкреслю – з нуля) СТВОРЮВАТИ СПЕЦПІДРОЗДІЛИ, СБУ, РОЗВІДКУ ТА КОНТРРОЗВІДКУ – СТАНОВИЙ ХРЕБЕТ КОЖНОЇ ДЕРЖАВИ.
3) Армія – болюча проблема для України. Бо в Україні ніхто не хотів воювати, а Росію більшість українців сприймали, як надійного союзника. Навіть проблеми з Кримом не похитнули віри українців. Крім галичан і волинян.
Але!
Навіть проблему з Кримом за часів Кучми вирішували ефективно та ефектно. Цікавий читач знайде в мережах подробиці швидкої спецоперації в Криму, після якої Мєшков з казаками безслідно зникли на просторах, яких «умом нє понять».
Те ж само і з Тузлою, з якої вже Путін намагався зайти в Крим. І на Тузлі Кучма ще раз підкреслив, що «Україна – не Росія».
4) З купи дрібних негативів, які властиві всім людям без винятку, а тим більше тим, які намагаються щось таки робити, важко виділити щось особливе.
Ну хіба що тільки одне – Кирпа (Царство йому Небесне). Але я не знаю подробиць цієї історії, а вигадувати не хочеться. Отож пригадаю всім мою попередню публікацію «Таємниці симфонії життя» і на цьому закрию цю тему, бо тверезо її оцінять вже фахові історики років через двадцять.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma