Ви помітили такий цікавий момент: чим гірший стан справ у росіян на полі бою і в самій росії взагалі, тим активніше різного роду експерти починають розбирати проблеми в Силах Оборони України? Українські експерти також.
До цього посту сподвигла стаття експерта Центру оборонних стратегій Віктора Кевлюка «Що не так на горищі? Проблеми, що знижують ефективність Сил оборони»
https://lb.ua/society/2024/09/24/636199_shcho_gorishchi_problemi_shcho.html
У своїй статті Віктор Кевлюк посилається ще на одного військового експерта Tatarigami. І на висновки цього експерта
https://x.com/Tatarigami_UA/status/1836127294114480509
Відповісти цим експертам варто з посланням від ГУР: «Досвід, який був успішним в інших війнах, в Україні не працює, – представник Міжнародного легіону ГУР МО України».
«Добровольці з різних країн світу, які утворили Міжнародний легіон ГУР МОУ – це люди, які зазвичай мають великий досвід військової служби у своїх країнах і бойовий досвід в інших війнах. Та попри це, перед прийняттям в Міжнародний легіон ГУР МО України, усі вони мають проходити спеціальні тренування та навчання. Адже війна в Україні – це не те, до чого вони готувалися раніше.
До Легіону приєднуються хлопці з елітних підрозділів світу, таких як «Зелені берети», «Рейнджери» та інші. Але ніхто насправді не є готовим до такої війни. Тому усі без винятку мають проходити спеціальну підготовку.»
Тобто, весь колишній досвід колишніх військових, як експертів, не вартий і ламаного шага в нових умовах. Така об’єктивна реальність.
Але це буде не повною відповіддю на поставлене питання. Тут варто додати ще кілька важливих компонентів, але вже не як від експерта, а як від спостерігача.
1. Лідерство
Активні розмови про "лідерство", як про найнеобхіднішу якість командира будь-якого підрозділу, почалися у 2023 році, акурат перед анонсованим контрнаступом ЗСУ. І ось тут закралася підозра...
Не буду перераховувати всього, що розуміється під поняттям "лідер", а лишень скажу те, що підкреслює практика: лідер – це людина, яка вміє організовувати натовп у колектив, але існують кризові ситуації, коли навіть найорганізованіший колектив враз перетворюється у натовп, який може затоптати свого лідера.
Ця практика не висмоктана з пальця, а дійшла до нас із глибин тисячоліть. Найкращою ілюстрацією цього є перебіг Берестецької трагедії, коли козацьке військо перетворилося у натовп і, незважаючи на жорстокий бій між козацьким авангардом та польським коронним військом, кинулося з’ясовувати стосунки із старшиною, а потім заходилося обирати нового гетьмана…
Зачинщиками бунту під час бою були посполиті, які добровільно примкнули до козацького війська, але не були готовими психологічно до тривалої і кривавої війни.
Можна знайти безліч подібних прикладів в історії різних народів і різних часів. Вони присутні в різних країнах і на різних континентах і в цьому плані показовим є ще один приклад – це армія Вашингтона, яка на перших порах будувалася саме на "лідерстві", а тому терпіла поразку за поразкою від англійської регулярної армії, яка була побудована на жорсткому виконанні наказів, і навіть не могла забезпечити себе провіантом та амуніцією. Зборище Вашингтона перетворилося на армію тільки тоді, коли за справу взявся німецький капрал, якому довелося поморочитися з "лідерами"…
Отож, поняття лідерства можна застосовувати у рок-гуртах та на зборі макулатури. І все. На підприємствах та в армії роль лідера виконують фахово підготовлені люди. В армії – це сержанти та офіцери.
2. Війна
Перше. Євген Дикий, як колишній військовослужбовець, дав точну оцінку тим експертам, які роблять свої "стратегічні" висновки на базі опитування військових. Бо кожен військовий, навіть командир бригади, бачить тільки локальну ділянку фронту і психологічно залежить від подій, які там відбуваються. Крім того, весь перебіг війни буде зрозумілим згодом, коли ця війна вже закінчиться.
Більше тут:
https://www.youtube.com/watch?v=chWwhMt7vTs&t=1s
Друге. Всі пам’ятають, скільки розмов викликав Курський прорив. Розмов, а потім навіть нарікань в українському інформаційному просторі. Казали, що навіть сам Залужний був проти цієї блискучої операції. Бо Курськ відволік, мовляв, сили від Покровська…
Але Курський прорив ще не закінчився. Принаймні такі думки викликає реакція Лукашенка на Курську операцію ЗСУ. «Останній європейський диктатор» спочатку заметушився і почав совати свою армію вперед, до кордону з Україною, а потім назад. Нарешті змінив риторику… А в Лукашенка надзвичайно розвинута чуйка…
Отже, Курський прорив має свою політичну і стратегічну мету, відому дуже обмеженому колу людей. І правильно. Але. Курський прорив уже виконав тактичні завдання як у військовій справі, так і в політичній та психологічній.
В цьому плані першим і найважливішим є психологічний момент. Армія і суспільство почали виходити із гнітючої кризи невдач, які супроводжують всі війни. Так, кожна війна – це не тільки перемоги, але й важка робота над невдачами.
І варто зазначити, що росіяни ожили саме завдяки невдалому контрнаступу ЗСУ у 2023 році. Завдяки психозу з мобілізацією в Україні та викривленню інформації що-до цього процесу, що активно поширювалося в українському суспільстві. Звідси й активізація рашистів на фронті.
Курський в одну мить збалансував психологічний стан. А в купі з феєричними ударами по російським арсеналам, в яких накопичувалися стратегічні запаси боєприпасів, утворився очікуваний ефект: в російському суспільстві заговорили про завершення так званого СВО… І це на фоні продовження Курської операції.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma