" Хоча розум сам часто діє за допомогою уяви,
але мисляча людина завдяки філософії
спроможна знайти свої помилки,
відокремити уявне від істинного."
Миколай Кузанський
4) Попередній пост так і залишився без висновку. Відбувся цитатами про квантову механіку, яка за останні тридцять років перетворилася на фундаментальну науку, на базі якої вже успішно створюються абсолютно нові її галузі – це квантова біологія і квантова хімія, а також унікальні дослідження квантової свідомості людини...
«І разом з тим, квантовий світ залишається незвіданим для нас і часто заявляє, що ця незвіданість є ознакою фундаментального розколу поміж світом, який ми бачимо навколо нас, і його квантовою основою. Але в реальності існує тільки один кодекс законів, який вказує шлях, по якому працює весь світ: квантові закони. Знайомі нам закони статистики і закони Ньютона є в результаті квантовими законами, пропущеними через лінзу декогерентності, яка відсіює таємничість (все, що нам видається дивним у квантових феноменах). Копніть трохи глибше і ви завжди побачите квантову механіку, яка ховається в основі знайомої нам реальності.»
Джим Аль-Халілі, Джонжо Макффаден «Життя на грані»
Саме з цими новими течіями в науці (а особливо, знову підкреслю, із дослідженнями квантової свідомості людини) можна пов’язувати і активне розповсюдження штучного інтелекту, що викликало зовсім не дитячий переполох у значної частини цивілізованого суспільства.
Було досить дивно слухати авторитетних дядьків, які стращають аудиторію армагедоном від штучного інтелекту, навіть більше – рабством! (Товариші науковці, для чого штучному інтелекту безмозклий раб?)
Особливо цікаво було послухати від російських маніпуляторів, що штучний інтелект …буде маніпулювати свідомістю людей…
Але події останніх днів, починаючи від 07.10.23, відкрили таку приголомшливу реальність, яка може остаточно зруйнувати психологію саме тієї частини цивілізованого суспільства, яка найбільше опирається вторгненню штучного інтелекту у повсякденне життя, і ця обставина підводить до думки, що якісь висновки, навіть попередні, сьогодні будуть ще недоречними. Можливо завтра…
5) В такий вже період Часу ми з вами живемо, коли весь ілюзорний світ, який ми з натхненням будували останні десятиліття, починає розвалюватися на наших очах, оголюючи приголомшливу реальність.
Якщо 24.02.22 стало точкою відліку, з якої почалися глобальні переміни в сучасній цивілізації (тобто, це коли Геркулес надумав шукати Правду і вирушив на пошуки), то 07.10.23 стало точкою неповернення до «старого світу», до того світу, сповненого ілюзій, в якому ми звикли жити. Який нам не подобався, але… (Тобто, це коли Геркулес поглянув в очі Правді, коли йому стало страшно, але він ще остаточно не зрозумів природи цього страху)…
24.02.22 російська пропаганда активно включилась у свою звичну роботу по викривленню уявлення про довколишній світ, по спотворенню навіть того віртуального світогляду, який ця ж само російська пропаганда на протязі кількох десятиліть активно створювала навколо себе.
В плутанині безглуздих слів та диких ідей вже й загубилася головна ідея, заради якої і створювалася вся громіздка російська пропагандистська машина, і саме плутанина в головах пропагандистів почала відкривати не тільки їхню сутність, як людей без честі та гідності, але, водночас, почала вивертати назовні всю внутрішню сутність всього російського суспільства. Навіть тієї частини росіян, яка встигла виїхати за кордон «вєлікой і могучєй».
07.10.23 російська пропаганда остаточно «денацифікувала» сама себе. В прямому ефірі. І це побачив весь світ.
Так, я про інцидент за участю відомого російського пропагандиста, президента «Ехо-ТВ» Олексія Венедиктова та Лізи Лазерсон.
Про відверте глумління над тими поняттями, які ще вчора, до 24.02.22, російська пропаганда з натхненням «несла у світ як символ Правди». Пригадайте: «Украинские нацисты восемь лет убивали маленьких детей Донбасса». І ось вам людожерський анекдот у прямому ефірі від «пропагандистів Правди»…
6) Що насправді відбулося в ефірі «Ехо Москви» (між іншим, дуже символічна назва каналу із завуальованим пропагандистським спрямуванням, строго за Зигмундом Фрейдом)?
Залишимо Лізу Лазерсон поза увагою, хоч її випад з анекдотом і є яскравим свідченням подвійної моралі, але не тільки всієї російської пропаганди, але й усього російського істеблішменту (Примітка: істе́блішмент — владні, керівні кола, політична еліта; прошарки суспільства, що мають привілейоване положення і є опорою суспільного устрою. Вікіпедія).
Зосередимо нашу увагу на поведінці самого Венедиктова під час випаду Лізи Лазерсон і після нього. Особлива увага після події, що відбулася. Зауважимо, що Венедиктов являється яскравим представником російської інтелігенції, навіть того її крила, яке вважається за межами росії «вільнодумним».
…Подвійна мораль що-до представників іншого кола суспільства, до якого ти сам не належиш, вважається прийнятною не тільки в росії. Таке уявлення можна спокійно віднести до релятивістського світогляду, який своїми коренями тягнеться чи не з печерних часів, коли боротьба за виживання була не літературною метафорою, а реаліями життя. Коли вважалося нормою будь-яке дійство, яке допомагало вижити в суворих умовах довколишнього середовища.
Але часи змінилися. Сам термін «виживання» втратив уже будь-який смисл в умовах, закладених сучасною постіндустріальною культурою сучасної цивілізації. А подвійна мораль залишилось…
…Отже, Венедиктов, спочатку спокійно слухав людожерський анекдот від Лізи Лазерсон, яку буквально понесло і її вже не могла зупинити навіть колега по цеху. Ще раз відзначимо, що Венедиктов жодним рухом чи словом навіть не спробував зупинити Лізу, а спокійно так собі сидів і слухав…
Людожерський анекдот від російських пропагандистів не затерся в інформаційному просторі, а буквально вибухнув. І цей вибух був настільки потужний, що затінив собою всю ідею «інтелігентної розмови» в російському інформаційному просторі. Цей вибух в одну мить висвітив усю внутрішню сутність російської пропаганди. Тему «розіп’ятих мальчіков в трусіках» також.
Але як повів себе Венедиктов потім, коли гуркіт інформаційного вибуху пронісся по всіх континентах, а його ударна хвиля струсонула навіть тих, хто все ще сумнівався?
Венедиктов опублікував типову для пропагандистів усіх штибів відмазку. Але допустив при цьому надзвичайно грубу помилку, яка дорого коштуватиме йому в майбутньому.
Венедиктов не кинувся виправдовувати чи засуджувати свого працівника, а після слів «ні про що» невимушено підкреслив, що Ліза Лазерсон сама є єврейкою і що в неї є двоє маленьких діточок…
Це стандартний фокус усіх досвідчених інтриганів та пропагандистів, які, невимушено (це обов’язково!) і побіжно (але з виразним акцентом!) вказуючи на когось, тим само спрямовують увагу оточуючих у вигідне для інтригана чи пропагандиста русло для досягнення якоїсь своєї мети, наприклад «пабєди».
Далі Венедиктов, працюючи у звичному для всіх інтриганів руслі, почав поглиблювати історію з Лізою Лазерсон, перетворивши її на історію Єлизавети Анісімової, прес-секретаря російського міністра В. Мединського, а з підключенням до цього процесу матері Лізи Лазерсон, доктора математичних наук, професора Саратовського університету Віри Афанасьєвої, російський істеблішмент занурився у найцікавішу роботу – «дослідження спідньої білизни», якою прикривається грішне тіло…
7) Тепер пропоную замислитися над таким цікавим фактом з історії європейської культури.
…Візьмемо за приклад, як фон для подальших міркувань, повість Марка Твена «Принц і жебрак». Не будемо зациклюватися на ідеї цього твору, яку закладав сам автор, а сконцентруємо свою увагу на дуже цікавому епізоді, в якому англійський король, сприйнявши юного жебрака за свого власного сина, пояснює, для чого власне потрібна грамотність, для початку, та наука у повсякденному житті. Цей епізод міцно пов’язаний з іншим, в якому юний принц, потрапивши у середовище жебраків, радіє, що йому вже не доведеться вчити латинь і вчитись взагалі…
На протязі 17 – 19 століть на Європейському континенті було кілька конкуруючих поміж собою центрів – це Іспанія, Англія та Франція.
Могутня світова Іспанська імперія до початку 19 століття тихо зійшла з політичної світової арени, бо спиралася виключно на збройну силу, не сприймаючи Європейське Відродження, як необхідний процес внутрішнього розвитку. Більше того, іспанські аристократи розглядали конкуренцію, як загрозу і всіма засобами подавляли її. Подібна внутрішня політика позбавила Іспанію від будь-яких революційних процесів, але, водночас, була вагомою причиною колапсу імперії…
Англія свідомо поставила конкуренцію та філософію Європейського Відродження, як пріоритет державної політики, а після того, як Кромвелю вдалося консолідувати англійську аристократію, вона досить швидко перетворилася на світову імперію. Зауважте, що подібна внутрішня політика також позбавила Англію від будь-яких революційних процесів. До сьогодення…
Франція… Тут на протязі кількох століть відбувалися надзвичайно бурхливі та криваві процеси, але, водночас, ці процеси докорінно змінили середньовічну Європу і перевели весь континент у русло сучасного розвитку.
Лаплас практично не згадується у сучасному цивілізованому світі як особистість, а прив’язується у спеціалізованому середовищі як послідовник геніального Ньютона. Насправді геніальний француз є своєрідним символом всіх європейських перетворень поряд з Наполеоном, який через Паризьку Академію наук запровадив єдину систему мір та ваги для всього континенту. Для організації ефективної системи оподаткування Наполеон запровадив на всіх підконтрольних територіях планування міст та поселень, жорстку нумерацію вулиць, або ж їх назву, з нумерацією будівель та квартир із суворою забороною довільних змін у цьому плані без відома муніципальної влади.
Так от, чому Лаплас вбачається тут символом всіх європейських перетворень, крім того, що він якраз і формував та очолював у Паризькій академії ту само комісію по запровадженню єдиної системи мір та ваги.
Лаплас походить із родини простих нормандських селян. Закінчив школу, гімназію та світський коледж, який організували бенедиктинці, і подався в Париж, у відому на той час Академію, аби повністю реалізувати себе.
Паризьку Академію наук організували французькі аристократи, в середовищі яких глибокі наукові знання спочатку були своєрідною модою, а потім вже і необхідністю. Отож, саме французькі аристократи допомогли Лапласові на перших порах становлення і в подальшому були меценатами у видавництві його книжок. Більше того, один із аристократів де Курті благословив свою доньку на шлюб із простим селянином, а вже після революційних потрясінь аристократи не звертають уваги на близькість Лапласа до Наполеона і перетворюють простого селянина у маркіза…
Тобто, на біографії Лапласа можна прослідкувати наявність соціальних ліфтів ще у середньовічній Європі, начала яких відкривається в розумінні європейських аристократів (на мить згадаємо повість Марка Твена), що вивчення латині та античної філософії є запорукою розвитку інтелекту, без якого досконале управління державою може привести до соціальних потрясінь, або й до повного краху. І саме це розуміння було своєрідним каталізатором Європейського Відродження.
8) В більшості випадків, зафіксованих всесвітньою історією, до соціальних потрясінь та революційних вибухів приводить не відсутність інтелекту, а ілюзія наявності інтелекту, або ж ілюзія всемогутності, яка накопичується поступово і в точці своєї критичної маси вмикає своєрідну ланцюгову реакцію розпаду впритул до відомого всім результату – до розбитого корита…
Цей феномен ще отримає своє досконале пояснення, а ми повернемо свою увагу до Венедиктова та Лізи Лазерсон. Бо цей епізод в ефірі «Ехо Москви» може претендувати на ту само точку критичної маси ілюзій, які накопичувалися в російському суспільстві завдяки «невтомній та натхненній» роботі не тільки російських пропагандистів, але й чи не всієї російської інтелігенції…
«Привіт, мої читачі! Я знаю, що ніхто із вас не оцінить правду, навіть коли вона може бути більш привабливою, ніж ваші ілюзії, бо насправді поняття "правди" не існує. Тому просто прийміть мою пропозицію: стримуйте свої ілюзії».
Нейромережа (с)
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma