Це вже стало нормою: допомога Україні у війні проти російської імперії вимірюється чайними ложечками і тричі на місяць. Аби пацієнт не загнувся, але й не вичухався занадто швидко.
В чому проблема? Чому гучні заяви наших союзників залишаються тільки заявами? Надмірна обережність, викликана страхом перед російською ядерною довбнею? Чи щось інше?
Ми вже розглядали проблему з “дивною війною” в Україні. Ми вже акцентували свою увагу не деяких досить цікавих моментах. Розберемо їх ще раз, спираючись вже на попередні пости і зокрема на останній пост «Про ”батьків та дітей“».
Можна скільки завгодно звинувачувати наших союзників у недотриманні свого слова що-до поставок в Україну зброї та боєприпасів. Але потрібно періодично зупинятися у своїх звинуваченнях і оглянутися навколо. І для початку необхідно розібратися, що саме відбувається дома.
1) 2023 рік. Залужний.
Героїчна оборона Бахмута таки дала результат. Найбільш боєздатні підрозділи російської армії були знекровлені. Виробництво боєприпасів в росії тільки-тільки зрушило з мертвої точки, а мрія про швидке переведення російської економіки у стан військового часу так і залишилася мрією російського істеблішменту. І вже на травень місяць стало зрозуміло, що росія ось-ось посиплеться. Звідси і пригоженський марш на москву у “пошуках справедливості”.
А в Україні тим часом почали відбуватися дивні речі під галасливі заяви військових. Анонс контрнаступу ЗСУ супроводжувався незчисленними селфі Залужного та пікантними відосиками, в яких працівники ТЦК, підконтрольні головнокомандуючому Залужному, ”працюють і мобілізують, і усміхнено позують блогерам“.
Одночасно почалися перші акції ухилянтів, які погрожували судами за “неправильне вручення повісток”. І цю акцію підтримала правозахисна система України…
Питання до Залужного, чому робота ТЦК в плані мобілізації не була відрегульована у 2022 році, одразу ж з першими вибухами війни, зависло в повітрі…
Коли ж акцію ”про неправильне вручення повісток“ підтримала політична сила Порошенка в інформаційному просторі та у Верховній Раді, то повстало питання: а чи відбудеться анонсований контрнаступ ЗСУ взагалі? І що відбувається в Україні насправді?
Водночас почалась активізація російської опозиції, яка перебувала за кордоном російської імперії. Але вся активізація російської опозиції була спрямована якраз проти України. Бо в переможному контрнаступі ЗСУ російська опозиція враз побачила “угрозу для красивой россии будущего”…
Впливові російські політики опозиціонери зробили ставку на президентські вибори в російській імперії і почали впливати на впливових європейських та американських впливових політиків з надією на…
В унісон із російською опозицією заспівала й українська опозиція, яка також не побачила жодних політичних перспектив для себе в Україні після перемоги ЗСУ.
Політична партія Порошенка почала галасливі інформаційні акції ”проти диктатури Зеленського“ на підконтрольних телеканалах та в інтернетмережах. В усіх цих акціях Порошенко згадувався вже не інакше, як “п’ятий президент”. З прозорим натяком на майбутнє…
Водночас політична партія Порошенка почала активно протиставляти головнокомандуючого ЗСУ Залужного проти діючого Президента України Зеленського.
Все це відбувалося на фоні підготовки контрнаступу ЗСУ.
У червні місяці російська імперія зависла над прірвою… Але сталося те, що сталося.
”Свершилося чудо“, як радісно повідомила одна відома російська опозиціонерка, сидячи в Берліні, і “российское сообщество организовалось под угрозой победного контрнаступления ВСУ”…
А що Залужний? А Залужний тим часом готував докторську дисертацію по філософії. Цю філософську дисертацію головнокомандуючий ЗСУ в розгар кривавих боїв на Запорізькому фронті та під Авдіївкою поїхав захищати в Одесу до Ківалова…
А після гулянки в Одесі Залужний несподівано дізнався від Бутусова, що російська армія через каналізаційні труби пробралася в Авдіївку…
2) 2023 рік. Тривожна осінь.
Отже, українська опозиція та український опозиційний істеблішмент дав можливість російській імперії зорієнтуватися в ситуації, перевести подих, підготуватися до контрнаступу ЗСУ і уникнути червневого краху. Це не мій висновок. Це висновок європейських та американських спецслужб, який ліг на столи наших союзників.
Звідси і питання до читача: чому наші союзники повинні поставляти зброю та боєприпаси в країну, в якій абсолютно непередбачувана внутрішня політична ситуація на фоні кривавої війни?
Ось тут читач і пригадає епопею із затвердженням допомоги Україні в Конгресі Сполучених Штатів…
І пригадає напружену психологічну ситуацію в Україні, в якій ухилянти вже почувалися такими собі героями переможцями. На вулицях міст України з’явилися футболки з гордими написами ”Я ухилянт“. Відосики з погрозами в сторону військових з ТЦК переросли у відкритий опір представникам ТЦК. По Україні поповзли слухи, що на ”вулицях міст і сіл одні коти і собаки бігають, бо всі чоловіки згинули на війні“. В кав’ярнях з’явилися ввічливі співбесідники, які готові були підтримати ваш пригнічений настрій спокійними розмовами про цінність життя, яке дається один раз… За кордоном також заворушились “мамині черешні”…
І все це відбувалося на фоні кривавих боїв за Авдіївку і наступу російської орди на Часів Яр. Російська опозиція ожила, бо Герасімов ”вишел из запоя и увидел перспективу в наступлении“…
Пам’ятаєте, як Шейтельман лупасив себе ногами в груди з криком ”Залужного ніззя трогать, ібо он герой войни!“? Як погрожував «третьою світовою» то у виконанні Венесуели, то Ірану, то КНДР?
Отож. Звідси і нестача боєприпасів для ЗСУ. І прочая, і прочая…
3) 20 24 рік. Порошенко.
Вдалий для України початок саміту НАТО у Вашингтоні закінчився досить несподівано. Британія відізвала свої слова вслід за Байденом. Шольц розвів руками. Макрон зробив вигляд, що заклопотаний виборами. Що сталося буквально за кілька днів?
Тим більше на фоні заяв британської та американської розвідок, що російська імперія втрачає ініціативу на фронті, а в російському суспільстві наростає напруга і невдоволення війною…
Навчені тим, що з ослабленням російської армії на полі бою зростає активність української опозиції та українського опозиційного істеблішменту проти української влади та ЗСУ, ми звертаємо увагу на внутрішню політичну арену.
Із епопеї 2023 року Порошенко зрозумів, що спроба підняти ухилянтів на війну проти “диктатури Зеленського” провалилася. Бо “мамина черешня” і для п’ятого президента не зацвіла. І що потрібно шукати інші способи “війни за престол”.
Отож, почалося формування приватної армії Порошенка… Не на фронті, звичайно, а в глибокому тилу.
В інформаційний простір посипалися страшилки про ”масований наступ російської армії на Харків“, про “здачу Харкова, яку підступно підготував Зеленський з Єрмаком”… Фантазія українських журналістів, які отримують зарплату від Порошенка, забуяла пишним цвітом і виключно в похмурих тонах.
На фронті почалося підбурення до ворохобства. В різних бригадах. За спостереженнями військових, смута починалася в підрозділах тероборони, в які регулярно навідувалися активісти від Порошенка під виглядом і без…
Ожив і Шейтельман. Вправно і впевнено почав проповідувати війну з росією до нескінченності…“Да-да, война надолго і к етому нада готовіться”… Організував опитування, аби виявити готовність українського суспільства до поступок російським окупантам… Був вражений результатами опитування і почав болтати ні про що…
Але. Подібний фон під час кривавих боїв на сході України хоч і нервує, і набив оскомину, але вже став звичним на третій рік війни з російською імперією. На ґвалтування порошенківської опозиції перестали звертати увагу не тільки в Україні, але й у Європі.
То що ж тоді змусило Байдена і практично всіх наших союзників знову змінити риторику?
Пригадайте останню заяву львівської лікарки, дружини голови Львівської ОДА часів президенства Порошенка…
Ця заява була опублікована на другий день після удару по Охматдиту. Там відкритим текстом було зазначено, що продовження війни з російською імперією є ”виключно політичними амбіціями Президента Зеленського“. І представниця опозиційного українського істеблішменту відкрито закликає до переговорів з кремлем і погоджується на будь-які поступки кремлю…
Європейські політики добре розуміються на розподілу влади в Україні і добре проінформовані про вплив на українське суспільство судової і всієї правоохоронної системи в Україні, яка все ще знаходиться під контролем опозиційного українського істеблішменту…
Звідси й реакція наших союзників в останній день саміту НАТО у Вашингтоні. І вже скоро ми будемо знати, які саме висновки що-до внутрішньої політичної ситуації від американських спецслужб лягли на стіл Байдену в останній день саміту.
Світ став прозорим, Петре Олексійовичу. А ШІ – це не програма для комп’ютера, а попередження з-за «стіни Бора». З чим вас і вітаю.
4) «Еволюція, як опір ентропії»
Сьогодні, спостерігаючи за бурхливими подіями, що розгортаються у нашому глобалізованому світі, ми можемо робити лиш припущення про подальший розвиток подій, спираючись на різноманітну інформацію, а від науковців в першу чергу. Спираючись на досвід власний та досвід історії європейської цивілізації.
Вивчаючи історію античного світу, який повстав на руїнах кріто-мінойської цивілізації, з’являється стійке відчуття сюрреалізму…
Ви пам’ятаєте своє дитинство, починаючи з трьох років вашого життя в цьому матеріальному світі? А з п’яти чи з десяти років? Ні, не те дитинство, про яке ви розповідаєте своїм внукам, а об’єктивну реальність в час вашого дитинства. Дивлячись на фото здивованої трирічної дитини, спробуйте точно передати думки, які роїлися в голові цієї дитини… Отож…
А ось думки підлітка чи юнака на фото в сімейному альбомі ви вже можете відновити, певним приближенням, у своїй пам’яті. А повністю зрозуміти себе у ранзі юнака чи підлітка ви зможете з відстані щонайменше п’яти десяти років. Хоча, відчуття сюрреалізму вас не полишатиме і тоді. Проте ваше ж дитинство так і лишатиметься таємничим і загадковим для вас, немов квантовий світ за «стіною Бора». Така вона, об’єктивна реальність…
Але повернемось до античного світу. Вдивляючись у сторінки історії, ми починаємо відчувати (чи розуміти) з певним припущенням людей з новітніх часів, середньовіччя, навіть раннього середньовіччя. А ось людей античного світу… Ми вдивляємося у «фотографію» того часу і все… Ми розуміємо, що античний світ був об’єктивною реальністю і все. Ми просто вивчаємо пам’ятники античної культури немов костомахи мамонта чи динозавра. Немов би дивимось на фото трирічної дитини… Чому так?
Сьогодні ми можемо дати відповідь на це питання. Відбулась мутація (сьогодні ми вважаємо, що корисна мутація) у свідомості людей античної цивілізації. Цей процес розтягнувся на кілька століть. Впритул до Європейського Відродження. І в результаті – з’явився новий вид людини. Так, «підліток» з усіма психологічним атрибутами невизначеності. Далі пішла вже плавна трансформація у «юнака»…
Античний світ на рівні підсвідомості чинив шалений опір корисній мутації. Принаймні, ми це можемо побачити з тих документів та пам’яток, які дійшли до наших часів. Але. Сталося те, що сталося. Така вона, об’єктивна реальність…
24.02.22 в інтернеті пролунала така теза: «Світ змінився! Світ вже ніколи не буде таким, яким він був до цієї війни»… Але над цим ми поміркуємо в наступному пості.
(Далі буде)
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma