Все, що відбувається в Росії, надзвичайно цікавить українців. Тому що тліє війна на сході України, яка може будь-якої миті розгорітись у повномасштабну криваву агресію.
А події в Росії розвиваються надзвичайно бурхливо (деякі політичні оглядачі стверджують, що катастрофічно бурхливо) і будь-якої миті можуть ринути в несподіване русло. Несподіване для всіх.
Кажуть, що все почалося із таємничої смерті спадкоємця Путіна, навколо якої сьогодні накопичилося безліч загадок.
Якщо ігнорувати окультну складову, яка пов’язана з відпочинком Путіна і Шойгу в глухих нетрях сибірської тайги, то залишається тільки одна версія політичних оглядачів – запекла боротьба навколо російського престолу.
Експерти зазначають, що політика Кремля вже повністю вичерпала свій ресурс і Росія повстала на роздоріжжі: або катастрофічний вибух із кривавими погромами і розвалом гігантської держави на удільні каганати, або зміна влади.
Катастрофи не хоче ніхто. Тверезі голови в Росії також. Тому, що ударна хвиля від цього вибуху розповзеться за межі Росії на сотні кілометрів. Отже, катастрофа в Росії нам також не дуже цікава.
Виходить, що Росія поступово готується до великих перемін у Кремлі. І, як завжди, в таких випадках проводиться велика «агітаційно-пояснювальна» робота в суспільстві, яка повинна розбити пропагандистську лавину від провладних ЗМІ на дрібні шматки і перетворити ці шматки на клоунаду.
Ось кілька цікавих заяв із добре збалансованої акції антипропаганди.
Не останній комуніст Росії несподівано заявив, що Крим таки потрібно повернути Україні і вибачитися перед українцями. І залишився живим.
Один із популярних російських священників у своєму відеозверненні, яке активно поширюється в соцмережах Росії, закликав владні структури РПЦ покаятися і тихо зникнути, звільнивши тим само місце для справжніх священнослужителів. Здається, він також ще живий.
Несподівано розв’язали язики і військові, які розповідають про величезні втрати армії РФ на війні у Донбасі. І озвучують цифру у дванадцять тисяч загиблих тільки в одній четвертій армії РФ…
Кажуть, що в Кремлі навіть приготували схему на випадок російського Майдану, за якою російські «майданівці» маршовими колонами пройдуть вулицями Москви і визволять із тюрми Навального, і, як мученика, возведуть на трон. І як справжній мученик, Навальний пробачить кремлівським аборигенам всі їхні гріхи і… продовжить їхню політику.
Єдине, в чому однозначно не можуть зійтися експерти, так це у визначенні політичної сили, або ж просто сили, для якої політика кремлівських аборигенів вже стала загрозою не тільки для її комфортного життя, а й просто вже й для існування і яка вже приготувала запис балету Чайковського «Лебедине озеро».
В Росії не існує політичної опозиції для правлячої партії тільки тому, що кожна російська політична партія чи течія претендує на тотальну монополію і після перемоги на «виборах» або проводить тотальну зачистку в середовищі конкурентів, або ж використовує своїх конкурентів у якості бек-вокалу. Звідси, ні російські комуністи, ні російські ліберал-демократи чи просто російські демократи, для яких демократія закінчується там, де починається Україна, навіть думки не допускають про якусь мелодію від Чайковського, а задовольняються залишками від пирога, який дістався переможцям.
Історично в Росії склалося так, що всі зміни владних структур відбувалися або за допомогою, або під тиском військових. Царі, якими були не задоволені генерали, або погоджувалися з думкою авторитетів, або ішли з життя не за власним бажанням. В останньому випадку окультизм, до якого вдавалися царедворці вкупі з царем, тільки скорочував шлях до «не за власним бажанням». Якщо пригадати, скільки армійських генералів потрапило в різного роду катастрофи, то…
Тут варто ще й додати, що війна в Сирії, яка була розв’язана Росією тільки з однією метою – це зупинити будівництво газопроводу з Туркменістану і Азербайджану в обхід Росії, не принесла якихось особливих дивідендів для армійської верхівки. Що війна на Донбасі так і не просунулася хоча б до кордону з Польщею, тобто, величезні втрати не були перекриті солідними територіальними та матеріальними здобутками. А війна в Лівії, в якій росіяни не знали чим відповісти турецьким військовим, взагалі зламала авторитет російської армії серед європейського істеблішменту, який добряче підгодовувався в Кремлі (хоча ряд експертів говорить, що спритні європейські політики використовували Москву, як дійну корову і не більше). То… Тут чомусь пригадується, що тінь майбутнього приходить задовго до самого майбутнього.
Експерти погоджуються, що для того, аби реалізувати свій план, потрібно для початку прибрати зі сцени спадкоємців. Бо саме спадкоємці трону, як і після вбивства Цезаря, можуть зламати всю добре сплановану акцію. Може й так.
Але на цьому я б поставив три крапки, бо далі ідуть виключно голі припущення. Тому, що ситуація в Росії зависла в стані квантової невизначеності. А це вже окрема тема розмови. І тому помітки на полях закінчуються.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma