Мы все устали, Мак, […] как мы все устали! Мы уже больше не можем думать на эту тему. От усталости мы становимся беспечными и все чаще говорим друг другу: «а, обойдётся!» Раньше Горбовский был в меньшинстве, а теперь семьдесят процентов комиссии приняли его гипотезу. «Жук в муравейнике»… Ах, как это было бы прекрасно! Как хочется верить в это! Умные дяди из чисто научного любопытства сунули в муравейник жука и с огромным прилежанием регистрируют все нюансы муравьиной психологии, все тонкости их социальной организации. А муравьи-то перепуганы, а муравьи-то суетятся, переживают, жизнь готовы отдать за родимую кучу, и невдомёк им, беднягам, что жук сползёт в конце концов с муравейника и убредёт своей дорогой, не причинив никому никакого вреда… Представляешь, Мак? Никакого вреда! Не суетитесь, муравьи! Все будет хорошо… А если это не «жук в муравейнике»? А если это «хорёк в курятнике»? Ты знаешь, что это такое, Мак, — хорёк в курятнике?...
Аркадий и Борис Стругацкие
А чи не відвідувало тебе читачу час від часу відчуття: читаєш ти певний "науково-популярний" пост чи блог і відчуваєш, що щось тут не так, відчуваєш "лажу", але чітко сформувати в чому вона полягає у внутрішньо чесній позиції складно, бо ти ж не спеціаліст у цій області. Бо ось тебе бомбардують деякими "фактами", що дуже часто заперечують один одного, роблять узагальнення на доволі тенденційно зроблених вибірках даних, чи пропускають чи спотворюють суттєві чинники, які складають твій життєвий чи професійний досвід.
І взагалі, тобі розповідають, що ми всі помремо, і дуже швидко, і зробити вже нічого не можна, але... І далі за "театральною паузою" тобі пропонується "чудодійний засіб", який отримано "згідно з найсучаснішими науковими відкриттями", або все порятувати можна невеличкими "копійчаними засобами", і тому подібне. Загалом небезпека тотальна та жахлива, а порятунок від неї знайдено "черговим невизнаним генієм", і, як водиться, не безплатно. І ось в нашій країні немає жодного держслужбовця, що гідно оцінив би цей здобуток, а на резонне питання - якщо цей "засіб" чи "спосіб" такий проривний, то може потрібно пошукати можливості їх презентації в інших країнах, з "не совковим мисленням чиновників" слідує "горда відповідь", що засіб чи спосіб спеціально розроблявся для власної країни. І так далі, і таке ж подібне... :)
Загалом ідеальний науковий виклад мав би мати такий вигляд: "згідно з такими-то дослідженнями (посилання на джерела оприлюднення цих досліджень), такий то фактор в таких то умовах з такою то долею вірогідності так-то впливає на такі то процеси. Але загалом існує й альтернативна точка зору, що представляється такими то науковцями".
Тут важливо принципово все. Наука, перш за все, прекрасно розуміє межі своєї компетенції й не робить глобальних висновків. Окрім того, вона завжди вказує, за яких умов те чи інше твердження є істинним та з якою долею вірогідності. Наука не поспішає проголошувати будь-яку теорію єдино вірною - це загалом властивість релігійних вчень.
"Шамани та пропагандисти від науки" полюбляють представлятися вченими. Наприклад, показують графіки - ось, дивіться дві ламані лінії, їх піки та провали повністю повторюють один одного, значить, це пояснює причину та підтверджує висновки. Але сучасний світ оперує великими даними, де випадковий збіг практично неминучий: наприклад кількість зубних протезів на одиницю населення та тривалість життя можуть бути тісно пов'язані між собою, але не тому, що зубні протези продовжують життя, :) а тому, що і кількість зубних протезів і середня тривалість життя збільшуються через розвиток медицини.
Щоб зрозуміти взаємозв'язки чинників, необхідно сформувати логічну гіпотезу, побудувати модель, виключити вплив можливих інших факторів та серією експериментів та міркувань знайти межі застосування сформульованої гіпотези.
Загалом, звичайний посполитий, котрий сам не занурений в певну галузь знань, не може перевірити висновки, які представляє наука. Навіть таких можливостей немає й у чиновників чи приватних фондів, які виділяють гроші на дослідження. Що є наукою, а що нею не є, вирішує власне сама спільнота вчених, яка займається певною дисципліною. І для сторонніх глядачів загалом науковий диспут виглядає "сваркою" за кошти та ресурси, що почасти так і є. Але здебільшого люди, які зайняті по справжньому науковою діяльністю, в першу чергу зайняті фільтрацією "псевдонаукових результатів", фальсифікацій та шарлатанства, бо вбудовування таких результатів у певний напрямок науки може обернутися втраченими намарно життєвими зусиллями декількох поколінь дослідників. Жоден результат в науці не є таким, що не спирається на попередні результати чи дослідження. Навіть, коли відбуваються проривні дослідження, які якісно змінюють попередні уявлення науковців з певного напрямку, завжди у спрощеному чи частковому (коли відкидається вплив нових чинників у моделях) випадках маємо отримати попередній результат. Якщо приймається результат, що ніяк не проходить верифікацію, то отримаємо ситуацію, що усі подальші дослідження будуть автоматично такими, що не верифікуються, бо оскільки вони робитимуться правильно, то у часткових випадках не будуть збігатися з фальшивим результатом. А збирання даних експериментів, щоб однозначно відкинути фальшивий проміжний результат займатиме декілька поколінь. Або, щоб корелюватися з фальшивим результатом, наступні дослідження будуть продовжувати цю ж лінію фальшування. Власне для цього на початок посту було вибрано цитату з творів братів Стругацьких про "жука в мурашнику", яка загалом стосувалась можливого контакту з позаземним розумом. Хоча вона дуже точно припасовується до науки - добре, якщо фальсифікатор "просто пройде" через наукову спільноту своїми "дослідженнями", виключно зворохобивши цю спільноту (приклад - доктор історичних наук Володимир Литвин), і зовсім інша справа, коли це буде "тхір у курнику" (приклад - доктор історичних наук Дмитро Табачник, який зайнявся "виправленням" підручників з історії України).
А тепер нумо звернімось до питання залучення "нової крові" до наукових досліджень та розглянемо три можливих аспекти: популяризація науки, просвітництво та пропаганда науки. Почнемо із популяризації.
Загалом саме поняття популяризації лежить в площині того, щоб зробити певний напрямок суспільного життя популярним, модним. Загалом, завдяки сучасним методам популяризації, зробити популярним можна будь-що, навіть абсолютні фейки. Як наслідок, застосування методів популяризації, може призвести до примітивізації сприйняття того, що популяризується, до вихолощування змісту та привнесення форми, гарного упаковування. В 90-х та на початку нульових в нашій країні було модним до візитки додати науковий ступінь та вчене звання. А оскільки витрачати час на наукові дослідження для власників візитівок було нереально, бо потрібно було займатися первинним накопиченням капіталів, то за них наукові дослідження здійснювалися "на замовлення" іншими особами. Які, "обслуживши" певні персоналії, та набравшись досвіду, "запустили конвеєр наукових досліджень" під наукові ступені вже іншим платоспроможним охочим. Ну, щодо наслідків такої моди думаю не потрібно говорити.
Коли популяризація використовує базовий маркетинговий метод - формування з того, що популяризують, певного атрибута, то це виглядає як сучасний молодіжний поділ на субкультури - вдягнув атрибут, і вже ти можеш вважатися причасним до деякої модної тусовки. Як результат, особа купує светри чи футболки з науковою символікою, репостить чи навіть сама пише навколонаукові статті, щоб підтвердити свій імідж, але при цьому не розуміє, що таке наука та не розбирається в наукових методах та підходах.
Просвітництво є поняттям менш сучасним, ніж популяризація. У випадку просвітництва мова йде про формування в особи наукової картини світу, але не завдяки класичній освіті, а, наприклад, за допомогою засобів масової інформації, в тому числі соціальних мереж та блогів. Загалом, різниця між популяризацією та просвітництвом полягає в тому, що в результаті популяризації особа набуває схильність носити футболки із науковою символікою, відвідувати науково-популярні заходи, викладати новини науки у своїх профілях соціальних мереж чи навіть здійснювати перекази коштів на науково-популярні проєкти. Все те, що ми можемо спостерігати, наприклад, в американських школах, коли відбуваються дні захисту учнівських STEM, STEAM та STREAM проєктів. Останнім часом зусиллями українських вчителів також відбувається впровадження цих концептів в українську освіту. Але ця тема настільки велика, що потребує окремої розмови.
Особа, яка для себе вибрала варіант слідування просвітництву читає книги, статті, прагне приймати рішення, керуючись науковими даними та застосовуючи науково обґрунтовані способи робити висновки та приймати рішення. Загалом, стати на стезю просвітництва особа може виключно усвідомлено, і, зрозуміло, що це дуже рідко проявляється в ранньому дитинстві. Але, загалом, популяризація науки не може замінити собою просвітництва. Більш того, якщо популяризація науки не переслідує цілей просвітництва, то вона позбавлена сенсу.
З іншого боку просвітництво не може замінити, а тим більше підмінити, наукові дослідження. Загалом журналіст чи блогер, що займається просвітництвом наукових результатів, має оперувати верифікованими в науковому товаристві фактами та результатами. Властиво напрямок поширення наукових знань відбувається від науковця через наукового журналіста до читача, який здебільшого не є спеціалістом на цій царині. Так, можемо виділити серед читачів наукпопу три категорії:
- читачі, які мають досить високу загальну підготовку, які стежать за розвитком науки, техніки, мистецтва, виявляють систематичний інтерес до досягнень науково-технічного та суспільного прогресу. У наукпопі ці читачі шукають відповіді на актуальні питання всесвіту, буття, духовного життя. Їхні інтереси можуть бути обумовлені потребою подальшої самоосвіти, бажанням заповнити дозвілля корисним читанням. Поряд з допитливістю ними може володіти схильність до пізнавальної діяльності, до аналізу, узагальнення та оцінки нових наукових та технічних досягнень, а також виявлення можливостей їх використання;
- читачі, які мають загальне, цілісне уявлення про світ і цікавляться новими знаннями про нього в порядку самоосвіти (чи освіти, як то учні шкіл, ліцеїв, студенти вищих навчальних закладів) та з бажанням ширшого його пізнання. Такими читачами можуть бути люди із середньою, так і з вищою освітою та певним життєвим досвідом. Для них наукпоп може представляти цінну допомогу при розв'язанні практичних питань;
- і третю групу читачів складають фахівці із суміжних галузей. Тут потрібно враховувати одну з особливостей сучасної науки та техніки: у результаті науково-технічної революції здійснюється подрібнення функції та структури виробництва, диференціація наук. Але разом з тим прослідковується і інша тенденція - інтеграція, що веде до становлення науки як єдиної складної системи. З одного боку, на стиках двох, навіть трьох традиційних наук виникають нові (біохімія, фізико-хімічна механіка). З іншого боку, народжуються науки синтезуючого характеру, що поєднують частково віддалені науки, нерідко природничі та гуманітарні як то кібернетика чи наукознавство, і відбувається взаємопроникнення методів дослідження.
Вказані категорії висувають певні вимоги до наукового журналіста чи блогера, бо оприлюдненні ними популяризаційні чи просвітницьких тести зазвичай стикаються з запитаннями, що обумовлені аналізом цих результатів через призму знань читача, його професійного та життєвого досвіду, порівняння висновків розглядуваної статті чи посту з іншими статтями чи постами на аналогічну тематику. І, якщо блогер чи журналіст не готовий до цих питань, то напевно варто утриматися від публікації. З іншого боку, як зазначалося на початку посту, ідеальне наукове (чи навково-популярне) повідомлення не цурається надати посилання на альтернативну точку зору. Тільки жаль викликають ті "псевдонауковці", які розповідають про "поневіряння" серед наукової спільноти, яка не сприймає їх "проривних результатів". :) Загалом, якщо наукпоп містить в собі елементи узагальнення на двох-трьох прикладах чи емоційний тиск, то з великою долею вірогідності можемо говорити про фальсифікації та маніпуляції. Аналогічна про маніпуляції можна говорити в тому випадку, коли на уточнення чи на альтернативну думку йдуть "звинувачення" у хейтерстві, починається істерія чи заклики, щоб викликати "співчуття" у читачів. Іншим прикладом маніпуляцій та фальсифікацій служить "жонглювання" термінами, коли певні терміни називають синонімічними, чи відбувається термінологічна підміна понять. Усі ці засоби вже виводять пост із площини популяризації чи просвітництва до площини пропаганди.
Загалом говорити про пропаганду науки це те саме, що говорити про боротьбу з релігією, створюючи нову релігію. Якщо наука загалом задає питання, бо кожне нове правдиве наукове відкриття разом з тим ставить обмеження на його застосування, а тому дослідник, як мінімум, отримує питання, як змінити умови, щоб отриманий результат можна було використати в більш ширшому колі випадків, то цілями пропаганди є надання простих відповідей, формування полярних оцінок на кшталт, "хто не з нами (не погоджується з нами), той проти нас". Також завданням пропаганди є викликати емоцію та жорстко прив'язати її до спрощених образів чи символів. Пропаганда оперує зазвичай простими інстинктами, такими, як заздрість наприклад. Пропаганда притуплює критичність, формує чорно-біле мислення, спрощує реальність. То про який науковий поступ можна говорити, якщо його будуть здійснювати особи з чорно-білим мисленням за спрощеною реальністю? Пропаганда перетворює соціум на стадо, формує установку "не виділяйся, бо перший підеш під ніж". Так хіба це дозволяє говорити про наукове мислення, про можливість пошуку нових знань? Здається задані питання риторичні.
Якщо ж говорити на прикладі, то в СРСР вже був задіяний механізм пропаганди науки, коли на ту ж інженерію чи навіть в науку йши люди без яскраво-вираженої схильності до неї. Навіть союзом "гуляв" відомий вислів: "ученым можешь ты не быть, но кандидатом быть обязан". :) І, як результат, ми вже отримали 90-ті роки, коли в країні складалися просто неочікувані для того ж американського інженера умови щодо якісного стрибка в розвитку, коли інженери та науковці позбулися нав'язаної із Москви парадигми планової економіки та на існуючих на той час потужностях мали змогу розвернути втілення будь-яких ідей, які до того "клалися під сукно". Але, як показав той час, величезна кількість просто випадкових людей в сукупності не змогли скористатися тими можливостями, бо не мали ні відповідної підприємницької підготовки, ні організаційного хисту, а почасти були сформовані як гвинтики в відлагодженій машині, які у "збійному агрегаті" для себе вирішили, що краще відійти в сторону. А загалом ціна заводу складається із "ціни" кадрів, які на ньому працюють, можливостей адміністрації та інженерів до виробництва затребуваної продукції та ціни заводу, як металобрухту. Зрозуміло, що за відсутності перших двох складових, завод йшов на металобрухт. Загалом цей "ліричний виступ" ілюструє те, що пропаганда може підняти соціум до діяльності, яка вигідна тут і зараз, але на перспективу будуть працювати виключно ті, хто був відібраний правильною популяризацією та подальшим просвітництвом. Де для популяризації науки та просвітництва висуваються доволі жорсткі критерії, основним з яких є те, що ці процеси мають йти від правдивих науковців до пересічних виключно у верифікованому стані поза межами текстів про "сенсаційність", "проривність" та інших фальсифікаційних та маніпулятивних практик. Зрозуміло, що в наш час відсутності соціально-орієнтованого та відповідального маркетингу це робити дуже складно.
P.S. Ілюстрацією до посту вибрано сучасний плакат стилю 50-60-х років минулого століття щодо популяризації серед дівчат та жінок STEM освітніх напрямків.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma