Ця стаття була опублікована ще до першого туру ганебних президентських виборів 2019 року. Я заглянув до неї, розмірковуючи про свою помилку щодо партії "Свобода" і над тим, чи не зізнатися мені в ній сьогодні. Проте справа видавалася мені складнішою, ніж може видатися на перший погляд.
З одного боку, деструктивна для України роль цієї партії чітко проявилася в період між першим і другим туром виборів у навіженій агітації проти Порошенка. І подібна деструкція не була першою. Особисто Тягнибок у 2010 році допомагав, як міг, Януковичу посісти президентське крісло, агітуючи між першим і другим туром на Західній Україні за «проти всіх, тільки не за Юлю». Агітував саме там, де був потенційний електорат Тимошенко на другий тур, тобто який схилявся до думки, що краще вже Тимошенко, ніж Янукович.
З другого боку, навіть важко перелічити добрі справи й героїзм свободівців. Нагадаю лише дещо: успішна боротьба за декомунізацію, боротьба з незаконними забудовниками, приборкання блатних депутатів від партії Регіонів у Верховній раді VII скликання (2012-2014), героїчна боротьба на Майдані, участь у добровольчих батальйонах із початком московитського нашестя.
Зважуючи те й інше, я ніяк не міг дійти висновку, чи варто зараз визнавати помилкою те, що я перед першим туром агітував за кандидата від Свободи. Вирішив ще почекати, але тут стався випадок (на жаль, не перший), який змусив мене написати ці рядки негайно. Випадок цей пов'язаний з особливостями Енігми. Якщо, після коригування замість кнопки знизу "Зберегти" натиснути кнопку "Зберегти чернетку", то стаття із публічного поля перейде в розряд "чернетка" й стане нікому, крім автора, невидимою. Якщо після цього її знову зберегти, як статтю, вона буде опублікована як нова, правда, зі збереженням рейтингу й коментарів. Клавіші "Зберегти" й "Зберегти чернетку" знаходяться поруч, і тому можна помилитися, особливо на сенсорному екрані, й натиснути одну замість іншої. Так у мене й сталося, коли я виправив помилку в статті. І тепер, щоб вивести стару статтю із розряду чернеток, куди її випадково направив, я просто змушений написати цю Передмову.
Щоб передмова не вийшла довшою за статтю, до якої вона написана, я напишу нову статтю на цю тему пізніше, а зараз коротко підсумую:
1 Якби я знав, як поведеться партія "Свобода" між першим і другим туром, я б не агітував за Кошулинського перед першим туром. Я не сказав "я б не голосував", тому що в останній момент, побоюючись, щоб Зеленський взагалі не переміг у першому турі, я проголосував за Порошенка.
2 Я й зараз залишаюся прихильником ідеї, що своє ставлення до кандидатів слід формувати за порівняльною шкалою, подібною до наведеної в статті. Просто тепер я б її трохи скоригував, але про це в наступній статті.
Моя стаття від 29 січня 2019 року
Політичні пристрасті вирують. І чим ближче до виборів, тим вища їх напруга. Все б нічого, але нерозбірливість у засобах заради перемоги над суперниками тривожить і навіть лякає. На час передвиборчої кампанії учасники наче вкладають угоду з дияволом. На цей час дозволено забути про Бога, честь і сумління, про загальнонаціональні інтереси – все це заради перемоги свого кандидата, своєї політичної сили над іншими. Безсоромна брехня, наклепи, готовність піти на угоду з ворогами свого народу й держави стають нормою передвиборчих перегонів. На жаль, угода з дияволом не буває тимчасовою, і норма передвиборчих перегонів залишається після їх закінчення нормою нашого життя. Я не сподіваюся, що зможу відмовити від злих умислів тих, хто їх вже має, але сподіваюся, що, можливо, мої думки зможуть зупинити від надмірного завзяття тих, хто занадто захопився боротьбою, виправдовуючи прислів'я "примусь дурня Богу молитися, так він і лоба поб'є". Я вже писав про вольтметри в головах деяких людей і про те, що з ними робити. Порада замінити вольтметр – то був, звичайно, сарказм. Я ж не сподівався, що хтось і справді шукатиме у своїй голові вольтметра! Але тепер вже цілком серйозно пропоную ще одну свою стару пораду, як уникнути "зашкалювання", оцінюючи кандидатів у президенти. А саме, я пропонував скласти список або графік порівняльної оцінки політиків. Почнемо з простішого – зі списку. Ось я прямо тут пропоную свою порівняльну шкалу кандидатів у президенти. Ступінь придатності кандидатів зменшується зверху вниз. Щоб уникнути зашкалювання через малий діапазон виміру, я вводжу умовну калібрувальну фатальну кандидатуру – Гаплик.
Порівняльна шкала оцінок кандидатів у президенти
Кошулинський
Порошенко
Наливайченко
Смішко
Гриценко
Ляшко
Тимошенко
Всі інші, поки що, в одному рядку: Зеленський, Бойко, Вілкул, ....
...................
Гаплик1
Пропоную цього таємничого пана Гаплика асоціювати з Путіним. Він заслуговує знаходитися глибоко внизу. Певно, більшість із вас, шановні читачі, зі мною в цьому погодиться, але можливо й не всі, бо не так давно часто доводилося читати: "він (вона) гірше від Путіна". Що ж до інших кандидатів, то призначаючи їм місця, я керувався найперше тим, яка політична (чи інша) сила стоїть за кожним із них, їх особистими якостями та біографіями. До речі, когось я міг просто забути додати до списку або не знав, що він кандидат.
Добре було б, шановні читачі, якби ви в коментарях запропонували своє бачення порівняльної шкали.
NB. Деякі висновки з коментарів
Сім авторів, крім мене, писали коментарі. Одного – влаштовує моя порівняльна шкала за однієї суттєвої поправки: Порошенко має бути нижче Тимошенко. Другий запропонував лише два верхні прізвища шкали:
Гриценко,
Кошулинський ...
Далі не визначився.
Третій – тільки Порошенко і нікого більше. Четвертий – тільки Кошулинський і нікого більше.
Ще три автори ухилилися від того, щоб назвати хоча б свого першого кандидата. З тих, хто не назвав жодного кандидата, один пише з іншої країни (ймовірно, не громадянин України), саме з цієї причини й не наводить свою порівняльну шкалу кандидатів, два інших не розголошують свої пріоритети, схоже, тому, що їх обранці не користуються популярністю, принаймні тут, на Енігмі. Двоє, хто бачать тільки одного свого кандидата (окрім пана Гаплика), вочевидь, пов'язані вузькопартійними інтересами, як члени партії або, навіть, як її прихильники. Нарешті, той один, хто прийняв мою шкалу зі своєю поправкою, як і той, хто запропонував шкалу з двох кандидатів, а також звісно я зі своєю шкалою, – ми троє з восьми продемонстрували, що маючи партійні інтереси (члени партії чи її прихильники), ми, все ж таки, інтересам України готові за певних обставин надати перевагу над партійними. Само собою, це не означає, що ми обов'язково однодумці.
-------------------
Примітка
1) гапли́к, -а, чол. ... 2. розм. Кінець, смерть.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma