Enigma Enigma

Олекса Доніч

2021-11-09 16:38:03 eye-2 3256   — comment 0

Порох Менделєєва


Федру минуле не цікавило. Сучасність, у якій жінкам заборонялося навчатися в університетах і викладати в гімназіях, викликала огиду. Місто пращурів Миколаїв вона вважала нудною провінційною дірою, тож одна надія була на майбутнє та Бестужевські курси в Петербурзі, на які ще треба було потрапити. Батько пропонував їхати навчатися в Німеччину, але Федра з патріотичних міркувань навідріз відмовилася, бо хто ж змінить цю безглузду і нещадну імперію, допоможе емансипації жінок, побореться за щастя народне, якщо вся молодь вирушить закордон? Точно не старі бевзі, якими вона вважала майже всіх чоловіків віком після тридцяти.

Бестужевські курси користувалися неабиякою славою серед шляхетних дівчат. Не в останню чергу тому, що курсисткам були гарантовані залицяння найкращих петербурзьких студентів з аристократичних родів. Однак чарівна чорноволоса бестужевка з точеним античним профілем і манливим малахітом очей української відьми не звертала на залицяльників, від яких не було відбою, щонайменшої уваги, а особливо нестерпним уміло демонструвала, як може хвилюватися Чорне море. 

На курсах викладали видатні вчені, Бутлеров, Сєченов, Менделєєв тощо. Особливо запам’яталася Федрі оповідка про те, як Менделєєв розкрив таємницю французького, найкращого на той час, пороху, після чого її серце назавжди було віддано хімії. Якщо не рахувати Рахметова, звісно. Дмитро Іванович, хитро посміхаючись, розповідав жіночій аудиторії байки:

— Секрет виготовлення французького пороху я швидко розкрив, скориставшись особливо тим, що пороховий завод стояв на окремій залізничній гілці. Узявши річний звіт залізничної компанії про рух вантажів, я знайшов потрібні мені співвідношення вхідних у виробництві пороху речовин. Усе інше вже було для мене звичайною хімічною забавкою...

Саме завдяки пораді й рекомендаціям Менделєєва — бо жінок категорично не хотіли приймати на таку роботу — Федра влаштувалася до хімічної лабораторії металургійного заводу в Юзівці. “На Донбасі кується не личакова, а модернова Росія, її велике майбутнє. Недавня пустеля ожила, результат очевидний, успіх повний, можливість доведена справами” — напучував Федру Дмитро Іванович. 

Якось, іще до від'їзду з Юзівки до Миргорода та вже після початку війни з японцями, Федра написала листа до знайомого асистента великого хіміка. У листі, між іншим, поцікавилася долею порохової диво-зброї, яка, безперечно, повинна була допомогти загнати японців назад на їхній острів, де їм самісіньке й місце. Відповідь приголомшила, адже, як писав асистент, іще кілька років тому під керівництвом Менделєєва була розроблена технологія піроколодію - основи бездимного пороху, який за своїми якостями начебто перевершив французький. 

За участю головного інспектора артилерії морського флоту адмірала Макарова був випробуваний піроколодійний порох. Адмірал та інші військові фахівці нібито були в захваті, а втім далі цього справи не пішли. Буцімто замовлення військового відомства на виготовлення пороху, за вказівкою царського родича, великого князя, віддали на багато років уперед заводам дуже шанованих людей, які не збиралися витрачати зайві кошти на модернізацію обладнання під новий порох (прим.: яка іронія долі — адмірал, один із небагатьох не видатних, але непоганих російських флотоводців, загинув разом із броненосцем "Петропавловськ" на початку російсько-японської війни; однією з вагомих причин розгромної поразки російського флоту в тій війні вважається неякісний, застарілого складу порох, яким начинялися снаряди для корабельних гармат). “О темпора! О морес!” — писав наприкінці асистент. 

“Знову те саме: передайте царю, щоби ружжа цеглою не чистили або черговий пароліт Можайського. Царат, звісно, недолугий, але зовсім не дурний. Якби порох був дійсно кращий за французький або хоч не гірший,  ніхто б від такого напевно не відмовився, адже Росія завжди полюбляла диво-зброю — Цар-пушку задля залякування супротивника, Цар-дзвін проти вух та мізків тощо” — промайнули саркастичні думки й Федра зіжмакала лист та зі злістю жбурнула у сміттєвий кошик. 

Мабуть, видатного вченого ще довго мучила гикавка і за диво-зброю, і за “велике майбутнє імперії на Донбасі”, адже дівчина раптом усвідомила, що  старого хіміка будуть пам'ятати лише завдяки не дуже гарного стилю мнемонічній таблиці — жахіттю безлічі школярів — та позначці “40°” на пляшці казенки. “Не цим треба змінювати світ, добродію, не цим!” — подумки зверталася до колишнього кумира Федра.

Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma