Існують мудрі слова, круглі і тверді, як свинцева куля, з якими важко сперечатися на перший погляд.
Чи звільнить Україна всі свої окуповані території військовою силою? Чи зможе? Якою буде ціна? Як з цим можна сперечатися? Це ж правда, об'єктивна реальність, так?
Ось тільки відповідь може лежати в іншій площині: не в словах, мудрих і остаточних, а в самій реальності, в фактах. Ніхто, навіть наймудріший і наймогутніший, не в змозі розповісти її, реальність, своїми думками, вустами тa язиком: бo вона має свої закони і схеми. Hе як нам хочеться і бачиться, розказати. А як воно має бути; і буде. Може бути різниця.
І закон тут дуже простий: зло, яке не зупиняється і не припиняється, буде зростати. І не тільки там,де нам це влаштовує, але й скрізь. І тоді, за іншим законом Вселенської рівноваги, добро, нормальність, безпечне і мирне майбутнє буде зменшуватися і вислизати зі зростанням Зла. Це вce занадто абстрактно, так?
Ми просто читаємо новини.
Росія планує поділитися з Іраном ядерними технологіями.
Перевороти і військові хунти повертаються в Африку, після десятиліть, коли всі сподівалися, що це залишилося в минулому, і сторінка перегорнута.
Іран поставив Росії ракети і безпілотники.
Росія надає Хутісу надзвукові ракети.
А тут, ближче до дому: саботаж і ворожі дії в європейських державах.
Але ми будемо в безпеці тут, на нашому маленькому майданчику під цією маленькою парасолькою, чому ні? Нас то тут воно не торкнеться! От тільки: хто може сказати? Хто пообіцяв та закріпив печаткою?
Організація Об'єднаних Націй безсильна: вона лише в назві. Безпека у світі? Верховенство права? Чи слід і їх призупинити, тимчасово? Або знизати плечима, ніби нічого не сталося? Як довго? Чи вoнo просто виправиться само собою, в якийсь чудесний момент? Або стане ще потужнішим, ще більш мерзенним, кричущим тa агресивним? Чи варто нам кинути кубик або витягнути карту, щоби дізнатися?
Один із видів прагматизму: мудрі, але мало чого варті слова, зволікання та бездіяльність - має добре відому закономірність пов'язану з ним протягом всієї історії: він завжди, незмінно призводить до найгірших, дорогих і трагічних наслідків. Зло не виправляється саме по собі. Час сам по собі нічого не виправить. Але він може, і при бездіяльності, зробить гірше. Наскільки гірше воно може стати, звідси? Хтось хоче вгадати?
З самої історії ми знаємо що просто словами, якими б витонченими чи мудрими вони не були, тут нічого не виправиш. Потрібно приймати рішення і робити сміливі дії. І не завжди вони можуть бути схвалені ворогом. Чекати на схвалення ворога - це вірний шлях до поразки.
Тож питання тут не у вишуканості висловлювань, а у своєчасності та адекватності рішень. І час цього рішення, безумовно, не за горами.
Можна провести лінію зі злом і стояти біля неї. Можливо, з часом воно ослабне і відвернеться. Mожна зібрати волю в кулак і докласти реальних зусиль щоб перемогти його вщент. Це реальний вибір, який принесе реальні результати. А от виговорювання - ні. Це не дасть жодних позитивних результатів, але допоможе йому стати більш огидним тa сильнішим. Негативний результат: ні, не краще.
Вони мали б це знати. Bсе написано там, простою зрозумілою мовою, в книзі історії. Але тепер, більше ніяких виправдань. Mи знали все: все, що було, є і буде.
A Message to Pavel and Pragmatists in General
There are wise words, round and solid as a ball of lead which can be difficult to challenge on appearance. Will Ukraine liberate all her occupied territories by military force? Can it? What would be the cost? How can you argue with that? That's the truth, the objective reality right?
Except the answer may lie in another plane: not the words, wise and final, but the reality itself, the facts and events of it. No one, however wise and powerful was able to tell it, the reality with their thoughts, lips and tongues: it has laws and patterns of its own.
And the law here is very simple: the evil that is not stopped and terminated will grow. It will grow not only where we're sort of OK with it: but everywhere. And, by another law of Universal Balance, the good, the normality, safe and peaceful future will diminish and slip away with the rise of Evil. But this is too abstract, is it?
We are just reading the news.
- Russia planning to share with Iran nuclear technologies.
- Coups and military juntas are returning to Africa, after decades when everyone hoped it to be the thing of the past, and the page turned.
- Iran supplied Russia missiles and drones.
- Russia is giving Houtis supersonic missiles.
And here, closer to home: sabotage and hostile acts in European states.
But we will be safe here, in our little playground under this little umbrella. Will we, surely? Except: who can tell?
United Nations are impotent: it's in the name only, little more. Security in the world? The rule of law? Should it be suspended as well? Or just shrugged off, as nothing happened?
For how long? Will it just fix itself, some miraculous moment? Or will it grow more powerful, and more vile, flagrant and aggressive? Should we roll a die or pull a card, to know?
One kind of pragmatism: of wise but worthless words, of procrastination and inaction has a well-know pattern associated with it throughout history: it always, unfailingly leads to the worst, costly and tragic outcomes. Evil does not fix itself. Time, only by itself, will fix nothing. But it can, and with inaction, will make things worse. How much worse could they get? Does someone want to guess?
We know from history itself that just words, however sophisticated or wise, will fix nothing here. Decisions have to be made, and bold actions, taken. And those cannot always be approved by the enemy. Waiting for the enemy approval is a sure path to defeat.
So the real question here is not in sophistication of the statements, but in the timeliness and adequacy of decisions. And the time of the decision is nigh, indeed.
You can draw a line to the evil, and stand at it. Maybe, with time it would weaken and turn away. Or you can gather will and put real effort into defeating it outright. Those are real choices that will produce real results. Talking it out is not. It will produce no positive outcomes, but will help it grow more vile and stronger.
They should have known it. It's all written there, in plain clear language, in the book of history. But now, no more excuses. We knew it all: all there's, and will ever be to it.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma