Історія, однак, знає і зворотну, приховану від першого погляду, сторону пропаганди, таємничу, а донедавна навіть містичну.
«Неожиданность, быстрота, с которой рушатся, казалось бы, непоколебимые империи, порождает ощущение нереальности происходящего. Нетрудно убедить общество в том, что государство, которое столь неожиданно развалилось, можно при наличии политической воли столь же быстро восстановить. Это иллюзия, причем опасная. Платой за нее стали реки крови в ходе второй мировой войны». Егор Гайдар «Фантом империи»
Відчуття нереальності потоку подій може спровокувати у свідомості людини надію на випадковість події, яка відбулася, і викликати несприйняття об’єктивної реальності. Несприйняття формує агресію – війна, революція або ж конфлікти в побуті…
Історія знає багато випадкових подій, які були зафіксовані уважними людьми і які сприймалися ними як об’єктивна реальність. Ну ось хоча б легендарний Ньютон і яблуко, яке впало, або ж Архімед у ванній – абсолютно випадкові події привели до достовірних подій, до відкриття закону всесвітнього тяжіння і до основного закону гідростатики, закону Архімеда.
Зробимо крок трохи в іншому напрямку. Ви ніколи не замислювалися над таким простим, на перший погляд, питанням: чому зникла така блискуча і просунута антична цивілізація?
За три століття після РХ антична цивілізація розповсюдилася свій вплив практично на весь Європейський континент, на Близький Схід і на північну частину Африки. Швидкими темпами розвивалися граматика (антична поезія і драматургія), філософія, математика (особливо геометрія), астрономія. З античної філософії природи народилася фізика, яка чи не одразу ж почала ділитися на окремі галузі – статику, механіку та оптику. Античні філософи замислилися над будовою і структурою навколишнього матеріального світу і з’явилося таке поняття, як «атом». Ще один рішучий крок – і Анаксагор починає вибудовувати новий філософський світогляд, який отримає своє продовження вже через кілька століть.
Античний світ збагачується геніальними філософськими та науковими творами, які переписуються в спеціалізованих майстернях. Ці твори поширюються серед аристократів і осідають в їхніх бібліотеках. Аристократ за визначенням повинен був знати найпопулярніші теми з філософії та науки.
Про античне мистецтво і говорити годі. Про це написано багато і вагомо.
І раптом – крах!
Антична цивілізація зникла, немов би розчинилась в тумані часу.
Причиною краху античного світу сучасні історики називають форму організації античного суспільства – це рабовласницький устрій. За такого устрою суспільства наддешева робоча сила не спонукала до пошуку більш ефективної організації виробництва. Рабовласники не клопоталися впровадженням нових технологій з механічними пристроями, які, для прикладу, пропонував Архімед. З цим детально обґрунтованим твердженням важко не погодитись, тим більше, що це твердження стало основою такої науки, як діалектичний матеріалізм.
І саме діалектичний матеріалізм породив впевненість у силі механістичної науки, яка повстала на відкритих законах фізики за допомогою математичного інструментарію, який стрімко розширювався з часів Ньютона і його випадкового яблука. Хоча, подію з яблуком вже не розглядали, як випадковою, а як епізод в процесі еволюції. Аби зняти з випадкових подій, які мали властивість на перекір теоріям висовуватися на передній план, містичну складову, Лаплас вигадав для них теорію ймовірностей.
Впевненість у наукових принципах стала каталізатором планування економічних та соціальних процесів. Планування стало філософією життя новітньої європейської цивілізації.
Ряд історичних подій, які розвивалися в теоретичному руслі діалектичного матеріалізму, привели до появи такої держави, як СССР. Планування в СССР було основою не тільки економічної, але й політичної системи. Планами детально розписувалось все життя всієї гігантської країни і виключало будь-які випадкові «тєлодвіженія», які не вписувалися в плани і які могли привести до непередбачуваних наслідків. Плани приймалися на з’їздах ЦК КПСС, вважалися «науково обґрунтованими» і були неухильним законом для виконання всіма структурами держави. Але ці плани ніколи не виконувалися, під невиконання підводилися «вагомі» причини і планування починалося знову. І так продовжувалося до фінального свистка.
Що трапилося з СССР та «науково обґрунтованим» плануванням ми знаємо. І цьому катастрофічному процесу вже дали цілком «обґрунтоване» пояснення яке «добре вписувалося в хід історичного процесу». Хоча, якщо придивитися уважніше, то весь процес розвалу СССР проходив під тиском абсолютно випадкових подій, які зовсім не вписувалися в плани сценаристів та режисерів «трансформації СССР». Починаючи від «гласності» і до кумедної історії з ГКЧП, яка тоді повеселила публіку…
Коли ж веселощі на руїнах «великого і могучого» згасли, то прийшло усвідомлення, що разом з СССР розвалилася вся система світових взаємовідносин, яка, пори всі супутні ризики, давала відчуття стабільності.
Нервозність, з якою зустріли розвал СССР його найбільші супротивники (тут варто пригадати виступи Біла Клінтона і Маргарет Тетчер у Верховній Раді України, які закликали до збереження СССР, в якому необхідно було провести «тільки косметичний ремонт і не більше») пояснювалась дуже просто: стабільність і збалансованість світової політичної системи руйнувалася і весь світ вступав у стан невизначеності.
У стані невизначеності довготермінове планування економічного та політичного життя суспільства, навіть найбільш розвинутого та економічно надміцного, не мало сенсу. Ряд випадкових подій в такому стані міг привести до катастрофічних наслідків. І кожна випадкова подія не тільки руйнувала плани, але й спрямовувала розвиток історії в нове русло.
Потрібне було усвідомлення, що саме послідовність випадкових подій і є …тим новим історичним руслом. Що весь розвиток історії від моменту народження Сонячної системи є суцільною послідовністю випадкових подій, яка навіть отримала наукову назву – антропний принцип. А достовірними ці події стають тільки тоді, коли вони вже відбулися. І життя в сучасній його формі могло б і не з’явитися, і на планеті Земля, скутій льодовим панциром, до сих пір панували б примітивні одноклітинні організми. Аби не стався «Кембрійський вибух».
А ось усвідомлення «чогось іншого» завжди і надзвичайно важко проходить у свідомість людини. Для ілюстрації цього прикладу звернемось до ще однієї цікавої випадкової події, яка описана в книзі Джима Аль-Халілі та Джонджо Макфаддена «Життя на грані».
«Масачусетський технологічний інститут, більш відомий як МТІ, є одним із світових наукових центрів. …в квітні 2007 року гурт фізиків та математиків МТІ, які працювали в загадковій сфері під назвою «квантова теорія інформації», зібрався на своє чергове засідання, на якому кожен науковець представляв нову публікацію, яку він знайшов в науковому журналі. Один із науковців познайомив присутніх з публікацією, в якій описувалось припущення про те, що рослини є квантовими комп’ютерами. Науковці вибухнули дружнім реготом…».
Описана подія виразно ілюструє систему мислення, властиву будь-якій людині. Науковцям також. Людині дуже важко в одну мить сприйняти інформацію, яка іде врозріз з її світоглядом. Але мине зовсім небагато часу і фізики МТІ під тиском наукових розробок у сфері квантової біології, які також є безперервним ланцюжком випадкових подій, остаточно погодяться, що розв’язок питань, які належать до квантового світу, з його величезною кількістю вірогідностей, які постійно перетинаються, ніяк не можна обмежувати правилами класичної фізики.
Отже, чи врятував би античну цивілізацію від краху Архімед, аби він успішно пережив штурм Сіракуз і римляни організували б для нього Академію? Чи можна було врятувати СССР від краху успішним ГКЧП, або за ситуації, коли б в Україні не відбувся той самий легендарний Референдум? На ці два питання існує одна відповідь – ні.
Цю однозначну відповідь нам підказує потік випадкових подій, який починався від Європейського Відродження.
Період Європейського Відродження є прямим продовженням античної філософії, науки та античного мистецтва. Але європейське Відродження відрізняється від античного періоду тим, що практично кожне наукове відкриття починає просуватися у виробництво. Це забезпечує швидкий приріст найрізноманітніших товарів і виробників цих товарів. З’являється глобальна конкуренція. Однак в тіні наукових і технологічних досягнень залишилась маленька деталь, яка насправді була надзвичайно потужним каталізатором всіх перетворень в новітній цивілізації.
Книгодрукування. Яке також стало бізнесом.
Безневинні на перший погляд любовні романи (трагедії, драми, комедії – байдуже), які заполонили Європейський континент несли в собі обов’язковий, на думку авторів, елемент, який прикрашав кожен твір – це детальний і соковитий опис інтер’єру, одягу і кулінарії. Так народжувалася мода. Мода на створення схожого інтер’єру, одягу і кулінарного мистецтва. Мода почала диктувати вимоги і попит. А попит – це живильне середовище для підприємництва. І попит розширює зацікавлених у пропозиції – зростає конкуренція. Підприємці, які організовують свій бізнес у видавничій сфері, змушені перебувати у стані постійного пошуку.
Робота науковців-ентузіастів періоду Відродження так і залишилася б тільки роботою для архівів, як то відбувалося в античні часи, аби не книгодрукування, аби не пошуки книговидавців нових ніш для поширення своєї продукції. Для поширення і пропаганди читання книжок. І читання наукових книжок стало модним. І новітня цивілізація почала мислити. Незрозумілі деталі та явища довколишнього світу почали піддаватися критичному осмисленню. І наука Європейського Відродження піднялася на новий рівень.
Наукові досягнення дали впевненість у світогляді і дали змогу розвинути планування політичного та соціального життя суспільства, яке природно жадає стабільності. Планування і стабільність в усіх сферах життя суспільства абсолютно виключає підприємливість, яка приводить до непередбачуваних і випадкових подій, які руйнують стабільність.
Але життя у строго плановій системі повністю залежить від свідомості не однієї людини, а всього суспільства. Тобто, плановий устрій держави повністю залежить від так званого «людського фактора» і завжди веде до авторитарного устрою держави. …Всі ці переміни в життя суспільства будуть (обов’язково будуть – ми це вже проходили) супроводжуватися з …несприйняттям об’єктивної реальності. Несприйняття породжує агресію… І коло замкнулося… І чергова держава чи суспільство зникає з історичної арени, а відомості про неї здаються в архів.
Звичайно, це тільки схема, за якою ми намагаємося зрозуміти гігантські зусилля всього людства, за якою стоїть величезна прірва часу, необхідного, аби остаточно вийти з примітивних уявлень про довколишній світ. Аби нарешті зрозуміти, що робота нейронів головного мозку не відбувається за механічною системою «імпульс туда – імпульс сюда», що ніяк не можна дослідити геніальність, чи навпаки, простим дослідженням мертвої тканини мозку, нехай навіть за допомогою електронних мікроскопів.
Тепер знову повернемо свій погляд до потоку випадкових подій, з якого Лаплас, аби уникнути містичної складової, сформулював наукову теорію ймовірностей. Теорія ймовірностей авторитетно стверджує, що всі події, які ми спостерігаємо, діляться на достовірні, неможливі та випадкові.
«Кожна випадкова подія є наслідком великої кількості випадкових причин які врахувати немає можливості оскільки число їх дуже велике і закони їхні невідомі. Тому теорія ймовірності не ставить перед собою завдання спрогнозувати те, що одна випадкова подія відбудеться або не відбудеться. Вона і не в силі це зробити. Інша мова коли йдеться про масові однорідні випадкові події які багаторазово спостерігаються при виконанні певних умов. Виявляється, що достатня кількість однорідних випадкових подій, не залежно від їх конкретної природи, підпорядковується певним законам». (https://www.uzhnu.edu.ua/uk/infocentre/get/4869)
Коли ж випадкова подія вже відбулася, то вона автоматично переходить в розряд достовірних! …Вам це нічого не нагадує? Правильно. Квантова механіка. Вірніше – квантова теорія. Надзвичайно популярна сьогодні наука, яка дала поштовх до розвитку не тільки квантової біології, але й до пояснення квантової свідомості: чому людина переживає стани, наближені до містичних. Що таке інтуїція і чи існує «інший» світ, крім того, який ми бачимо…
В одній із своїх публікацій Гейзенберг сказав, що ніяких елементарних часток (електронів, протонів, тощо) в природі насправді не існує. Що елементарні частки насправді є типовими квантами, а в тому вигляді, в якому вони подаються у підручниках вони потрібні фізикам для розуміння та обчислення процесів, які протікають в тому чи іншому середовищі…
Тепер давайте зрозуміємо для себе, що будь-яке фізичне чи біологічне тіло складається з тих само типових квантів… Тобто, квантовий світ – це не «щось» навколо нас, але й світ в середині кожного з нас…
І вирішальна мить – інформація про будь-який біологічний об’єкт, його фізичний та психологічний стан, записується в генетичному коді.
«Апурва Д. Пател, фізик із центра фізики високих енергій Індійського наукового інститута Бангалора, одночасно є одним із світових експертів по квантовим алгоритмам – програмному забезпеченню квантових комп’ютерів. Апурва припускає, що аспекти генетичного кода… видають своє квантове походження». (Джим Аль-Халілі та Джонджо Макфадден «Життя на грані»).
…На сьогодні досить. Варто тільки зауважити, що «Життя на грані» – це не книжка про виживання чи якусь катастрофу. Тут розуміється що саме життя у будь-якій формі є своєрідною гранню між макро та мікросвітом.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma