Як відомо, Верховна Рада схвалила в першому читанні 13 листопада законопроєкт про ринок землі.. Якщо точніше, то законопроєкт скасовує заборону на купівлю та продаж землі сільськогосподарського призначення. Запрацює все з 1 жовтня 2020 року.
Наразі у проєкті закону передбачені такі обмеження концентрації землі у власності однієї фізичної чи юридичної особи:
-
не більше за 35% землі в об'єднаній територіальній громаді (ОТГ);
-
не більше 8% землі в області;
-
не більше за 0,5% землі у країні загалом.
Законопроєкт також забороняє покупку земель компаніями, в яких кінцевий бенефіціар – іноземець.Однак це тимчасова заборона – до 1 січня 2024 року. Це означає, що землю можна буде продавати іноземцям, але через 4 роки.
Президент України Володимир Зеленський не раз заявляв, що винесе питання продажу землі іноземцям на референдум. А відповідні правки до законопроєкту внесуть між 1 і 2 читаннями.
На сьогодні до законопроєкту подали приблизно 5 тисяч правок, тож розгляд документа може затягтися на місяці. Досягнутий компроміс з Всеукраїнською аграрною радою, Українським клубом аграрного бізнесу, Асоціацією міст, Асоціацією органів місцевого самоврядування. Їхні пропозиції враховані в документі.
Наскільки ж дієвими є запобіжники щодо продажу землі іноземцям?
В законопроекті прописані всі запобіжники.
По-перше, іноземці не матимуть права на купівлю землі.
По-друге, встановлена можливість володіти в одних руках землею сільськогосподарського призначення площею не більше 10 тисяч гектарів. Цю ініціативу взяв на себе президент. Зеленський. Максимально опрацьовані застереження, щоб не допустити спекулятивний капітал.
По-третє, обмежене коло осіб, яке може купити землю: держава, об’єднані територіальна громади, громадяни України, юридичні особи, засновники яких є громадяни України.
У прикінцевих та перехідних положеннях буде прописаний механізм спецконфіскації землі у випадку порушення законодавства. Зокрема, буде запущена державна система моніторингу власника земельної ділянки. Якщо людина приховала якісь документи або виявиться, що вона має громадянство іншої країни, а тим більше країни-агресора, цю ділянку конфіскують По місцю реєстрації ділянку передаватимуть на баланс земельних громад, які здаватимуть їх в оренду.
Було дуже багато критики щодо максимальної концентрації землі в одні руки. Зараз зменшено до десять тисяч гектарів. Утім, приміром, у сусідній Польщі, це всього 500 гектарів. Чому така різниця?
У Польщі земельна реформа розпочалася в 90-х роках. І була реалізована під малого товаровиробника. Там близько трьох мільйонів маленьких фермерів. Середній наділ – чотири гектари. В Україні сім мільйонів пайовиків. У нас середній земельний наділ 4,1 гектар. Утім, коли в 2000 році Кучма почав аграрну реформу і розпаювання колгоспів, ті, хто отримав такі земельні ділянки, здали їх в оренду. У результаті 3/4 аграрного ВВП країни формують господарства від одного до десяти тисяч гектарів. І створюють найбільшу кількість робочих місць. Тому з метою уникнення дискримінації таких суб’єктів максимальна планка – до десяти тисяч гектарів. Тому ринок землі в інтересах 3/4 суб’єктів аграрного виробництва. У нас є агрохолдинги – це 23 % аграрного ВВП. У них земельні наділи – сто, двісті і триста тисяч гектарів. Таких об’єктів десять. Вони з урахуванням запобіжників також можуть купити до десяти тисяч. Це розумний компроміс, виходячи з економічних розрахунків. Тобто монополії на ринку не буде.
Фермери переживають, що земля стане дорогою, і вони не зможуть її купити. Це не так. Земля суттєво не подорожчає. Ажіотажу, черги бажаючих все купити не буде. Власники земельних паїв не поспішатимуть продавати свою землю. Бо знають, що у Східній Європі всі проходили цій етап. Чим довше ти тримаєш такий актив, тим він дорожчий. Наші люди мудрі. Коли політикани розказують, що селяни за пляшку горілки продадуть землю, то неприємно, що так говорять про українців. За оцінками від 3 до 7% – стільки землі продаватиметься. І немає передумов для подорожчання землі в найближчі роки. Хто хотів, уже продав. Зараз за сірими схемами один гектар землі коштує від півтори до двох тисяч доларів. При відкритті ринку вартість буде вищою, але не дуже. Орендна плата вигідна і постійно зростає. Приміром, у чорноземній групі центрального регіону – 200 доларів оренда гектару. То навіщо продавати? Це самий дорогий актив і найкраще спадкове майно.
Ринок землі потрібен, щоб люди вкладали в свою землю і розвивали такі напрями, як садівництво, ягідництво, зрошення, все, що пов’язано з переробкою. Бо багато галузей не розвивається через те, що українці не хочуть інвестувати в те, що орендується. Саме ганебне – низький рівень охорони ґрунтів. Про орендовану ділянку не дбають і сіють там ріпак і соняшник, які вбивають землю. Тому що хочуть витягнути максимально витягнути фінансовий зиск.
Основна проблема – у нас аграрний сектор сировинного типу. Пшениця, кукурудза, соя експортуються, а не переробляються у нас. Річний дохід всіх аграрних виробників – 20 мільярдів доларів США. Це ніщо. В аграрному секторі ми, як африканські країни, які експортують каву і банани. Наше завдання – зробити поштовх до капітальних інвестицій, щоб аграрна продукція йшла в переробку. Це збільшить у найближчі десять років доходи мінімум у п’ять разів – до ста мільярдів доларів.
Популістські гасла проти ринку землі не викликають підтримки в суспільстві. Про це свідчить незначна кількість людей, які вийшли з протестами до Верховної Ради. А політикани, які понад двадцять років спекулюють на темі землі, не пропонують нічого конструктивного. Опоненти на засіданнях парламенту застосовують фізичне насильство, блокування, розкидання робочих матеріалів. Але, марно — ринок землі і Україні врешті-врешт запрацює на користь кожного українця.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma