Сьогоднішня мода на тренди іноді відгукується з небаченою силою. Особливо, коли розмова заходить про, здавалося б, нові течії, напрямки і жанри у будь-яких галузях культури. Наприклад, у літературі.
Так, побачити стару добру традиційність у романі "Покоївка" Ніти Проуз (К.: Лабораторія) доволі легко. Зрозуміти, з якою метою це зроблено, і головне, навіщо – означає отримати подвійне задоволення від тексту. Тож забувши на мить про Тарантіно, в якого залишені батьками на вечір дітки знайшли у себе в готельному ліжку труп покоївки, зауважимо, що головна героїня роману Моллі Грей не така, як всі - вона не розуміє людей навколо і не вписується у соціальні стандарти. Кілька місяців тому померла її улюблена бабуся, тож розраду вона знайшла у роботі покоївки. Їй подобається досконало прибирати кімнати готелю і зникати до приходу гостей. Але її життя перевертається у той день, коли в одному з номерів вона знаходить труп постійного клієнта - багатія Чарльза Блека, якого ще й обікрали. Героїня стає першою і головною підозрюваною.
Розгадати цю головоломку і підібрати ключі до таємниці доводиться самій Моллі. Яка насправді видається зовсім не Лолітою у виконанні Мелані Гріффіт, хоч би як їй цього хотілося. "Коли я одягаю свою форму покоївки, - розповідає героїня, - але не таку старомодну, у стилі "Абатства Даунтон", і не еротичне кліше у стилі "Плейбоя", а сліпучо-білу накрохмалену сорочку і обтислу спідницю-олівець (з еластичної тканини, що гарно облягає) - я набуваю цілісності. Коли я вбрана до роботи, то почуваюся впевненіше, наче знаю, що мені казати та робити, принаймні частково. А коли я знімаю форму в кінці дня, то почуваюся голою, вразливою і загубленою".
При цьому розхожі цитати, штампи, кліше вкупі з бабусиними напучуваннями наша героїня (чи так само авторка?) сприймає за філософські міркування і висновки з приводу всього на світі. Протягом оповіді так хочеться, щоб головна героїня нарешті скинула з себе машкару обов’язкової для сучасної літератури "причинності" (у книжках нині суцільні жертви – буллінгу, насильства, власної недолугості) і виявилася авантюристкою, винною у зникненні грошей з сейфу, але ні. Тому просто зауважимо, що читається роман легко, і спостерігається за тим, як героїня виплутається в якийсь інакший спосіб, так само цікаво.
Фото: Pamela Wilson
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma