З одного боку, благословення еміграції (навіть вимушеної) – у тому, що саме вона надає ідеальні умови для творчого усамітнення. Наснажуючи, тим не менш, на думки про цілком глобальні речі. Які зазвичай краще бачити з відстані.
Зокрема у цій книжці зібрано під однією обкладинкою три есеї Юрія Шевельова, в яких він постає як непересічний політичний мислитель: «Москва, Маросєйка» (1954), «Над озером. Баварія» (1948) та «Четвертий Харків» (1948). Хоча з часу появи найпізнішого з них уже минуло далеко понад півсторіччя, ці тексти зберігають актуальність і для України сьогоденної, що й надалі борсається в пошуках свого призначення.
Як особистість, Шевельов завжди був одинаком, мало на кого схожим. Посилаючись на своїх вчителів на кшталт академіка Білецького, він, тим не менш, був послідовним винищувачем ідеологічних догм у літературознавстві, суперечливість маючи за особливу атмосферу власної творчості. Бути «нічиїм» навіть на еміграції, не співати в унісон і не писати за вказівкою нового, наразі «націоналістичного» начальства – з такими бажаннями можна опинитися дуже далеко.
Так, за особливо невдячними ораторами (навіть в «американській» зоні розділеної, повоєнної Європи) пильнували агенти СМЕРШУ, викрадаючи і спроваджуючи до Сибіру деяких з них. Тож, з одного боку, ще раз нагадаємо, благословення еміграції (навіть вимушеної) – у тому, що саме вона надає ідеальні умови для творчого усамітнення. З іншого боку, для того її різновиду, про який писав Рільке (мовляв, тільки залишившись наодинці зі своїми думками, пізнаєш їхню вартість) Шевельов прийшов після бурхливого проживання в еміграційній Европі, де й буди написані твори збірки. Обкладинку якої, додамо, створив харківський художник Валер Бондар.
Юрій Шевельов. Триптих про призначення України. — Харків: Права людини
Ілюстрація: Юрій Соломко
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma