«Ми відмовляємося виправдовувати звірства Путіна і відмовляємося вдавати, що умиротворення зупинить вторгнення. Ми чудово розуміємо моральну прірву між агресором і тим, хто захищається, і не поведемося на махінації і брехню апологетів Кремля.
Демократія – це дорога, дуже важка. Ви обрали курс мужності, ми – теж. Друзі мої, ви крокуєте важкою дорогою, але ви не йдете нею самі». Ллойд Остін. Із виступу в Дипакадемії
Перша ознака глобальних перемін проявилася у 2006 році, коли вийшла у світ книга Єгора Гайдара «Гибель империи. Уроки для современной России». Це була реакція реформатора Єгора Гайдара на послання президента росії Федеральним зборам 2005 року, в якому фактично було анонсовано початок відновлення російської імперії.
Гайдар намагався застерегти росію і весь цивілізований світ від катастрофи.
Але ні в росії, ні в цивілізованому світі на попередження Гайдара не звернули уваги.
Наприкінці того ж таки 2006 року Єгор Гайдар був госпіталізований в Дубліні з симптомами важкого отруєння. Анатолій Чубайс, близький друг Гайдара і останній із когорти перших російських реформаторів, пов’язав це отруєння із вбивством Олександра Литвиненка і Ганни Політковської (для довідки: до шлюбу – Ганна Степанівна Мазепа; Ганна Мазепа народилася в сім’ї радянського дипломата Степана Мазепи, який працював у постійному представництві Української РСР при ООН).
Фахівці пов’язують череду вбивств російських реформаторів, які намагалися перетворити росію в демократичну державу, саме з активізацією проімперських сил в росії.
Тобто, з 2005 року росія фактично стала на шлях відбудови імперії, хоча на глобальній політичній арені росія активно декларувала свою прихильність до демократичних принципів.
Як же прореагував весь світ на глобальний виклик російського політичного істеблішменту?
До 2014 року – ніяк. Весь світ спокійно жив своїм життя, розв’язуючи побутові проблеми. Європа активно споживала російські енергетичні ресурси, а тому російські провокації щодо України намагалась не помічати. Російські "газові війни" з Україною дещо дратували європейських політиків, але причина цих "війн" списувалась на "страшенну корупцію" в Україні.
Зрештою, всі "незручності", які виникали в росії з пострадянськими країнами, повністю компенсувалися росією для європейських партнерів гігантськими потоками товарів з Європейського континенту на практично порожній російський ринок. Відповідно, величезні грошові потоки в обидві сторони диктували політику на континенті.
Ілюзія миру та благополуччя огорнула Європейський континент.
Громадянська війна в Сирії, яка почала розгортатися з літа 2011 року, сприймалася глобальними політиками як чергове загострення на Близькому Сході, з якого можна було взяти прийнятні для себе дивіденди. І різні країни почали допомагати різним повстанським угрупуванням фінансами та зброєю. І, водночас, закликали до мирного вирішення проблеми. Тобто, злагодженої позиції та системних дій від провідних та впливових країн світу для припинення громадянської війни та врегулювання політичного конфлікту влади та опозиції в Сирії не спостерігалось.
Російський істеблішмент мовчки і дуже уважно спостерігав за перебігом подій в Сирії і активно допомагав режиму Асада.
Критика дій росії в Сирії від різних міжнародних громадянських організацій залишалась тільки критикою і абсолютно не впливала на взаємовідносини росії та цивілізованого Заходу. Навіть заява начальника генерального штабу Сирійської вільної армії генерал-майора Ахмеда Халід Біррі про співпрацю росіян та ІДІЛ не зворушила європейських та американських політиків.
Світ спокійно перебував в ілюзії, уміло навіяній російським істеблішментом, про "спільну" політику російської армії та блоку НАТО. Агресивні кроки росії в Сербії (Косово) та в Сирії розцінювалися європейськими та американськими політиками як "різні політичні підходи до вирішення однієї проблеми". На політиків із здоровим глуздом, які звертали увагу світового товариства на зростаючу агресивність російських військових, не звертали уваги.
2014 рік. Всю дбайливо побудовану конструкцію побудови нової російської імперії зруйнував Майдан у Києві.
Захоплення всієї України "тихою сапою" зірвалося. І саме звідси почалися хаотичні кроки російського істеблішменту.
Спочатку було прийнято рішення щодо анексії Криму за допомогою "зелених чоловічків", як першого кроку, за яким спостерігалася реакція Європи та США.
Одночасно підтягувалися війська до кордону з Україною, а в самій Україні росія почала розгортати свій новий проект "Новоросія", метою якого була анексія всієї Лівобережної України.
Несподівана позиція Харкова і швидка зачистка Харківської ОДА від російських "туристів" та харківських сепаратистів зірвала реалізацію щойно побудованого плану "Новоросія".
Вся надія російського імперського істеблішменту сконцентрувалася на сепаратистах Донбасу.
Водночас готувалася "гуманітарна допомога нещасним жителям Донбасу". Караван російських автомобілів на допомогу Донбасу чомусь мав пройти …через Сумську та Харківську області… А до самого кордону з Україною просунулись російські десантники…
Діюча українська влада заблокувала російський "гуманітарний конвой", пояснивши, що свій вантаж росіяни можуть дуже швидко переправити на Донбас з Ростовської області…
Так починалась гібридна війна росії проти України. Від масштабного вторгнення російських військ в Україну врятувало на той час дві російські проблеми: недостатня оснащеність російської армії новітніми засобами ведення війни, як безпілотні системи та радіоелектроніка, і газові та нафтові труби, через які росія викачувала з Європи мільярди доларів.
Як цивілізований істеблішмент відреагував на гібридну війну росії проти України, на анексію Криму?
Глибокою стурбованістю. Особливо стурбованою була Німеччина. Знову ж таки через газові та нафтові труби з росії, які пролягали по території України.
Тут варто відзначити, що саме через дешеві російські енергоносії Німеччина відмовилася від будівництва атомних електростанцій…
Американський істеблішмент перші серйозні питання в цьому плані спробував підняти у 2015 році на дебатах кандидатів у президенти США від республіканської партії. Але відповідь зависла в повітрі…
Оголосивши свою глибоку стурбованість та пригрозивши росії санкціями, європейці, водночас, почали допомагати росії прокладати газові потоки повз Україну, аби гарантувати собі безтурботне майбутнє, і активно включились у будівництво місту з Тамані до Криму. Водночас, Ізраїль з європейськими та американськими корпораціями почали допомагати переозброювати російську армію, обминаючи кволі вибіркові санкції Обами та Меркель.
Америка та Європа не змогли позбавитись ілюзій ситого і вічного благополуччя та миру. І росія зробила висновки із ситуації, що склалася, та почала швидко переформовувати свої плани відновлення російської імперії.
І першим своїм кроком, як "важливого гравця у глобальному політичному світі", росія вважала будівництво військових баз в Сирії, на узбережжі Середземного моря. Звідси росія почала своє амбіційне просування в Африку.
З осені 2014 року росія почала масові поставки зброї в Сирію, а з літа 2015 року вже будувала на території Сирії свої військові бази. Звернення сирійської опозиції до світового співтовариства про допомогу зустріли тільки глибоку стурбованість.
Прикриваючись деклараціями про "боротьбу з ісламським фундаменталізмом", росія фактично розпочала збройну інтервенцію в Сирії, перетворюючи сирійські міста в суцільні руїни.
Водночас росія вдало провела акцію із переселенням десятків тисяч сирійських біженців до Європи. Європа проковтнула цю критичну акцію мовчки.
Більше того, американський генштаб фактично співпрацював з російською армією в "боротьбі з ісламським фундаменталізмом"…
Російський істеблішмент торжествував.
…24.02.22. Цей день став своєрідним і знаковим порогом, невидимим бар’єром, через який змогли переступити не всі політики світу. Навіть інтелектуали спіткнулися об цей невидимий бар’єр…
«Через несколько недель с начала вторжения России на Украину и за пару дней до своего отъезда из России, Анатолий Чубайс на своей странице в фейсбуке опубликовал пост, который был посвящён дню рождения покойного Егора Гайдара. В посту сообщалось: «В наших спорах о будущем России я не всегда с ним соглашался. Но, похоже, Гайдар понимал стратегические риски лучше, чем я, а я был неправ». Вероятно имелось ввиду об угрозе постимперского синдрома России, о котором Гайдар писал в своей книге» (Википедия)
…Аби з’ясувати для себе …таку політику… колись могутнього блоку НАТО відносно росії на початку двадцять першого століття, повернемось у другу половину двадцятого століття.
…Людство, залікувавши криваві рани другої світової війни, із захватом спостерігало за своєрідним змаганням двох політичних систем за першість виходу в Космос, за першість польоту на Місяць…
Базою космічних програм було стратегічне озброєння цих політичних систем – важкі балістичні ракети. Але! Пілотовані космічні кораблі вимагали нових проектів, які могли б забезпечити життя та орієнтацію екіпажу у відкритому Космосі, та стійкий зв’язок із Землею.
Тобто, потрібні були додаткові зусилля науковців та інженерів різних галузей, аби реалізувати космічну програму. І ось тут стала доречною квантова механіка, за допомогою якої громіздку, дуже дорогу і ненадійну лампову радіоелектроніку було замінено на дешевшу та більш ефективну напівпровідникову…
Звідси почався своєрідний квантовий стрибок на новий рівень розвитку цивілізації. З середини двадцятого століття, саме з космічної романтики починаються сучасні смартфони, без яких сьогодні не уявляється життя. Саме космічна романтика дала поштовх для розвитку нових систем верстатів з ЧПУ та робототехніки вже у промисловості, що в рази збільшило продуктивність праці і додало вільного часу для величезної маси людей…
Поряд із стрімким розвитком космічних проектів, які надихнули на такий же стрімкий розвиток технологічну економіку, так же стрімко розвивалися і соціальні процеси, які й визначили майбутнє цивілізованого світу.
На початку шестидесятих років двадцятого століття США заполонив молодіжний рух "хіпі", або "діти квітів", зі своєю своєрідною філософією. Філософія хіпі разом із музичними фестивалями швидко перекинулася за океан, в Європу. Довге волосся, "нечесане, як керосинова лампа", джинси, музика і своєрідні танці, які разом із мокасинами були запозичені в американських індіанців, заполонили консервативний Європейський континент.
Навіть в Україні в 70-х роках з’явились прихильники "дітей квітів". В молодіжному середовищі швидко поширювався не тільки стиль одягу та зачісок, але й філософія життя хіпі. Київські хіпі облюбували Андріївський узвіз, тусувалися на схилах Замкової гори, де пили "Портвейн", бренькали на гітарах і розмовляли про "нове життя".
"Бути вільними без будь-яких зобов'язань" стало гаслом тогочасної молоді, а повне презирство до будь-якої роботи та інтелектуальних пошуків стало стилем кочового життя. І не тільки кочового…
Проте ні в Америці, ні в Європі "діти квітів" не переймалися простим питанням: хто саме повинен забезпечувати їх безтурботне життя, наповнене музичними фестивалями.
«Однак, незалежно від визначення соціальної приналежності хіпі, варто цілком погодитись із тезою французького соціолога Ж. Еллюля, який зазначав, що подібні молодіжні субкультури здатні існувати лише тому, що західна цивілізація могла дозволити собі розкіш утримувати своїх бунтівників, оскільки решта суспільства була залучена до високопродуктивної праці» (А.В.Мінаєв «Рух хіпі»)
«Головним проявом їхньої своєрідної активності стало проведення фестивалів рок-музики, причому наймасовішими і водночас найскандальнішими стали фестивалі, організовані в серпні 1968 р. у містечку Вудсток за 150 км від Нью-Йорка та в грудні 1969 р. в Альтамонті під Сан-Франциско в США (див. докл., напр.: [15, 92−95]). Видовище зосереджених на невеликих площах протягом кількох діб сотень тисяч осіб, специфічно одягнутих, які перебували майже постійно у стані наркотичного сп’яніння і періодично влаштовували “сеанси” нудизму та “вільного кохання” й піддавались нападам озвірілих “янголів пекла”, неодноразово обійшло екрани світового телебачення, ставши свого роду символом кінця 60-х рр. Загальна думка пересічних громадян країн Заходу була висловлена одним зі свідків фестивалю в Альтамонті: “Всі проблеми нашого суспільства нібито сконцентрувались в Альтамонті в одному величезному фокусі: насильство, дегуманізація, стадність” (цит. за: [15, 95])» (А. В. Мінаєв «Рух хіпі»)
https://cdn.eto-ya.com/andrmin1975chernivtsi/2011/02/minaev_ruh_hippy.pdf
Експерименти з ЛСД та алкоголем мали на меті, як стверджували апологети руху хіпі, "розширювати пошуки альтернативи у пізнанні довколишнього світу"… Здавалося, що саме ці "експерименти" мають привернути до себе увагу тверезих політиків, які будуть шукати шлях до виходу із кризи, в яку поступово занурювалося європейське суспільство...
Але європейські консерватори виявилися безсилими проти основних постулатів філософії хіпі, з яких, власне і складалася філософія “вселенської любові” – це відторгнення насильства у побудові довколишнього світу. Питання, а хто саме має забезпечувати безтурботне життя від насильства при наявності самих носіїв насильства, апологети філософії “вселенської любові” принципово не розглядали.
Тут не спрацював навіть досвід Вудстоку та Альтамонту, в яких особливо яскраво проявилися саме «насильство, дегуманізація, стадність». І жодних висновків з того дикого дійства американські та європейські політики не зробили.
Більше того, філософію хіпі, в частині “вселенської любові” взяли на озброєння політичні партії цивілізованого світу і трансформували цю філософію у свої політичні програми.
Проста для розуміння філософія хіпі легко засвоювалася простим європейським та американським електоратом. Філософія “вселенської любові” зацікавила партійну номенклатуру різних політичних течій ще й тому, що носіями цієї філософії були люди мистецтва.
Тобто, публічні люди, яких електорат постійно бачив на своїх телеекранах, постійно чув у радіоприймачах. Тим само, публічні люди своєю постійною присутністю в житті електорату непомітно формують настрої цього електорату. Принаймні у тієї частини електорату, яка не заклопотана аналітикою подій, що відбуваються навколо.
Філософія “вселенської любові” більш-менш стримувалася консервативними європейцями в умовах військового протистояння двох політичних систем. Але із крахом СССР філософія хіпі повністю опанувала настроями європейського електорату.
Апологети “вселенської любові” торжествували і проповідували ідею, що саме під їхнім впливом зруйнувалося ”вселенське зло“ в особі СССР…
Політичний істеблішмент США та Європи вже зовсім спокійно, навіть з гідністю, включив гасло “вселенської любові”, яке в купі з видовищними шоу радісно сприймалося електоратом, у свою виборчу програму.
Однак, вирішальну роль у тотальній перевазі філософії “вселенської любові”, на європейському політичному полі відіграла відсутність адекватної філософії життя від академічної науки в нових умовах нового світу.
Зрозумілого і доступного для розуміння електоратом цивілізованого світу пояснення основ сучасної новітньої науки, під впливом якої і формується об'єктивна реальність. Науки, яка забезпечила цей само електорат смартфонами та цифровими технологіями, які змінили світ. Але не змінили світогляд.
Гігантська прірва між академічною наукою та повсякденним життям електорату немов би законсервувала древній світогляд людини з новітнім смартфоном в руках. (Жаклін Рюс «Поступ сучасних ідей»)
…Надії космічних романтиків, які вперто шукали виходу з ілюзорного світу “вселенської любові”, ожили на початку двадцять першого століття разом із гучними заявами аерокосмічної приватної компанії «СпейсХ», яка анонсувала пілотовані польоти на Марс і туристичні польоти навколо Місяця. Саме вихід людини у відкритий Космос та освоєння людиною спочатку Сонячної системи розглядався космічними романтиками запорукою подальшого розвитку людської цивілізації. Але…
Але хто сьогодні може точно сказати, коли саме згорнулися всі анонсовані гучні заяви компанії «СпейсХ» щодо космічних польотів?
…24.02.22. Цей день став своєрідним і знаковим порогом, невидимим бар’єром, через який змогли переступити не всі політики світу. Навіть інтелектуали спіткнулися об цей невидимий бар’єр…
Філософія хіпі, «де на сцені розвівалося знамено "Любов, Квіти і Музика"», не шукала захисту від лукавого варвара, який спокійно, мов Апокаліпсис, стояв перед сценою з мечем в руці, з цікавістю дивився на буйство древніх інстинктів “вселенської любові” і очікував антракту…
2024 рік. Новий сплеск лукавства на світовій політичній арені особливо яскраво спалахнув із вояжем генерального секретаря ООН на зустріч із кримінальним злочинцем, на якого міжнародний суд в Гаазі наклав зобов’язання арешту. Плани "умиротворення" України (“закохаємо до смерті”) в угоду російським злочинцям спалахували на всіх континентах в найкращих традиціях “вселенської любові”…
Складалося враження, що Римський клуб почав реалізовувати свою декларацію "комфортного життя в умовах тотальної деградації"…
Ілюзія життя почала брати гору над об’єктивною реальністю?
ПС
Поки редагував цей пост, об’єктивна реальність почала вносити свої правки:
1) Конституційний Суд Румунії відмінив результати першого туру президентських виборів в Румунії!
2) сирійська опозиція "в шльопанцях і на мопедах" розігнала озброєну до зубів армію сирійського диктатора Асада…
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma