Enigma Enigma

dvornik_patriot

2019-10-20 07:27:47 eye-2 40   — comment 5

про АСД-2ф (воскресноє)

Відразу в голові випливають образи то - фашистського СД то ЛСД,щось моторошне та сучасне одночасно. Про ліки.

Коротка передісторія. Так трапилось що я хворію з дитинства. Ну - нічого дивного,скажете, всі хворіють, і будете праві,але я хворію на серцеву ваду мітрального клапану. Чи то вродженут чи набуту,не важливо,але в дитинстві багато хворів ангінами до ,навіть, сорока одного температури,на тлі фізичної відсталості,мабуть що ,таки, на тлі серцевої вади, та мав червону картку - ревматика. 

Влада надавали Біцілін-5,безкоштовно, та я його хвацько викидав по дорозі, бо не хотів вважати себе хворим. Тобто - бунтував ,по своєму. Проти хвороби. 

На зло лікарям,почав фізичні вправи та довів їх до гирів по зо кіло кожна ,з десяток разів,чим пишався та хвалився лікарям про це, на що вони відповідали - історія знає і таке.

Між тим ,до лав мене призвали хворого,дякуючи Богу ,там мене таки вирахували,з моїх слів , дивуючись - навіщо присилати хворих ,щоб потім відправляти . Так що служив я три місяці,чому дуже радий, бо хоч так. Не служив а обслідувався в різних госпіталях, і тільки там я отримав підтверження свої вади. Офіційно. Дяка Богу що не поїхав на лижах на стрельбище,а це 25 км лісом,з автоматом, бо там би і склеїв ласти,що були в мене завжди з собою.

Так я прожив вік,вірніше - пів віку, працюючи фізично. Але весь час борючись за живучисть. 

Так дійшов до того що .восени почались проблеми. То ревматизм то серце. Але дуже неприємні. 

Якраз восени багато є роботи в саду та на городі. Літом жарко та нема часу. І як на зло - перебудова організму ,на новий ритм та сезон,зниження сонячного проміння тощо, викликає загострення усього що є.

Лікуюсь мало,бо не звик -по больницях,вірніше -відвик,бо колись я там був своя людина,ще в молодості. Зараз хворіти нема часу та й грошей. Тому до лікарні йдеш коли припре. Ось і зараз.

Після всеночної ,з загостренням ревматизму, коли спав ,в пів ока, з гарячкою та болями, сказав собі - треба йти здаватись.

Тобто - до лікаря. Пішов здав розгорнутий аналіз крові,щоб знайти падлюку. Знайшов. Таки так. Ревматизм. Крім того - стенокардія. Бо тягав автопричіп ,під гору, в двір, поки не запекло в серці. 

Лікар виписав ліків але я не працюю.Мені це не подобається. А я прибічник радикальних методів. Сказалиб - в крижану воду чи з'їсти гівна - з'ївби. Умовно ,звісно, я не копрофаг. Аби допомогло.

І ось ,послухавши мене,знайомі, знов , схиляють на ту гидоту .з назвою АСД. Я не любитель випареної мочі,тим більше - свинячої, чим воно ,таки, тхне,тому відмовився.

Але згадав свої слова. Недільної давності. І почитав статті. Повірив. Ну,думаю, міг я в діжку ,з головою, взимку, в лід, пірнати, поки не впівмав простатиту, то чому і ні,не ковтнути отої срані господньої. Для експерименту. 

Купив. 

Доповів,знайомим,що вступаю в їхній клюб-садомазохістів,але - не вірю. Щоб не зловтішалися. 

Вирішив потішити себе помстою за свої страждання- нюхаючи оту гидоту, тим що буду копати компромат на зухвальців,які нам те пропонують. Копаю. І ... п'ї. Поки не накопав. Нема нічого. Все одне й те саме. Еліксір молодості та здоров'я.

Особливо стараються російські нацики. Вони в тім дірмі- Мертву воду вбачили. Пишаються. То їх земляк.

Тепер по суті. Що то таке.

Як на мене, то є вижимка з тих нещасних радянських солдат,що маршал Жуков гнав на ядерний гриб. Вони згоріли,їхній прах зібрали в купу,залили оцетоном, вижали під пресом та розфасували. Таке враження.

Смак - паленої плоті та гуми,з мочею старої суки(чи корови тощо). Щось мускусне. В кухні три каплі в ложці - смердять на відстані одного метра ,навіть з витяжкою. Після ковтка -розбавлених крапель - на сто грамів води - дихати неможливо. В носі,з середини, з горла , тхне смаженими трупами. 

Саме так має тхнути Ад. Якщо він є. 

І я подумав. Таки це - Мертва вода. Тут є шаленне поле для філософії.

Так сталося що я не вірю. Майже нічому та нікому. Поки сам не пересвідчуся. Очима та логікою. Тому - ефект плацебо мене не бере. Мене не бере навіть гіпноз та алкоголь. На стільки сильний самоконтроль та пильність.

А тут якась моча,яку треба пити,та ще й ложками... Цікаво. Як би це не так сильно ширилось інтернетом, я б і не пошевелився. як проігнорував купу народних рецептів. Бо не вірю. А вони більше на вірі.

І тат така вдача. Авторка,дочка того вченого, медик, каже що воно діє хімічним способом а не психологічним(хоча я не вірю теж), тому почав вивчати. Сам.

По перше,думав що воно на ацетоні чи бензині. Бо дуже літуче. Але не горить. По друге,думав його дезодорувати чимось.

Так ось. Ковток Фанти,зроблений ,для смаку, тісля пів-годинної перерви, повернув мені смак того лайна. Загадка.

Воно прописалося десь в мозку та точить голову зсередини тим що я чітко бачу картину запаху,навіть через годину,хоча з горла вже не тхне.

Жарана риба.що я вирішив повечеряти- дуже нагадала мені ,за смаком, ту срань. Бо вони одного походження. Якщо вірити інструкції,зроблено з м'ясо-костної муки. Тобто з трупів тварин, що пережарились при 130 градусів,в котлах Лапса.

Технологію промислового видобування такої муки я знаю бо працював одного часу на м'ясокомбінаті. Туди йде все. Тельбухи,роги,копита, кров, черви, гниль, сморід тощо. Воно випаровується пів доби, в котлах Лапса ,з паровою рубахою, та зі шнеком -наскрізь, розмірами метрів десять. Кубів на 20 кокон,з герметичним люком. Випарувавши вологу, парова рубаха підіймає температуру лайна до 130 градусів та перетворює на коричневу полусуху масу,порошок.

Дуже поживну для тварин. Протеїни тощо. 

Так ось. Препарат АСД винайшов вчений Дорохов що шукав засіб для порятунку від ядерної атаки з Космосу. Шукали багато хто. Воєнних лабораторій срср. Така байка. Ще за Сталіна. 

Головне завдання було - винайти таке зілля що можна його виготовляти скрізь та з доступного матеріалу.

А що саме доступне у війну? Люди. Людські трупи. Їх безліч. Тим більше що вони вже перегоріли. Це таємна інформація. 

Тобто - достатньо зібрати погорільців та перегнати їх в самогонному апараті. Дистилят,що нагадує самогон,з взвіссю, і буде те саме дорогоцінне лікарство, що підіймає мертвого.

Все просто. Не просто а дуже просто. Занадто просто щоб на нім ,навіть, заробляти гроші. Бо воно безкоштовне.

Ну майже. Так, ціна -100 грамів ,що продають в ветеринарних аптеках України, дорівнює - 150 гривень. В росії воно - теж - 150 . Але рублів. Тобто ціна більше складається з розфасовки та доставки. Наша ціна вища бо йде з подвійної націнкою.

Виготовляти в нас теж почали. В Києві. Також почали виготовляти й в більш людяній формі,типу дезодоровану. але лайно не дезодоруєш. Труп не замаскуєш. Хоча медицина його ігнорує,чи то з умов секреції,що наклав ще Сталін, чи то з умов відсутності користі.

Проте - рани воно загоює як бальзам. Багато хто вилікував себе від хвороб ,чи так вважає.

Бо рекомендують його не як основний засіб лікування а як потужний стимулятор ,тваринного походження , організму.

Дивує інше. Але не сильно. Дивує те що нікому в голову не приходило ,корисні ліки, сховати в якусь зручну чи смачну форму. Та кажуть - баригам воно не цікаве.

До того ж. Лікування самою Смертю - саме так і повинно виглядати! Смертію- Смерть поправ.

Ми стаємо непереможні коли перестаємо боятися смерті. Це не ода Смерті. Це ,майже побут. 

Я ,свого, часу багато ховав родичів. По п'ятеро за рік. Перша моя смерть була - смерть моєї матері. Коли мені виповнилося одинадцять. Більш того. я зарані знав що вона помре. Знав що і сам не дотягну до п'ятидесяти. Але дотяг.

Тому -щасливий тим що є.

Тепер про билини. Росіяни сакралізували АСД,тим що вплели його в свої,сучасні вже, байки, про Мертву воду. Це навть не КОБа Петрова ,яку він теж вплів у казки Пушкіна, шукаючи внутрішньої опори народу в боротьбі з умовним ворогом Заходу, рептилоїдами та агнлічанкою ,що гадить. Це присуще усім людям.

Цівілізація відокремила нас від суті. Ми дезодорували все що можливо. Від власного поту до вирожнень. І це,мабуть добре. Тварини теж миються та загортають свої випорожнення.

Але воно завжди поряд. З ним стикаєшся скрізь. Від власного туалету до утки в реанімації де тобі підсовують щоб посрати. Родичі,напахощені ,дезодорантами від Діор, а ти тут таки ,зі своїм сранььом, лежиш смердиш.

Ото ще той іспит - надоїдати іншим своїми міазмами. Але - шо поробиш , треба. Якщо ми не будемо одне одного вишкрябувати з власного лайна то нам погрожує вимирання.

Тепер про Мертву воду. Мертвечиною світ повниться. Побачили ми її теж. Наше покоління. Хто в Афгані а хто вже і на Донбасі Бачив та чув на смак запах смерті та трупа. Навіть власного.  А стародавні рубки -стінка на стінку ,то взагалі було дещось.

Уявляю сморід що стояв після бою ,в полі,влітку. Друга Світова, навчила людей поважати одне одного. Печі Освенціма, та масові захороніння,розстрелених,які навіть вижили та ще живі і досі.

Проте це звичка погана. Звикнути до смерті легко. Стресс,адреналін, п'янять та сприяють скорому звиканню до смерті.

Тому війни закінчуються не тоді коли набридає воювати ,до всього звикаєш та втягуєшся, а тому що вибивають войовничих. Інші скоряються і настає мир. Великою ціною. Мільйонами жертв. До тих пір поки ,знов , не народиться критична маса не воювавшіх,в кого ген війни передався через покоління.

На стільки людина може зрівнятися зі смертю,за ради свого виживання? Поки сама не зможе спати в трупах та ними харчуватися. Ми пам'ятаємо кіно - як в'єтконгівці розвішували трупи на деревах та вбивали власних дітей щоб не лишати їх американцям. 

Шокувало ,з яким смаком розровідали ,одне одному, українці, під час війни 14 року,про смердячі трупи в кукурудзі Донбасу. Люди занадто бистро переходять межу життя та смерті. Я це зрозумів. 

Як німці палили людей в печах,чи НКВДісти розстрілювали тисячами "зайвих" ,так і зараз, нічого не змінилося. Кров нікого не зупиняє. Що оп'яняє солодше вина? Женщини ,лошаді,власть і война. Война. Смерть. 

Але я відволікся,в філософії. Отже - АСД. Чи вартує пити якусь гадость,навіть не знаючи чи допоможе? Вартує. 

По перше,треба звикати до незручностей бо комфорт розслабляє. І тільки напруга та праця ,робить нас сильними. Біг, гирі, обливання тощо, все це не від байдужості чи ліні, це - сила волі та розумне існування.

Тому - все гірке та важке ,навіть смерть, нас охолоджують та починають вертати до життя. 

Саме тому - вчений СРСР Дорогов, подумав - Що якщо змусити організм жити та боротися - саме смертельними хімічними сполуками?

Всі знають що рак можна притримати чи вилікувати за допомогою яду. Деталі потім. Отрута мобілізує людину -як машиніста локомотиву -що штовхають в прірву. Близька смерть ,змушує його хапатися за важелі та починати тормозити.

Небезпека нас вмикає на форсаж,вмикаються скриті системи виживання що завмирають в комфорті. Повільна смерть наступає непомітно. Коли організм опущений в нірвану благості. І лишень пара добрих ляпасів чи слів, стрес чи близькість смерті, змушують нас стрепенутись від чар цівілізації, в яку ми самі себе засовуємо ,підкорюючись програмі збереження енергії. Воно таке вже бережливе що краще йому вмерти та не витрачати на себе час та енергію.

Це стан наркомана. Щоб вийти з нього треба пройти важкий період ломки.

Так ось. Гидота та важкі вправи це і є ломка себе перед небезпекою солодкої смерті. 

Ось чому в старовинних билинах ,напевно - Русі ,нам, передали рецепти життя. Щоб вижити -треба вмерти. Але буває вже запізно. Стимулювати себе смертю. 

Гадаю цей рецепт винайшли(і про це також пишуть) ще за часів коли знахарі та відьми - давали жувати суху кінцівку мертвої людини. Чи пили з неї відвар. Можливо ворога чи друга.