Тема «батьки і діти» фігурує останні три тисячі років, але з того часу, як вона була вперше згадана в древніх єгипетських рукописах, якогось конкретного пояснення не знайшла. Ситуацію не врятували навіть генетики, на яких покладалася особлива надія.
Отож, замість посту про «батьків та дітей» в мене з’являлись пости про «совка», якими я намагався пояснити, що термін «совок» є абсолютно штучним, нічим не прив’язаним до реалій. Більше того, цим терміном, поки він не став модним особливо серед прихильників тотальної декомунізації, найчастіше користувалися люди із сумнівною репутацією, аби прикрити ним щось інше, те, що зазвичай викликає в адекватних людей відразу. Далі ним почали користуватися ідеологи гасла «Зачем производить, если можна купить», на кшталт: «Да что совки понимают».
Але останнє інтерв’ю з Будановим, де він сказав, що оточення Путіна не може мислити сучасними реаліями, бо семидесятилітні не здатні на це, сподвигло до теми «батьки і діти», яка, зазвичай, не обіцяє якихось приємних дивідендів.
Справа не в тому, що я також належу до класу, чи підвиду, «семидесятилітніх» (давно перестав звертати увагу на «старческий маразм», який часто-густо лунає від молоді, бо сам таким був).
Проблема в тому, що при аналітиці будь-яких подій спиратися на уявлення, що «семидесятилітні мислять якось не так» обіцяє дуже серйозні наслідки і зовсім не на користь людині, яка займається аналітикою. Звичайно, для порівняння в таких випадках одразу спливає Політбюро ЦК КПСС, в якому засідали шамкаючі динозаври, але… Навіть тут необхідно пам'ятати, що «многоуважаємий» не приймав рішення одноосібно, а тим більше доленосні, що будь-яке рішення для Політбюро готувалося цілою купою молодих помічників.
З’ясувавши для себе, хто саме готує політичне рішення, для прогнозування наступних кроків необхідно враховувати і надзвичайно важливу поправку – менталітет людей (в нашому випадку – людини), які причетні до підготовки політичного рішення.
Це надзвичайно важлива штука – менталітет, бо його формує не набір пропагандистських гасел, а генетика. Згадайте, що потужна есесерівська пропаганда аж ніяк не вплинула на свідомість естонців, латишів, литовців та українців. Більше того, саме ідеолог «комуністичного світогляду» та шеф пропагандистської машини в Україні був ініціатором легендарного Референдуму, за результатами якого СССР було здано в архів історії.
Надзвичайно вагомим аргументом проти тези про «семидесятилітніх маразматиків» є інша теза від авторитетного фізика, Девіда Гросса, що свідомість людини не знає часу. Ще раз, свідомість людини не знає часу. Якщо вона, ця свідомість, є.
Але тут все залежить від способу мислення та сприйняття інформації. Детально з цим цікавий читач може ознайомитися тут
Аналоговий спосіб мислення, на що страждає переважна більшість людей, дає свої бонуси для семидесятилітніх – семидесятилітні давно пройшли те, що тільки-тільки починають засвоювати сорокалітні, про що тридцятилітні навіть не здогадуються…
В чому і полягає проблема молодих аналітиків.
Звідси: дітвора, не поспішайте зі своїми висновками.
ПС
Аби наочно зрозуміти різницю між семидесятирічними та більш молодим контингентом українського суспільства, давайте сподвигнемося на дуже простий експеримент: яка ідея закладена у фільм «Операция «Ы» и другие приключения Шурика»?
Попереджаю, про справжню ідею цього фільму не здогадуються навіть його автори та молоді літературознавці.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma