В 50-60-ті роки минулого століття СРСР набрав неабияку швидкість в освоєнні космосу, як то кажуть "все для фронта, все для победы", :) коли кожен керівник хотів чим швидше відрапортувати про чергове досягнення.
В умовах поспіху було прийнято рішення робити платформи для супутників за допомогою терморегулятора, тому що ні матеріалів, ні електроніки, придатної для широкого діапазону температур тоді в СРСР не було, а займатися їх розробкою було ніколи, бо потрібно було "продавати населенню гордість за їх велику батьківщину, що є першою в космосі", тому супутники робили за тими технологіями та підходами, які могли придумати та долучити нашвидкуруч.
Що це означало? Що разом з корисним навантаженням ракеті доводиться виводити ще такий же, а то і більший за масою термос для електроніки. А ще на орбіті немає гравітації, тому конвекції там теж немає, і значить, в термосі повинні бути ще й вентилятори, які ганяють туди-сюди газоподібний термоагент.
Чи треба говорити, що там, де кожен грам на рахунку, необхідність виводити термошафу означало, що в космос не можна було вивести корисне навантаження на масу цієї шафи. Як наслідок, чим менше корисного навантаження, тим менше функціональності, тим менше експериментів, досвіду, тим повільніше впроваджуються нові рішення в наступні покоління супутників.
Це рішення визначило відставання в космічній сфері в СРСР на багато років: перша супутникова платформа без терморегуляторів вже в РФ з'явилася на межі кінця двадцятого, початку двадцять першого століття.
Решту космічних країн світу ні РФ, ні Україні наздогнати майже нереально, якщо тільки ці космічні країни не поділяться розробками.
Так до чого цей екскурс в історію, спитає читач? А до того, що, по перше, не потрібно ностальгувати за тим, що "какую страну про@бали", бо навіть досягнення, якими можна було б пишатися, здебільшого робилися через "п'яту точку" завдяки сформованій недолугій системі управління, яку так само поспіхом було перенесено вже в Українську державу.
І по друге, політика ізоляціонізму, яку сповідували в СРСР, не тільки не робила життя населення кращим, а й навіть не дозволяла тій країні дійсно зробити суттєвий внесок в людську цивілізацію.
Тому, будь-які борги, як в побудові супутників, так і в побудові державних інституцій не можуть не вплинути на майбуття. І, якщо не годен сам виправити свої борги, то не потрібно розповідати про "зовнішнє управління", якщо з тобою пробують ділитися технологіями, навіть технологіями формування суспільних інституцій. Але, зрозуміло, що й самому потрібно бути грамотним та освідченим, щоб розуміти, що потрібно використати, а що ні, та зрозуміти коли дійсно існують маніпуляції, а коли тобою ж маніпулюють, розповідаючи про маніпуляції. :)
P.S. Пост загалом стосується суспільних інституцій в Україні, приклад з космічної тематики взято виключно для ілюстрації погляду "технаря" на суспільний розвиток, :) бо при формуванні державних інституцій в Україні були допущені ті ж самі проблеми.
P.S.S. На фото до посту кадр з фантастичного фільму Люка Бессона "Валеріан і місто тисячі планет", що вийшов на екрани у 2017 році, коли на міжнародній космічній станції біля з'єднувального шлюзу зустрічають групу українських астронавтів. Чи зможемо це вирішити виключно самотужки, чи все ж таки у взаємовигідному співробітництві з іншими країнами?
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma