Сьогодні ми поговоримо про песпективи дипломатії та миру через неї: об'єктивно, раціонально і фактично. Для початку кілька очевидних зауважень:
По-перше, успіх і результат дипломатії визначається і буде визначатися поставленими цілями. Не існує абстрактного і абсолютного успіху, як і універсальної ідеї "миру". У цьому контексті цілком очевидно що дипломатія має служити цілям України, які, сподіваємось, є зрозумілими: 1) повне і безумовне відновлення суверенітету і територіальної цілісності; 2) забезпечення довгострокової безпеки.
По-друге, будь-який інструмент, засіб чи діяльність які приносять прогрес і просування до цих цілей є потрібними тa позитивними. І навпаки: немає сенсу використовувати чи навіть говорити про те що не приносить або не може принести такого прогресу. Це, очевидно, розрізняє два види дипломатії: ту, яка служить цілям та інтересам України, і ту яка не може або не хоче цього робити.
Зрештою, як і кожен реальний інструмент у цій дуже реальній боротьбі за виживання, дипломатія: навіть якщо вона виражається в словах і текстах, повинна приносити реальні, корисні та вимірювані результати для досягнення цілей та інтересів країни. В іншому випадку, див. пункт 2.
Отже, в який спосіб і в яких форматах дипломатія може просувати інтереси та цілі України? Вони існують, і вони реальні.
По-перше, важливо привернути увагу світової спільноти до подій що відбуваються, та об'єднати її навколо необхідності відновлення правового міжнародного порядку. І тут дипломатія може відіграти дуже важливу роль.
Крім того, формати які обговорювалися, за міжнародного посередництва можуть бути важливими і необхідними для вирішення конкретних питань і сфер, таких як безпека торговельних шляхів, гуманітарні питання та інші. Тут важливо чітко бачити обмеження, які вони мають, і в яких питаннях вони можуть допомогти, а в яких - ні. Це питання в яких міжнародна спільнота а) має безпосередній інтерес та вплив і б) де вона може впливати на виконання будь-яких таких угод.
Для ясності розглянемо два приклади: 1. забезпечення безпеки торговельних повідомлень та 2. відновлення територіальної цілісності України.
У першому випадку угода, безумовно, може бути корисною для міжнародної спільноти та України. Приклад довів, що він працює, навіть якщо не в ідеальний спосіб, через природу агресора. Цей шлях є корисним для країни і може просунути її до її цілей.
У другому випадку міжнародна спільнота не має дипломатичних каналів впливу на агресора. Вона не може примусити його до виконання будь-яких домовленостей. У цьому випадку будь-яка видимість переговорів буде грати на руку агресору перемикаючи і відволікаючи увагу спільноти від припинення агресії на якийсь "процес", який може тривати, і в багатьох випадках тривав без будь-яких позитивних результатів, до нескінченності.
Це дуже чітке пояснення того що "дипломатія" не є якимось чудодійним рішенням, чарівною паличкою яка все виправить: є речі де вона може допомогти, а є такі де вона може погіршити ситуацію.
Україна повинна чітко розуміти лінії та кордони які жодні дипломатичні ігри повинні і можуть переступати.
Дипломатія і Китай:
дуже мило чути роз'яснення як погані хлопчики ПК тa Росія наступають на ногу миролюбному Китаю. Китай використовує "поганого хлопчика" на півночі вже два покоління, щоб просувати свої інтерести; думати, що це може відбуватися без його відома, наївно. Проте, дійсно треба привертати увагу світу до дистанції що розширюється, між заявами Китаю про прихильність принципам міжнародного права та статуту ООН - і його діями в реальності. Ця дистанція скоро може стати непоєднуваною і цілком може потопити його надії на роль лідера в новій фазі людства. Ця роль заробляється принциповою позицією і здатністю впливати на події, а не порожніми риториками. Значна частина світу це чітко бачить і дуже чітко розуміє.
У кінцевому підсумку цінність і результати китайської дипломатії вимірюються тим же простим рахунком: що вoнa робить або не робить, щоб зупинити агресію та забезпечити суверенітет і цілісність України, гарантом чого ця країна була. Тут нічого не можна ні додати, ні відняти словами. Ми продовжувати говорити говорити про роль Китаю та можливі наслідки для його майбутнього.
І нарешті про турбуюче. Ми знаємо що Україна - чемпіон вільного світу та напів-, за смакуванням намальованого сендвіча. Європейські зарплати, привіт! 4,000 Євро (місячно) ви такі симпoтнi!
Також ми знаємо: коли якась річ, ідея з'являється тa розповсюджується якимись міазмами в українському публічному просторі це може не випадково. Це може бути черговий захід із заміни реального результату на намальований сендвіч - той про який можна довго слухати, але чомусь не можна побачити в реальності.
Довго говорити тут не буду - всі всe знають і взагалі, ліньки. Але є очевидне: якщо "дипломатичний шлях" це реальність, не чергова совкова казка на небесах на кшталт єврозарплат: то в нього будуть реальні; вимірні результати. Результати, які ми побачимо, і можемо помацати руками. Це: тест на реальність, точний та остаточний. Слова, жодна їхня кількість: ні.
Реальний результат сьогодні це:
– Ще один знищений окупант
- Наростання економічної кризи в країні-агресорі
– Звільнені кілометри української землі.
Все, що реально має принести конкретні; вимірні результати хоча б в одній з цих категорій. Найкраще, всіх трьох. Менше: ні. Ніяк.
Я не можу уявити кому, в країні з цією історією потрібно створювати тa заявляти нову ілюзію віртуальних, розказаних словами не-результатів замість того щоби просто показати конкретні, вимірні результати.
Але ми все побачимо: метри; нові санкції; та знищених окупантів в Україні. "Підписали папірець" це ще не результат. Ніхто в Україні цими днями не може дозволити собі ще один, черговий трип за намальованим бутербродом. Сподіваюся всі в здоровому глузді це розуміють.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma