Мені не подобаються люди, які замість того, щоб назвати речі своїми іменами, користуються обтічними формами.
Я зрозуміла це ще в Одесі в 2014-му. Тоді всі ватники і сєпари на питання ви за чи проти України, відповідали, що вони за мир.
Це дуже зручна річ – бути завжди за мир. Що ж тут поганого?
Я особисто від політика Святослава Вакарчука чекала чітких і жорстких месиджів під час передвиборчої президентської кампанії. Натомість було багато проповідей в стилі «ми за все хороше і проти всього поганого». Мені от і досі цікаво, за кого політик Святослав Вакарчук голосував на президентських виборах? :) Але таємниця голосування, нічого не поробиш.
А зараз я спостерігаю за передвиборчою кампанією партії Голос. Звісно, що вона відрізняється від кампанії Зеленського по контексту. Але не по формату. Формат – ті ж самі концерти. Гречка в профіль. І я, звісно, розумію, що з вовками жити – по вовчому вити.
Тим більше, що українці точно не голосують за ідеологічні партії. Більшість орієнтується на персоналії та на свої фантазії, упаковані політтехнологами для зручнішого вживання в примітивну телевізійно-серіальну жуйку.
Голос – партія правоцентрична. Вона сповідує європейські цінності, де права людини понад усе. В цій партії, в першій десятці, є кілька моїх хороших знайомих. Практично всі – з громадського сектору. Вони справді роками боролись з різними тіньовими схемами, викривали їх, ризикуючи благополуччям і власною безпекою. Вони – молоді і завзяті. І я, звісно, хочу, щоб партія Голос була у парламенті.
Але знаєте, що мене вкурвлює в цій ситуації? Неспроможність чи небажання домовитися з представниками демократичного табору і не конкурувати одне з одним на виборах. Я от дивлюсь списки мажоритарників на виборчих округах – при такому розпорошені голосів і ресурсів ЖОДНИЙ кандидат від демократичних партій НЕ ПРОЙДЕ. Тут, в Одесі, знову переможуть колишні, вже перефарбовані регіонали.
Партія Голос активно бореться з Європейською солідарністю – це те, що я бачу у публічній площині. Ну, все правильно, всіх ворогів перемогли, чому ж не знищувати навіть ситуативно своїх?
Я знаю, що Петро Порошенко втратив купу шансів, будучи Президентом України. Я знаю, що недореформована судова система – це і його персональний факап. Я впевнена, що у нього була реальна можливість позбутися одіозного оточення. Порошенко відгрібає зараз за всі свої косяки і помилки. Але я знаю, що саме він працював найкраще на міжнародній арені, де ми мали вагу і слово. І цю вагу з шаленою швидкістю втрачаємо зараз.
Дуже смішно спостерігати за потугами опонентів, які звинувачують тих, хто голосував за Порошенка, у платних постах чи у близькості «до корита», як вони це називають. Я знаю, що у Порошенка персонально все буде добре. Але я не впевнена, що все буде добре в моїй країні, а, отже. і у мене. І я знаю, що саме це рухає моїми однодумцями – тими, хто розділяє сумніви і побоювання за курс держави.
Так от, про Вакарчука. Святослав, як на мене, досить схожий на Зеленського. За психотипом. Вони обидва звикли до обожнювання публіки, до поклоніння і захоплення. Звикли бути в центрі уваги. Звикли, що їхні слова сприймаються завжди і скрізь. Не люблять заперечень і несхвалення. Артисти – люди емоційні, нервові, уразливі, крихкі. Вони – дорогоцінні вази, з якими носяться і оберігають від пошкоджень.
Добре, що їх розділяє головне – Святослав має добру освіту і високий рівень інтелектуальної спроможності. І це дає надію.
І мені дуже хочеться, щоб у парламенті Вакарчук і Голос стали бійцями. Тими, хто зможе системно і постійно боротися за інтереси України. Хороші люди зі списку мають стати спроможними політиками. Принаймі, я щиро їм цього бажаю.
Але поки що конфігурація майбутнього парламенту схожа на ту, де будуть діти і шакали. Діти не в сенсі віку, і шакали не в сенсі тварин. Наївні і хижі – ось хто буде в парламенті. У наївних є шанс стати загартованими і послідовними у своїх діях. Якщо лише не продадуться і не здадуться. А от у хижаків немає шансу стати людьми.
Про Європейську солідарність. Так, голосуватиму за них. Мені в парламенті потрібні ті, хто зможе врівноважити наївність дітей і дати відсіч хижакам.
Коли країна тоне, потрібне не нове обличчя, яке розкаже, як потрібно, а вправний шкіпер, який виведе корабель із моря, де штормить.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma