Миколай Кузанський. Один із найвпливовіших кардиналів Римської курії. Авторитетний проповідник християнської католицької церкви. І, водночас, математик та геніальний філософ, який заклав фундамент сучасної Європейської філософії.
«Пізнавальні можливості людини обмежені прихованою сутністю, а знання у формі символів, у формі загальної абстракції, може створювати у нашій уяві те, чого в природі просто не існує і тим само твориться насилля над природою, підкоряючи її нашій уяві». (Г.Е.Аляев «Богословско-космологические идеи Николая Кузанского в историко-философском контексте», Полтава).
Звідси надзвичайно важлива ідея, яку заклав кардинал Кузанський, що питання цього світу, тобто Бога, є справою розуму, інтелекту, а не сліпої віри. Бо сліпа фанатична віра перетворює Творця в персоніфіковану особистість. Тобто, християнська католицька церква поставила перед собою ідею розвитку інтелекту з певною метою…
Звідси, з часів Відродження, і починається поширення по Європейському континенту навчальних закладів різних ступенів, від початкових шкіл до університетів, організаторами і кураторами яких були чернечі ордени (єзуїтів, францисканців, домініканців). А наприкінці ХІХ століття ми бачимо в королівській Паризькій академії католицьких настоятелів, які вивчають …небесну механіку Ньютона.
Один із коледжів, заснованих домініканцями, закінчив П’єр Симон Лаплас. Геніальний фізик і математик. Син простого селянина з провінційної Нормандії. Одружився з донькою аристократа де Курті. Згодом, вже за реставрації королівської влади, Лаплас отримав титул маркіза і визнання європейських аристократів…
Ще раз, син простого селянина став визнаним європейським аристократом… Це я зробив прозорий натяк на те, що діти простих європейських селян ще в похмурі часи, відомі під трендом «після нас – хоч потоп!», мали змогу пробитися в найвищі кола європейської аристократії. І провести за собою ще цілий ряд таких же хлопців-селюків, які згодом стали відомими математиками і фізиками…
Саме з того історичного періоду почалося становлення європейської соціал-демократії на базі інтелектуальної складової, запропонованої відомим монахом-домініканцем Хомою Аквінським «Як і для чого ми це робимо?».
Тобто, домініканець Хома Аквінський, виходячи із пошуку відповіді на запитання «Хто ми? Для чого ми? Звідки ми?», які людина поставила перед собою ще в найдревніші часи, запропонував ще раз звернути увагу на тезу із «Євангелія», в якій наполягається, що «Творець зробив людину за своїм образом і подобою», а отже – творцями… Звідси і питання, яке кожен творець ставить перед собою: «Як і для чого я це роблю?»…
Ця ідея знайшла відгук у європейських аристократів і була реалізована через кілька століть еволюції у формі Європейського Союзу…
Отже, європейський соціал-демократичний рух виник в результаті еволюції світогляду європейських аристократів. Затим, як соціал-демократичний світогляд, нарівні з академічною освітою, став модним у середовищі європейського істеблішменту, то він, відповідно, отримав визнання і в російської аристократії. Згадаємо листування Катерини ІІ з європейськими філософами-революціонерами…
Тепер ми мусимо пригадати (і не забувати!), що російська партія більшовиків, яка згодом перетворилася в КПСС, виникла в надрах саме російської соціал-демократичної партії. Тобто, із соціального і політичного руху, народженого саме російськими аристократами…
…У 1911 році Московський університет під тиском царського міністра Кассо покинули викладачі і професори з ліберально-демократичним світоглядом. Згодом цей крок московських університетських науковців отримав назву "Справа Кассо". Тут варто привести цитату з надзвичайно цікавого листа російського аристократа, князя Є.М. Трубецького, філософа і публіциста, в якому подається ситуація тих днів: «С тревогой и ужасом слежу за событиями в Санкт-Петербурге и в Москве по итальянским и русским газетам… Вообще положение безвыходное: если победят студенты, университет превратится в революционный клуб. Если, что вернее, победит правительство, университет превратится во что-то среднее между участком и чайною народа. Я люблю университет, крайне боюсь потому, что отставка с минуты на минуту может стать нравственно обязательною… Вообще невесело, потому что университет в данном случае частное проявление зла общего и большего — разрушения культуры дикарями слева и справа» (із російської Вікіпедії «Дело Кассо»).
…Переглядаючи і прослуховуючи розмови представників сучасної російської еліти, яка в запамороченні від манії власної величі і підштовхнула росію до катастрофічної війни з Україною, не можна обминути увагою такий цікавий момент: всі вони дуже полюбляють вплітати у свою продуману і гарно поставлену дикцію цитати з творів визнаних в росії авторів художньої літератури або художніх кінофільмів… Але жодного разу не чув бодай слова про філософа і аристократа князя Трубецького (а про Менського взагалі краще не згадувати, бо російські політтехнологи нічого не чули про нього).
Схоже, що сучасний російський істеблішмент, спираючись на російських політологів та політтехнологів, далі Набокова не просунувся. А дарма…
Бо філософ і аристократ, який поставив честь вище жалюгідного животіння, князь Є. М. Трубецькой дав точну характеристику подіям, які почали розгортатися в майбутньому, і точно визначив причину катастрофічного розвитку цих подій.
«При первом внешнем потрясении Россия может оказаться колоссом на глиняных ногах. Класс восстанет против класса, племя против племени, окраины против центра. Первый зверь проснётся с новою, нездешней силой и превратит Россию в ад» (Е. Н. Трубецькой «Два зверя»).
Читач має повне право віднести цю пророчу тезу князя Трубецького до часів громадянської війни в російській імперії (1918 – 1921 роки).
Ми можемо прилаштувати цей висновок князя Трубецького і до другої світової війни, пригадавши відому тезу Гітлера про «колоса на глиняних ногах»…
Але сьогодні я більш схильний співставити висновки російського аристократа князя Трубецького, російського генерала Івашова і передбачення французького лікаря Мішеля Нострадамуса. А особливо хочу виділити в цьому плані думку «директора України»…
Саме так, мова про Петра Юхимовича Шелеста, сина простого українського селянина із Слобожанщини.
У своїх спогадах «Та не судимі будете» він хотів назвати останню главу «Крах». Але передумав. В цій частині спогадів Шелест показав причину краху СССР, який насувався невідворотно. Але побачивши, хто саме перехопив владу у Москві в комуністів, і зрозумівши подальший розвиток подій, змінив назву останньої глави… Бо Петро Юхимович «був вірним сином українського народу»…
«Тінь майбутнього приходить задовго до самого майбутнього». І крах СССР ще не був крахом «імперії північних варварів»…
Історія – це строгий і безапеляційний учитель, який буде заставляти вивчити прогуляний урок до тих пір, поки не переконається у повній безперспективності. Тоді здасть неука в архів…
Але про це поговоримо згодом. В наступному пості, в якому розкриємо різницю між поняттям честі в аристократів та відомою російською приказкою ”Обещать – не значит жениться“.
(Далі буде)
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma