Останні дні літа стали надзвичайно насиченими на події, які поставили перед нами ряд питань, на які нам необхідно знайти відповіді, конкретні, зрозумілі для нас самих. Так вийшло, що саме в цьому плані подія у Дніпрі сфокусувала навколо себе найбільше проблем, вирішення яких відкладалося нашим суспільством «на потім». І ось воно це «потім» прийшло…
Перебравши кілька варіантів подачі цього посту, вирішив здатися на милість потоку випадкової інформації, яка з самого ранку поступала з мережі.
Отож, розмова посла Британії в Україні з журналістом ВВС. Мелінда Сіммонс: «Усі тренінги, все твоє знання моментально випаровується з голови. І ти стаєш тим, ким ти є. Що тобі робити? Щойно почалася війна, тебе наповнює дивне відчуття, наче ти – єдина людина на землі. І це так дивно, бо ціла країна, всі українці переживають один і той самий момент. Але я ще ніколи не почувалася такою самотньою».
Тут міститься інформація, яка потребує спочатку усвідомлення, а тільки потім з’являється розуміння, що вона точно пояснює стан людини в критичній ситуації. В будь-якій критичній ситуації. І стан всього українського суспільства після події у Дніпрі…
Тепер уявимо стан правоохоронної системи України. Вона в одну мить опинилася в розтяжці поміж минулим і майбутнім, над окопами і пожарищем кривавої війни, з крові якої народжується майбутнє…
Правоохоронна система в Україні будувалася різними політичними течіями, які приходили до влади на протязі тридцяти років, під "вигоду" для себе і без усвідомлення наслідків. Поняття причинно-наслідкового зв’язку втрачалося під час гарячкових передвиборчих дебатів, а отримавши законодавчу та політичну владу, кожна політична сила чомусь вважала,
Можна було почути: «Не все так однозначно!». Так, не все однозначно, бо була ще й орієнтація на "сильну руку", на "стабільність", або й просто "бо симпатичний/симпатична"…
Тобто, в будівництві правоохоронної системи під "вигоду" приймало участь все українське суспільство.
В одному з містечок неподалік Запоріжжя якось вирішили поборотися з тотальним засміченням довколишніх лісосмуг. Гори сміття в посадках загрожували перерости в екологічну катастрофу. Без перебільшення. Сформували екологічну міліцію, наділили цю екоміліцію правом штрафувати несвідомих громадян, які викидають сміття в лісосмуги. І штрафи затвердили дебелі такі, аби всім порушникам стало одразу ж страшно…
Через неділю-дві екоміліція зникла і про неї більше ніхто не згадував. На питання «Чому?» була така відповідь: «Та… А кого штрафувати? То кум… То брат чи сват»…
…Аби почути думки про подію в Дніпрі від інших, колись непересічних пропагандистів глибокої свідомості та моралі для українського суспільства, від людей, які свого часу домагалися від кандидатів у депутати чіткої програми політичної партії чи своїх дій, зайшов на Radio UA Chicago. …Зрештою, цікавий читач може послухати абстрактні відповіді про "силу сили" самостійно:
https://www.youtube.com/watch?v=TipFwbhc0RA&ab_channel=RadioUAChicago
Що сталося? Чому Остап Дроздов не дає відповіді на питання, які він дуже вдало коментував у довоєнний період, а тут несподівано поринає в абстрактні міркування? Звідки такий втомлений песимізм? Хіба не Остап кілька років тому впевнено стверджував, що майбутнє будують молоді оптимісти, а старечий песимізм плентається у хвості суспільства? А несподіване від Остапа «на догоду гальорці» чомусь одразу ж асоціювалося з трохи іншим – «на догоду плебсу», що звучало в коментарях обурення діями поліцейських… Але не будемо робити припущень та віртуальних побудов.
…Існує просте правило: «Ми можемо зрозуміти тільки те, що ми спостерігаємо». Керуючись цим правилом, пригадаємо відео з середини автомобіля, відзняте досить таки агресивними дітьми, активними учасниками події в Дніпрі. Агресію дітей можна списати на підлітковий вік, але лексика… Знову ж таки – причинно-наслідковий зв'язок, або ж тисячолітнє народне: «Що посієш, те й пожнеш»…
Правильно, в таких випадках одразу ж пригадується школа, в яку "здають" дітей і на яку, в кризових ситуаціях, зазвичай тикають пальцем. І вимагають реформ. Бо в школі дітей вчать "не так", бо в школу "здали" милу дитину, а із школи вийшло…
Пригадалася розповідь молодої, але втомленої учительки фізики. Вона зробила зауваження відмінниці (саме відмінниці – наголосила вчителька), що на уроці не варто дивитися "тік-ток" у смартфоні, на що дівчина тільки хмикнула у відповідь і продовжила дивитися далі, навіть звук зробила голосніше. А вчителька нервово оглянула клас – чи не знімає хтось відосик про неї для того ж таки "тік-тока"…
Нещодавно промайнула інформація, що у школах Львова хочуть заборонити учням користуватися смартфонами на уроках. От цікаво почути про реакцію батьків, які в таких випадках одразу ж пригадують про конституційні права…
Але школа – то лиш перший етап у загальній системі освіти кожного суспільства. Дуже важливий етап, але не вирішальний, бо освіта чи самоосвіта супроводжує кожну людину впродовж всього життя і кожна людина має можливість або вдосконалити, розширити свій світогляд, або ж навіть повністю змінити свій фах і навіть спосіб життя. Можу навести безліч таких прикладів. Сьогодні можливість чи бажання до вдосконалення відкрита для кожної людини…
Найважливішим регулятором стану будь-якого суспільства сучасної цивілізації була, є і буде надалі виключно наука. Саме наука (або її відсутність), а не пропаганда, формує світогляд кожної людини і суспільства в цілому. Статусність, пропаганда, політологія та все інше, що сьогодні постійно фігурує на першому плані в новинах та в різноманітних шоу – то лиш похідні незримого панування науки, від першої схеми планування поселення, вирізаної на костомасі мамонта, до проектів сучасних космічних апаратів чи тих же смартфонів.
Зрештою, читач може сам спокійно проаналізувати рівень життя в кожному суспільстві у взаємозв’язку із розвитком науки в цьому суспільстві. І одразу ж помітить тісний зв'язок з правовою системою…
Так, наука сьогодні перебуває у своєрідному стані невизначеності, яка почала формуватися із появою на світ квантової теорії. Так, сьогодні всі спроби квантування релятивістської фізики дуже нагадують потуги росії у війні з Україною. Але! Це абсолютно природний процес, в якому наука, на базі антропного принципу, вже почала долати суперечності – з’явилась квантова біологія, почався рух до поняття квантової свідомості та квантової генетики… А штучний інтелект, як би ним не лякав релятивістський спосіб мислення, впевнено займає свої позиції саме в науці.
Світоглядні переміни в науці обов’язково зміцнять правову систему в Україні. А всі песимістичні страхи перед повоєнним майбутнім є лиш жалем за минулим, яке поступово згорає в полум’ї кривавої війни з російською імперією. Майбутнє будує молодий оптимізм.
Але сьогодні правова система України зависла у шпагаті між минулим і майбутнім…
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma