Я не знаю, яку ідею закладав Боріс Джонсон у свою книжку «Фактор Черчилля», але в мене розуміння ідеї цієї захоплюючої книжки змінювалося з кожним розділом. Одна справа, коли таку особистість, як Вінстон Черчилль, досліджує письменник чи журналіст, нехай і британець за походженням, і зовсім інша, коли за перо береться зовсім не сторонній Спостерігач…
Свідомість людини до сих пір залишається загадкою. Сотні наукових досліджень не пролили світла на цей феномен. Схоже на те, що ідея інженера-технолога, скинута в простори інтернету, має сенс: «Скільки б ми не досліджували роботу трансформатора, навіть коли розберемо трансформатор до гвинтика, ми всеодно не зрозуміємо на базі дослідження трансформатора природу електричного струму»…
Звідси й ”емоційний інтелект“. Тобто, нерозуміння природи свідомості людини породило підміну понять. Набір емоцій, закладений в генетику людини, сприймається як свідомість. І саме ця підміна понять не просто породжує, але й підбадьорює лукавство, возводячи “емоційний інтелект” в ранг свідомості людини.
Зрештою, питання що таке власне інтелект людини і чи пов’язаний інтелект людини із свідомістю людини також залишаються відкритими.
І найпростіший приклад в цьому плані – це російський інтелектуал, науковець, фізик Анатолій Волинцев, який пропонує путіну гепнути по Україні ядерною бомбою…
Отже, що ми знаємо про людину взагалі? Це питання виникає, коли читаєш вже другий розділ «Фактор Черчилля»…
Що породжує байдужість? Страх? Можливо, що байдужість, як і страх, також є захисною генетичною функцією будь-якого біологічного організму?
І пригадав оце листа польського шляхтича, який ліг в основу надзвичайно гнітючого і водночас яскравого епізоду для книжки Зінаїди Тулуб «Людолови».
Мова про похмурі часи, коли кримські татари заходили по ясир аж до Волині. Вже за Перекопом татари ставали табором і починали ділити захоплених у полон людей. Жінок ґвалтували. Дітей кастрували. На очах у чоловіків…
Польський шляхтич писав, що їх, поляків, не чіпали, бо розраховували на викуп. Окремо тримали і кількох захоплених у полон козаків. Козаки, закривавлені і в синцях, були міцно зв’язаними. А ось селян татари навіть не намагалися особливо стерегти. Один із кремезних запорожців волав до селян: «Чого ви дивитесь, як ваших дітей і дружин ґвалтують? Вас же багато, більше, ніж татарви! Дайте відсіч! Розв’яжіть мене!»… Але заціпенілі від страху селяни не чули…
Згодом поляків і козаків викупили, а міцних кремезних селян погнали на турецькі галери…
…Незадовго до захисту диплому мій однокурсник несподівано поділився своїми емоціями. Він розповів, як його батько допомагав йому долати страх.
Одразу ж після школи він поступив у Київський вуз. Безмежна радість сімнадцятирічного юнака обірвалася, щойно він повернувся після вступних екзаменів додому. На вокзалі. Поїзд із Києва приходив на його залізничну станцію опівночі. Так само опівночі відходив поїзд і до Києва. А від вокзалу до його села чотири кілометри пішки. Через ліс… І рідко коли була компанія…
Перший рік батько, нічого не пояснюючи, навіть жодним словом не прохопившись про страхи сина, проводив його до вокзалу і ждав разом з ним приходу поїзда. На другий рік батько проводив його вже до переліску, а далі вже залишався кілометр до залізничної станції, який хлопець долав бігом і за кілька хвилин.
Але вже на другий рік хлопець зрозумів причину його страху – це дитячі ілюзії. Ілюзії, навіяні чутками, казками та його бурхливою уявою. Однак здолати всі ці ілюзії виявилося не так просто і не одразу. А тому хлопець мовчки погодився на мовчазну позицію батька: кожен рік відстань самостійно пройденого шляху збільшувалася… І вже перед самим захистом диплому хлопець сам, перевальцем, не поспішаючи, прийшов з вокзалу і пішов з дому до вокзалу… І поділився своїм успіхом зі мною.
…Я не знаю, як саме долав свої дитячі ілюзії юний Вінстон Черчилль. І ніхто не знає. Зрозуміло, що ці ілюзії в нього були. І Боріс Джонсон подає тільки один з епізодів на важкому шляху із пригніченого сподіваннями дитинства до безстрашного прем’єра – військова служба. Зрештою, для європейських аристократів військова служба була не просто нормою чи обов’язком, а необхідністю…
Вінстон Черчилль у своїй юності не числився високим інтелектуалом, але разом з тим… Вже у зрілому віці Черчилль зумів сформулювати своє відоме і потужне кредо: «Нації потрібно проявляти у війні – рішучість, у поразці – виклик, у перемозі – великодушність, у мирі – добру волю»…
То що ж таке – свідомість людини?
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma