Глобальний саміт миру швидко відійшов у минуле під тиском нових подій, які лавиною накочуються щогодини. Фахівці досить обережно висловились що-до результатів цього саміту і занурились у звичний світ політичних ігр на європейській арені, у нескінченні розмови про озброєння, в детальний аналіз візиту путіна у Пхеньян.
Така поспішність аналітиків має просте пояснення, але ми не будемо зосереджувати на цьому свою увагу, а подумки повернемось у Швейцарію. Але для початку нам необхідно з’ясувати для себе кілька надзвичайно важливих деталей.
1. Пролог, в якому багато питань.
Перше і просте питання, яке одразу ж виникає: чи могла Україна організувати подібний саміт миру в 2014 році, коли росія анексувала Крим і розпочала гібридну війну на Донбасі? Адже тоді, у 2014 році, можна було зрозуміти, що від свого плану "Новоросія" аборигени кремля не будуть відмовлятися, а оцінивши зовнішню ситуацію після початку гібридної війни з Україною, повернуться до плану "Новоросія". Як мінімум.
Так, Україна могла звернутися до світового співтовариства зі своїм планом глобального миру. Спираючись на Будапештський меморандум. Спираючись на досвід кривавих війн в Чечні та Грузії, на досвід кривавої бойні в Сирії… Але…
…Ось тут важливо не звалитися в однобокі звинувачення владних структур, які організовувалися в Україні після Майдану-2014…
Уважному читачеві просто варто пригадати не тільки активістів Майдану, які почали швидко формувати підрозділи Національної Гвардії та батальйони добровольців «Айдар», «Донбас», «Дніпро», але й щоденні поїзди із заробітчанами з усіх західних регіонів України до Москви. Згадати переповнені концертні зали та ресторани з веселими і безтурботними українцями в Києві, Харкові, Дніпрі, Одесі на фоні запеклих боїв за Іловайськ та Дебальцеве…
Про мовні провокації не варто і згадувати. Російська мова після Майдану домінувала і поширювалася на побутовому рівні практично по всій території України, а носії української мови на 2019 рік сприймалися як лузери. В кращому випадку… В Києві, столиці України, також…
Важливо пригадати дивні заяви у 2015 – 2021 роках на кшталт «Зачем производить, если можна купить» в різноманітних ЗМІ від українських топ-менеджерів та знаних і відомих українських фахівців-економістів… На фоні тотального дефіциту боєприпасів, бронетехніки та артилерійських систем для фронту на Донбасі... На фоні занепаду української військової авіації…
А чого були варті "півнячі бої" (бренд ВАЮ), в яких зависали практично всі політичні партії України на різноманітних телевізійних ток-шоу? На фоні кривавих боїв за Луганський аеропорт і ДАП…
Війна тліла десь на Донбасі і нею не дуже переймалися практично всі громадяни України. Згадували тільки тоді, коли приходила повістка із ТЦК… І вже з 2017 року в Україні з’явилися перші "втомлені від війни". А на початок 2019 року саме "втомлені від війни" склали основу «зеленої хвилі». Так. Саме "втомлені" вимагали "просто подивитися путіну в очі" й енергійно підтримали гасло "зійтися з росіянами десь на середині"! А попереду йшла ціла когорта відомих в українському суспільстві авторитетів…
Коли ж Глузман та Комаровський, які добряче попрацювали на успіх Зеленського у виборчих перегонах, вже у 2021 році несподівано почали вголос висловлювати своє невдоволення Президентом України, Верховною Радою та політичною системою взагалі, склалося враження, що Україна, як держава, почала розповзатися по швах…
Коли ж проти Президента Зеленського виступили найбільш авторитетні добровольці з «Азову», то Україна завмерла…
Саме тоді практично по всій території України почали поширюватися відомі банери з портретом Мураєва і слоганом "Это наша земля"…
А вже повна і страхітлива невизначеність в Україні настала з початком 2022 року разом із "вагнергейтом", який активно розкручував Бутусов за підтримки не тільки Порошенка, але й практично всіх політичних партій, які надіялися отримати від цього шабашу бодай якісь політичні дивіденди. Політики різних штибів вже й не приховували надію на швидке повалення діючої на той час влади. Надзвичайну активність українських політиків не спинили навіть попередження про масштабне вторгнення російських військ, які вже наприкінці 2021 року почали зосереджуватися на кордонах України.
А розрекламована російськими ЗМІ добровільно-примусова евакуація жінок та дітей з окупованого росіянами Донбасу мала б насторожити не тільки українських політиків…
І все це політичне дійство в Україні з 2014 року відбувалося за мовчазної згоди всього українського суспільства. Всього. Без винятку.
Ось така картинка, чи «загальне фото України 2014 – 2022 років» (за визначенням російського політтехнолога), склалася не тільки в головах російського соціуму (всього, без винятку!), який вже бачив себе на вершині нової російської імперії, яка диктує свою волю всьому світу (з марсіанами включно).
За цим політичним дійством в Україні мовчки спостерігали європейські та американські політики. І мовчки робили висновки…
Отож, питання, чому Україна не організовувала глобальний саміт миру з 2014 року, просто не могло виникнути в українському середовищі на той час. А якби несподівано й виникло, то навряд чи знайшло б якусь підтримку…
2. Несподіваний ракурс.
…На одній із станцій метрополітену у переповнений пасажирами вагон заходить втомлений воїн з важким камуфляжним рюкзаком за плечима…
Які думки захвилювалися в головах цивільних пасажирів, особливо молодих чоловіків, коли двері вагону зачинились і поїзд байдуже покотив до наступної станції?
…Не поспішайте з відповіддю. Бо насправді ви не знаєте, які думки хвилюють навіть ваших дітей, які щодня поряд з вами. Звідси, ви не можете абсолютно точно оцінити поведінку ваших дітей в умовах поза вашим домом, у надзвичайній, кризовій ситуації.
Так, спираючись на власний досвід, ви можете дати оцінку людині, з якою бачитеся щодня. Але ця оцінка може бути тенденційною, бо вона залежить від вашого власного способу сприйняття об’єктивної реальності. Тобто, ваша оцінка може бути ілюзією, створеною вами ж.
На оцінку людини, яку ви бачите вперше, може вплинути думка авторитетних для вас людей. Авторитетних, в залежності від вашого способу сприйняття об’єктивної реальності. І це може бути, знову ж таки, ілюзією, навіяною вашими однодумцями, друзями, або й літературою, прочитаною в далекій юності
На вас може впливати спрощена система характеристики людини, яка дійшла до наших днів із глибин століть (для прикладу – астрологічні прогнози). За схожою системою вибудовувалася реакція суспільства на «людський фактор» – побудова правових і силових державних структур. Але ця система, водночас, з найдавніших часів допускала вбивство людей інших поглядів на об’єктивну реальність. І не просто підтримувала криваві війни, а заохочувала до них, як до єдиного засобу вирішення поточних проблем…
Так, саме спрощена система оцінки поведінки людських колективів в тих чи інших ситуаціях надихала на абсолютно неадекватні вчинки впродовж тисячоліть. Починаючи від Троянської війни і закінчуючи кривавою агресією росії проти України.
Із завидною впертістю людство не наступало, а буквально стрибало на одні і ті ж само граблі.
Навіть на початку двадцять першого століття, попри те, що перед людством вже почали відкриватися таємниці генетики людини, квантової біології і квантової свідомості людини…
Тепер пригадаємо осінь 2013 року, коли у Донецьку чомусь вирішили, що знають думки всіх і кожного, що знають, як поведе себе українське суспільство в "нових умовах вічного правління партії Януковича" і що вже прийшов час поставити в Києві "йолку"… Поставили…
Ілюзія, побудована на впевненості "Мы пришли навсегда", на впевненості, що колективами людей можна маніпулювати як завгодно і скільки завгодно, розбилася об об’єктивну реальність…
Відомий французький філософ Бернар-Анрі Леві побачив цей ракурс у розвитку подій на Майдані: «Серце Європи б’ється в Києві!».
З французьким філософом погодились Тімоті Снайдер, Мартін Шульце Вессель, Френсіс Фукуяма, Бруно Латур…
Так, цей ракурс ще вимагає більш детального пояснення, бо саме він, як запевняє генетика, і був визначальним вже після 24.02.22. Але до цієї надзвичайно цікавої теми ми повернемось згодом.
Сьогодні обмежимося такою думкою:
«Они как будто вспомнили его, как вспоминают что-то с рождения известное, но забытое… чтобы, в конце концов, почувствовать всем сердцем, что твое украинство, есть дар Божий, и так ты должен к этому относиться» (Леонид Кучма «Украина – не Россия»).
Тобто, будь-яка подія, а тим більше глобального масштабу, як саміт миру, народжується не в одну мить, а потребує часу для оформлення в об’єктивну реальність…
3. Про те, що було після саміту миру.
Бо саме те, що почало надзвичайно швидко розгортатися вже після глобального саміту миру і визначило його важливість.
Погрози путіна всьому світові небувалими напастями і нескінченною війною, та його маневри навколо партнерства з Пхеньяном.
Незрозумілий і хаотичний візит у В’єтнам, в якому росію сприймають як неадекватного партнера. А після цього візиту В’єтнам оголосив, що своїм стратегічним партнером розглядає США…
Залякування російськими пропагандистами "мульйонами артилерійських снарядів та північнокорейських солдат", які мають остаточно вирішити війну з Україною на користь росії.
Погрози закидати західні регіони України атомними бомбами.
Авторитетні заяви російських політиків та політтехнологів, що "третя світова почнеться ось-ось"…
Росія залишилась наодинці зі своїм безумством. І це також є надзвичайно важливим результатом глобального саміту миру, який ініціювала Україна і який був підтриманий дружніми країнами.
4. Глобальний саміт, як перший крок у систему майбутнього світу.
Глобальний саміт миру 2024 року у Швейцарії, який відбувався за ініціативи Президента України Володимира Зеленського, будуть досліджувати філософи та історики вже недалекого майбутнього і дадуть йому належну оцінку.
В цьому недалекому майбутньому науковці будуть спиратися вже не на спрощений перелік механічних характеристик чи на припущення, а на базові знання в найновіших наукових дисциплінах, які поступово відкриваються квантовою механікою. За допомогою ШІ…
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma