Останнім часом спостерігаємо активізацію колаборантів в Україні. Показові вояжі молодих любителів “русского мира” з гучними російськими піснями, акції на захист ”пам’яті Булгакова“, поширення в українському суспільстві наративів “втоми від війни, бо влада хоче повбивати всіх патріотів”, показові акції прихильників РПЦ, особливо в західних регіонах України, агресія на ТЦК, який є структурою ЗСУ, і тому подібне – це акції колаборантів, які використовують демократичні принципи побудови держави.
Ці акції супроводжуються відеозаписами і далі поширюються в інформаційному полі. Ці акції спрямовані не тільки на розхитування психологічної стійкості українського суспільства під час кривавої війни, але й спрямовані на зовнішнього спостерігача. Зокрема на суспільства в країнах Європи та США.
Цими акціями українські колаборанти допомагають російським імперцям змістити акценти з «військової агресії росії» на «конфлікт». А вже поняття «конфлікт» можна одягнути в будь-який контекст. Для прикладу: ”На Украінє буйствуєт откровєнний бандєровскій націзм. На Украінє націсти прітєсняют русскоязичних. На Украінє прєслєдуют православних вєрующіх. На Украінє бандєровскіє тецекашнікі ізбівают і убівают мірних граждан. Імєнно бандєровскій націзм визвал конфлікт і россія била винуждєна усміріть жєсстокіх націстов».
Зміщення акцентів і маніпуляції з контекстом відбуваються з однією метою – паралізувати суспільства країн, партнерів України в кривавому протистоянні з російськими імперцями. Добитися зменшення, а то й повної заборони фінансової та збройної допомоги Україні.
Чому влада не реагує на акції українських колаборантів?
На це питання не існує однозначної відповіді. Тому, що це – проблема демократичного устрою. Свобода слова – сила демократії і, водночас, найбільш вразливе місце. Особливо під час війни з авторитарними та імперськими режимами.
Тим більше, що ця проблема є особливо чутливою для молодої української держави. Але з купи проблем, які супроводжують Україну під час кривавої війни з російськими імперцями, виділимо кілька основних, для ілюстрації відповіді на наше питання: чому влада не реагує на акції українських колаборантів?
Перша – це, як не дивно, пов’язана з термодинамікою. Якщо в посудину з рідиною постійно додавати енергію (підвищувати температуру в замкнутій системі), то в критичну мить цю посудину розірве на шматки. Схожі процеси відбуваються і в суспільстві під час війни. Ситуацію з критичною температурою в суспільстві ще називають революційною.
Акції колаборантів, на кшталт ”матюкального майдану з картонками“ є своєрідним запобіжним клапаном, через який випускається надлишок внутрішньої енергії. Плюс – фіксуються кандидати в колаборанти.
В час розвинених цифрових технологій, а ми живемо саме в такий час, неможливо проводити колаборантські акції в інформаційному просторі, ховаючись за якийсь нік, типу “магучій арьол”. Всі ніки розкриваються на раз, впритул до адреси горища, на якому ховається колаборант. Далі абориген горища потрапляє в базу і там проходить фільтрацію. Тобто, визначається ступінь спроможності колаборанта, його участь у відкритих акціях за допомогою відеокамер спостереження, тощо. Якщо колаборант є вагомим суб’єктом, то встановлюється спостереження…
Багато колаборантів є носіями постімперського синдрому. Але вони не активісти, а ”расходний матєріал“. Прихильники РПЦ і любителі російської попси – саме цей контингент. Вони добре проілюстровані в документальному фільмі ще радянських часів «Я та інші». Цей тип колаборантів використовується російськими спецслужбами «втемну». Звідси й відповідна реакція на них… І ця реакція не завжди передбачає миттєвий арешт.
Нарешті, кожен колаборант власними руками готує своє майбутнє. Війна закінчиться. Колаборант має легалізуватися. Або ж повернутися із «закордонної відпустки»… Що далі?
А далі вступає в силу просте визначення: колаборант – це людина, яка під час війни свідомо чи не свідомо, але допомагала агресорові дискредитувати ЗСУ і впливати на психологічний стан воїнів СОУ. Звідси й відповідна реакція суспільства. І не тільки під час виборів.
Так, сьогодні колаборанти мають надію на певні політичні сили. Але! Після війни кожна політична партія матиме на увазі токсичність колаборантів…
Ні, колаборантам не заважатимуть потрошити сміттєві баки, тягати швабри в офісах чи весело прогулювати батьківські статки. Зрештою, не заважатимуть займатися і підприємницькою діяльністю. Але! Саме токсичність колаборантів не допустить їх до перспективної роботи в державних структурах, а тим більше в оборонному секторі.
Зрештою, навіть серйозний роботодавець тричі подумає перед тим, як довірити колаборантові відповідальну роботу…
«Колаборанти — це не лише ті, хто сьогодні співає російські пісні. Це ті, хто допомагає агресору перетворювати війну на «конфлікт». Але після війни їхня токсичність стане очевидною — і жодна політична сила не захоче мати їх поруч».
Є ще одна проблема успішного поширення колаборації в інформаційному просторі, але ця проблема потребує ілюстрації в окремому пості.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma