" Хоча розум сам часто діє за допомогою уяви,
але мисляча людина завдяки філософії
спроможна знайти свої помилки,
відокремити уявне від істинного."
Миколай Кузанський
«Явище помилкового або спотвореного сприймання називається ілюзією сприймання. Ілюзії спостерігаються в будь-яких видах сприймання (зорового, слухового та ін). Природа ілюзій визначається не тільки суб'єктивними причинами, такими як установка, спрямованість, емоційне відношення але й фізичними факторами і явищами: освітленість, положення в просторі та ін.
Ілюзії - це спотворене відображення дійсності.»
(«Загальна психологія сприймання», Конспект лекцій, Херсонський державний університет)
Для досягнення мети нашого дослідження розберемо два епізоди.
Епізод перший (реальний епізод, я був його свідком).
Один із київських супермаркетів. Покупець з повним візком, заповненим упаковками бутильованої води, підходить до самокас, сканує свою покупку і, не дочекавшись чека на проплату товара, пішов зі своїми покупками на вихід. Охоронець супермаркета намагається звернути увагу покупця, що проплата за товар не відбулася. Покупець не реагує на слова охоронця і виходить з візком із супермаркета. Охоронець вже на дворі наздоганяє покупця і зупиняє його. І ось тут відбувається дуже цікавий і показовий діалог.
Охоронець (захеканий): «Зупиніться, проплата товару не відбулася. Ви повинні повернутися і закінчити проплату».
Покупець (агресивно): «Убери руки! Ты что себе позволяешь? Ты как разговариваешь с людьми? Веди себя прилично!».
Охоронець (ошелешено): «Поверніться і заплатіть за товар! І зверніть увагу, я вдвоє старший за вас, отож, не хаміть».
Покупець (на підвищеному тоні): «Это ты должен обратить внимание на свое поведение, ибо оно не достойно твоему возрасту!»…
З криками і галасом, але охоронець таки повернув покупця в супермаркет для проплати товару…
Епізод другий.
https://www.youtube.com/watch?v=0jWX7osBCFs
Розмова Ігоря Яковенка та Гаррі Каспарова зводиться до:
- «крах Західної філософії»;
- деградація США і «отрицательный отбор»;
- «фукуямовщина в Європі»;
- «міф про те, що росія може змінитися зсередини» «изнутри россия не изменится никогда»; «бороться», «взять курс», «давить на политиков (украинских тоже)»; «требовать ужесточения санкций»…
Що спільного між цими двома епізодами? Ні. Мова іде виключно про опозицію. Українську також.
Цивілізований світ дав прихисток російській опозиції, прикрив її від переслідувань, дав можливість спокійно жити далі або ж формувати в більш-менш спокійних умовах нову політичну структуру і...
Привертає увагу тональність і «розуміння» філософії цивілізованого світу як російською опозицією, так і …російськими владними структурами, які й розв’язали криваву бойню в Україні: «деградация США и отрицательный отбор», «фукуямовщина в Европе», «крах западной философии»…
Ще раз, абсолютно тотожний виклад бачення ситуації у цивілізованому світі і російською опозицією, і владними структурами росії… Це по першому епізоду.
Печально, що такий само світогляд сповідує й українська політична опозиція старого, довоєнного, штибу, яка звикла постійно плентатися у фарватері російського політикуму, і звично розповсюджує російські наративи в українському інформаційному просторі. Показуючи, водночас, свою прихильність до інтеграції у європейські структури…
Але розглянемо проблему, за двома епізодами, детальніше.
Вже й не пам’ятаю, коли саме з’явилася приказка «Російська демократія закінчується там, де починається Україна». Мабуть ще з часів горбачовської «перебудови». Але пам’ятаю реакцію російських «демократів» на легендарний Референдум в Україні.
Це було щось на кшталт першого епізоду: «Убери руки! Ты что себе позволяешь? Ты как разговариваешь с людьми? Веди себя прилично!»…
Це що-до російської філософії…
Зрештою, демократія цивілізованого світу, за винятком Польщі та Канади, зреагувала на Референдум в Україні практично так само. Але причину такої реакції дуже точно пояснив Джордж Фрідман у своїй книзі «Наступні сто років».
Цивілізований Захід звик жити у двополярному світі. Реальність, яка іде врозріз з нашою уявою про довколишній світ, із звичкою жити в старому устаткованому світі, сприймається важко. Дуже важко. А тому людина чіпляється у своїй уяві за будь-що, аби повернути час та історію назад, у звичне і знайоме їй русло.
Фрідман у своїй книзі ще й однозначно заявив, що росія обов’язково вступить у велику війну з Європою, але він вважав, що першою росія атакує Польщу. Про Україну в його книжці мови не було і склалося враження, що цивілізований світ із самого початку не розглядав Україну як суб’єкта світової політики.
Звідси і Будапештський меморандум, звідси і «недострана» та «недонарод», за мовчазної згоди російських «демократів», звідси і результати Бухарестського саміту 2008 року.
2008 рік. Російсько-Грузинська п’яти денна війна.
«…І багато хто з ліберальних російських журналістів тоді дуже добре співпрацювали з російським Міноборони і стояли також на кордоні, щоб разом з цією колоною зайти в Грузію».
https://www.radiosvoboda.org/a/yatnadtsyatyrichchya-ahresiyi-rosiyi-proty-hruziyi/32537868.html
Нехай пригадають російські ліберали-опозиціонери їхню реакцію на збройну агресію росії проти Грузії…
А тоді ще можна було спрямувати розвиток росії в напрямку цивілізації…
Але ключовим для російських «демократів» був 2003 рік. Острів Тузла. Це був пробний конфлікт російської сторони з анексії українських територій. І цей конфлікт був «непомічений» російськими лібералами-демократами, для яких, як і для владних російських структур, важливою була виключно реакція цивілізованого Заходу.
«Насамперед було визначене завдання з’ясувати реакцію США та їхніх союзників, для чого Росія вдалася до застосування силових засобів проти України (жовтень 2003 року – криза навколо острова Коса Тузла, січень 2006 року і січень 2009 року – «газові війни») і Грузії (війна 08.08.08). Після цих подій у Кремлі сформувалось стійке уявлення про наявність у еліт західних країн, насамперед європейських, «мюнхенського синдрому» – готовності до поступок агресорові за рахунок держав Балто-Чорноморсько-Каспійського регіону». https://ipress.ua/articles/volodymyr_gorbulin_agresiya_rosii_proty_ukrainy_pochalasya_u_1991mu_155228.html
Потім був «Кримнаш» і «Кримнебутерброд»… Був палаючий Донбас, «глубочайшая озабоченость» цивілізованого світу і ще глибша мовчанка від російської опозиції.
…2022 рік. Україна витримала потужний удар російської орди, здійснила успішний контрнаступ на Харківщині та витіснила окупантів з Херсона. В перемогу України повірили всі. Російська опозиція також…
«Розумна людина. Чемпіон світу. Ліберал. Усе розуміє кришталево ясно. Один із найпорядніших людей. І один чорт – «захищати росіян у Криму». Як там було: «Так, вам не подобаються засоби. Але ви підтримуєте мету». А мета у них у всіх одна. Велика Росія», – прокоментував на своїй сторінці у фейсбуці висловлювання Каспарова журналіст Аркадій Бабченко.»
https://ua.krymr.com/a/krym-deokupatsia-rosiyske-naselennia-liberaly-harri-kasparov/31865280.html
Російські «демократи», засліплені манією власної величі, власними руками разом із науковою російською елітою вибудували сучасну російську структуру. Не більше і не менше. Все інше – порожні розмови ні про що.
Російська демократія закінчилась там, де почалась Україна.
Тепер про те, що «изнутри россия не изменится никогда».
Пригадаємо легендарне ГКЧП, яке організовувалося з «трясущимися руками». Пригадаємо буйство народної демократії в тогочасній Москві і маленький епізод із …танком, який був практично непоміченим тоді, а скоро вже й забутим.
На один із танків, які ГКЧПісти вивели на вулиці Москви, хтось почепив синьо-жовтий стяг. Цей прапор потрапив у кадр іноземних репортерів разом із коментарем молодого росіянина: «Это знамя нашей свободы!»…
…На просторах інтернету останнім часом почали з'являтися фотографії та короткі відео з мосту, на якому вбили Нємцова. Там щовечора клали квіти, як данину пам’яті непересічній особистості в історії росії. Вчора з’явилися фото з мосту Нємцова, на якому лежали букети із синьо-жовтими стрічками…
Реальний світ приходить туда, де руйнуються ілюзії.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma