Слід признатися, що ця історія проводить нас лабіринтами життя аж до самісінького кінця. Щоправда, не такого незбагненного чи пак метафоричного, як можна собі уявити з наголовку статті. Насправді все набагато буденніше.
Сурова аналітична публіцистика – ось що уявляє собою книга Володимира Саркісяна "Дослідники смерті. Від Шерлока Голмса та Агати Крісті до лабораторії судмедексперта" (К.: Віхола). Назви розділів якої промовляють самі за себе: "Джейн Марпл" проти Скотленд Ярду", "Про лікер "Шасі" і політбюро", "Хто отруїв гросмейстера", "Гідно Гічкока", "Паганіні розтину трупів і Шуберт мікроскопів", "Куля для вовкулаки", "Отрута для коня". І питання, які автор ставить перед читачем, слід додати, не менш приголомшливі. Чому Шерлок Голмс лупцював трупи в анатомці? Хто такий танатолог та як британське законодавство стримувало розвиток медицини? Чи визначають ціанід на нюх і чи може крапля нікотину вбити коня? Як хімія допомагає ідентифікувати кулі та чому від антифризу треба триматися подалі?
Насправді у своїй книжці автор розповість про те, що ж відбувається насправді у лабораторії судмедекспертизи, як українські токсикологи виявляють отрути та зрештою, в яких аспектах помиляється навіть знана майстриня детективного жанру Агата Крісті. Як працює автор-хімік з піддослідним матеріалом, чи пак з класикою літератури та історії? Він препарує класичні детективи та розвіює стереотипи, пояснює, чи справді часник міг би завдати шкоди вампірам та чому для боротьби із перевертнями пасують не лише срібні кулі. Пояснюючи при цьому, як змінювалися підходи до виявлення отрут з часом, та який взаємозвʼязок між історіями про привидів та отруєнням чадним газом. Слід додати, що судовій медицині автор присвятив 14 років, після чого кардинально змінив сферу діяльності, після подій 2 травня 2014 року в Одесі приєднавшись до експертно-журналістської комісії "Група 2 травня".
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma