Вимова звука [ф] на місці літери в, яка не утворює склад: тра[ф]ка, кро[ф], любо[ф] — дике порушення правил української ортоепії (літературної вимови). Оглушення дзвінкого [в] до глухого [ф] властиве російській мові. Однак в українській мові вимова звука [ф] на місці нескладотворчої (такої, що не утворює склад) літери в — ненормативне та не природнє явище (через відсутність фізіологічних передумов).
Для оглушення потрібно, щоби звуки мали спільні артикуляційні властивості (себто створювали пари), як це спостерігаємо в російській мові. Російські звуки [в] і [ф] однакові за місцем творення: обидва губно-зубні.
Але неправомірно ототожнювати літеру російської мови в і приголосний української мови в. Українську літеру в перед голосними (в складотворчих позиціях) слід вимовляти як губно-губний звук [в], а в кінці слова й перед приголосними (в нескладотворчих позиція) слід вимовляти як губно-м'якопіднебінний звук [ў]: тра[ў]ка, кро[ў], любо[ў], а також [ў]зя[ў], [ў]зяла, во[ў]к, [ў]гору, мо[ў]чати.
Такому переходові губно-губного приголосного [в] в оглублений напівголосний [ў] сприяє їхня артикуляційна схожість: губи видовжуються й розширяються (як при вимові голосного [у]).
Мабуть, вивчаючи англійську, ми помітили використання спеціяльних, окремих графічних знаків (літер w та v) для розрізнення звуку [w] (або [ў]) від звуку [v] (або [в]). Наша вимова нагадує білоруський звук [ў]: хліў та англійський звук [w]: window, на противагу до звуку [v]: live.
Примітка. Зувк [ў] являє собою дзвінкий лабіо-велярний напівголосним. Простіше кажучи, нескладовий звук [ў] ми утворюємо внаслідок видиху повітря подібного до свисту: повітря проходить над центральною частиною язика, а не по боках; задня спинка язика підіймається до м'якого піднебіння, а губи заокруглюються.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma