Це був період «побудови розвиненого соціалізму», принаймні так говорилося всіма пропагандистськими засобами впливу, хоча суспільство жило своїм життям, особливо не переймаючись чи не усвідомлюючи цього впливу.
І саме в цей період я працював на одному з підприємств ВПК «великого і могутнього». В якийсь момент освоєння нового виду нашої продукції повстало питання масового випуску пружин. Зазвичай, пружини в невеликій кількості (одиничне чи малосерійне виробництво) виготовлялися на універсальних токарних верстатах за технологією, яка передавалася «з діда-прадіда» в усній формі та була добре відомою фахівцям в інструментальних та ремонтних цехах. Масове ж виробництво вимагає точного технологічного процесу з усіма розрахунками та допоміжними інструкціями у письмовій формі, аби будь-яка людина в будь-який час могла налагодити чи відновити виробництво деталі, вузла, продукту.
Для вирішення цієї проблеми я занурився у заводську технічну бібліотеку, перебрав десятки товстелезних книжок, які називалися технічною літературою і були написані поважними авторами чи колективами поважних авторів, але в кожній книжці міг прочитати тільки абстрактні оповідки про пружини… Складалося враження, що автори самі мають досить приблизне уявлення про масове виробництво такої важливої деталі, як пружина… Придивившись уважніше до текстів, відкрив для себе ще одну цікаву деталь: вони були схожими по суті і відрізнялися тільки гарними маніпуляціями слів у реченні…
Весь цей масив технічної літератури, за невеликим винятком, враз зробився абсолютно непотрібним для застосування на практиці. Жодна з книжок, які видавалися в період «побудови розвиненого соціалізму» науковцями науково-дослідних інститутів СССР, повною мірою не відповідала запитам технолога чи конструктора. Ця література більш годилася для студентів машинобудівних вузів, яким в процесі розробки курсових чи дипломних робіт просто необхідно було, за протоколом, цитувати світочів наукової думки…
…На заводі була чудова технічна бібліотека, в якій дбайливо зберігалася література різних видавництв та різних років. …І я таки знайшов необхідний мені довідник! Розкішний, надзвичайно потрібний для інженера-технолога та інженера-конструктора довідник! В якому коротко і точно подавалися всі необхідні розрахунки, допоміжні операції, зауваження і напрямок формування різних типів технологічних процесів пружини. Це був довідник 1936 року випуску (якщо не помиляюся в даті) і був точним перекладом з довідника фахового німецького інженера…
Згодом, в «період гласності» спливли надзвичайно цікаві матеріали, які пояснювали причини «успіхів великого і могучого»: всі потуги КБ Корольова розбивалися на стартовій площадці до тих пір, поки не був детально досліджений реактивний носій всім відомого ФАУ; розробка атомної бомби – з тої ж опери. Не допомагали навіть «шаражки» – сталінські науково-дослідні інститути камерного типу. Німеччина, а згодом США, завжди були на крок попереду в технічному оснащенні. І тільки згодом з’являлася схожа техніка, творчо опрацьована, вже й в СССР… І саме тому «великий і могучий» все суворо засекречував.
І саме в цей час, в час «великої перебудови», стало зрозумілим всім мислячим – кожен авторитарний режим будь-якого штибу працює виключно в сторону згортання еволюційних процесів аж до колапсу. Тобто, до загибелі самого себе. Тому, що авторитарний режим не терпить конкуренції, бо конкуренція згубна для нього. А конкуренція змушена (навіть зціпивши зуби від злості) опиратися на інтелект, бо тільки інтелект, як мінімум, допоможе утриматися на плаву в бурхливому океані життя…
Спитаєте, до чого тут марксизм?
Давайте для початку згадаємо головну мотивацію будь-якого бізнесу – це прибуток. І чим більший прибуток, тим успішніший бізнес і більші його можливості.
Але!
Стабільно успішний бізнес стає філософією життя і може навіть витіснити абсолютно все інше із свідомості людини: «Ти успішно управляєш мільйоном, але мільярд успішно управляє вже тобою» (і ось саме цю абсолютно природну властивість бізнесу ефективно експлуатують авторитарні режими, не позбавлені кмітливості, для відтермінування, «після мене», повного колапсу, але про це пізніше).
З цього моменту бізнес втрачає орієнтири. Бізнес починає активно втручатися в політику, починає переорієнтовувати державні структури виключно на себе, аби позбутися конкурентів і таким чином закріпити за собою виключне право на прибутки. Бізнес створює авторитарний режим, в якому вже вся держава стає його власністю. Авторитарний режим тримається на знищенні «інакомислія», та переслідує будь-яку ініціативу, бо саме в цьому вбачає загрозу свому існуванню. Суспільство вихолощується і перетворюється в покірне стадо.
Наукові структури очолюються «вірними владі» людьми які також займаються вихолощенням та знищенням «інакомислія» в наукових закладах. Нові науковці, які вижили після погромів і зрозуміли напрямок «розвитку», активно переписують в попередників та одне в одного книжки, обов’язково цитуючи нових «світочів». Бо якщо ти не видаєш книжку, то ти… не науковець.
І починається згортання природних еволюційних процесів, за чим наступає колапс…
Словами класиків марксизму – «Капіталізм своїми власними руками копає собі могилу».
Історія постійно підтверджує вірність цього марксистського принципу. І саме ми є свідками, та й учасниками, цих карколомних піруетів історії.
Не просто свідками, а надзвичайно активними учасниками колапсу чотирьохсотлітньої російської імперії, яка все своє існування спиралася виключно на переслідуванні «інакомислія» та знищенні будь-яких натяків на інтелект в середовищі глубінарія.
І на протязі всього свого існування російська імперія ефективно користувалася плодами закордонного бізнесу для свого переозброєння. А переозброївшись та зміцнівши, російська імперія спрямовувала свою збройну силу на …той же закордонний бізнес для його повного підпорядкування виключно собі. А далі по старій технології: підпорядкування, вихолощення, просування на новий простір…
Весь парадокс ситуації в тому, що добре розвинутий інтелектуально стабільний бізнес практично не в змозі опиратися спокусі отримати надприбутки від співпраці з авторитаризмом, хоч і добре знає, чим саме ця співпраця закінчиться для нього…
Яскравий приклад перед нами: тісна співпраця європейських та американських бізнесових структур (прикривається фіговим листком «та ми ж не знали») з російським військово-промисловим комплексом у створенні носіїв ядерної зброї, якою та ж само росія погрожує перетворити у атомний порох ті ж само європейські та американські бізнесові структури…
Словами класиків марксизму – «Капіталізм своїми власними руками копає собі могилу».
І що з цим робити?
Вихід є. Щоправда не для росії. Бо росія не хоче ламати свій спосіб мислення, а значить і життя, а тому не здатна визнавати свої помилки і шукати компромісних рішень. Від чого вона сама себе активно закопує в могилу. Не риє собі могилу, а вже саме закопує сама себе в уже вириту нею ж могилу (Читайте Карла Маркса!). Але про це наступного разу.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma