…Усе це нагадує про наше минуле, коли не було ані успішних, ані знедолених, а була одна людська маса назвою "радянський народ". Але чому вона розмовляла саме російською? Чому решта мов вважалися "тарабарщиною", і до чого призвела "смичка" міста з селом?
Популярне дослідження Євгенії Кузнєцової "Мова-меч. Як говорила радянська імперія" – спроба відповісти всі вищезгадані та інші питання. Які саме? Наприклад, чому наші стосунки з мовами залишаються саме такі? Чому і зараз є люди, яким соромно говорити мовою власних батьків чи дідів? Чому нам буває соромно за рідні діялекти? Чому деякі з нас досі вважають, що мова – це невтральна річ у собі, і не знати мову власної країни – це нормально? Чому на території сучасної Росії просто зараз гине стільки мов? Чому якась мова комусь здається вищою, а якась – нижчою?
Тож авторка у ста невеликих розділах своєї книжки описує мовну реальність СРСР. "Якщо у пізні вісімдесят та дев'яності роки двадцятого століття на тлі відкриття архівів був сплеск дискусій про істинне обличчя радянського тоталітаризму, - нагадують нам, - то зараз маятник хитнувся в іншу сторону, і соціалістичне минуле, віддаляючись у часі все частіше вабить гаслами…" Якими саме? Мабуть, не варто нагадувати. Що ж до назви дослідження, то "Мова-меч" – це не заклик озброюватись мовою, як мечем. Ця книжка описує те, як в Радянському Союзі мечем стала російська, а вже рідна мова у боротьбі з імперіями має стати щитом.
Євгенія Кузнєцова. Мова-меч. Як говорила радянська імперія. – К.: Твоя підпільна гуманітарка, 2023
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma