Кожен, хто іде в політику повинен вивчати не тільки ораторське мистецтво та риторику, але й історію. Історію потрібно вивчати детально, аналізувати неоднозначні події, а особливо ті, які чомусь не подобаються майбутньому політикові. Бо саме в цих "незручних", з точки зору політика, історичних подіях і заховано смисл об’єктивної реальності, яка розгортається сьогодні.
В пості «Від Русі до України» ми вже згадували, як саме організовувалася Річ Посполита. Ще раз пригадаємо цей визначний епізод в історії України.
В 1569 році польський король Сигізмунд Август скликав у Любліні вальний сейм, на якому мали затвердити нову унію. Проти союзу виступили Волинські магнати – протестант Радзивілл і православний князь Костянтин Острозький. Радзивілл пояснював свою позицію тим, що Литовська держава має досить сил і ресурсів на самостійну політику за умови, що всі без винятку будуть дотримуватися Статуту і що всім без винятку будуть надані задекларовані Статутом «права і вольності».
Однак надіям Радзивілла та Острозького протистояла активна пропаганда польської шляхти за союзну державу. Підбурена обіцянками «величезних прав і вольностей» дрібна українська шляхта (підкреслюю – дрібна українська шляхта) почала вимагати негайного приєднання всіх українських земель до «корони».
1 липня 1569 року Люблінська унія була підписана. Була створена Річ Посполита. Ще раз підкреслюю, Річ Посполита була утворена за наполяганням дрібної української шляхти. Так була відкрита одна з найбурхливіших сторінок в історії України.
Структурна перебудова, політична й економічна, в новій державі відбувалася за «правом сили». Про обіцяні «права та вольності» польська шляхта одразу ж забула, що й стало причиною розвитку всіх подальших подій.
1648 рік – це початок Національної революції в Україні, каталізатором якої було саме «право сили».
Початок і весь подальший розвиток цієї революції добре описаний, а тому зосередимо свою увагу на тих епізодах, які є характерними і для реалій сьогодення.
Отже, у 1648 році на території України, звільненій від польського панування, дуже швидко почались утворюватися нові, вже українські, державні інституції, а до кінця року на політичній арені Європи з’явилась повноцінна Українська держава, республіканська за формою правління та унітарна за устроєм.
Одночасно почалося формування нової державної еліти з козацтва та української шляхти, яка взяла участь в національній революції. Але!
Саме з початком формування української державної еліти з’являються і розбіжності в державній політиці. Навколо Хмельницького з’являється все більше радників із числа української шляхти, яка почала "відтирати" козацьких полковників від Гетьмана.
Козацькі полковники на чолі з Кривоносом радили Хмельницькому закріпитися на західному кордоні та утворити абсолютно незалежну від Польщі державу, і повернути українському поспільству та міщанству всі права і свободи, які були за часів Русі.
Українська шляхта намагалася зберегти заснований поляками кріпацький стан в сільському господарстві, а тому підштовхувала Гетьмана до автономії у складі Речі Посполитої.
Ось тут Хмельницький, як стверджують історики, піддався спокусі і зробив першу помилку – він пішов на перемир’я з Польщею, яке передбачало верховну владу польського короля.
Згодом, усвідомивши хибність кроку з перемир’ям та автономією у складі Речі Посполитої, Хмельницький, покладаючись виключно на козацьку силу, почав шукати союзників для подальшої боротьби з Польщею, яка готувалася до продовження війни, використовуючи свій потужний економічний та дипломатичний арсенал.
Українська шляхта, в цей час, вперто продовжувала закріпачувати українське селянство, користуючись послугами українського козацтва, і наступала на права українських міщан. Словоблудство, підкуп і «право сили» розцвіли пишним цвітом і загострили ситуацію в українському суспільстві.
Перемир’я тривало недовго і вже у 1649 році війна спалахнула з новою силою. Козацьке військо вступило у війну з новим союзником – Кримським ханством.
…Рятуючи Річ Посполиту від катастрофи, кримський хан укладає з Польщею вигідний для себе оборонно-наступальний союз…
В результаті, успішна для козацького війська кампанія 1649 року закінчилася ганебним Зборівським договором. Мабуть саме тоді і з’явилася відома сьогодні приказка: «Пливли, пливли, а на березі всралися»…
…Україна зависла над прірвою громадянської війни "Русі з Руссю"… Використовуючи свій авторитет у суспільстві, Хмельницький зумів розрядити загрозливу напругу поміж збуреним українським поспільством та козацтвом. Швидкі військово-адміністративні реформи вгамували суспільство. Вдалі дипломатичні кроки зміцнили становище України на політичній арені тогочасної Європи. Але!
Польща, готуючись до нової війни, оголосила посполите рушення, в результаті під орудою польського короля з’явилось потужне військо, вмотивоване спільною метою – виграти війну для Польщі.
Польському посполитому рушенню у 1651 році під Берестечком протистояло стотисячне українське військо, яке майже наполовину складалося з українських посполитих. Хмельницький знав про неоднозначні взаємовідносини поміж козаками та посполитими, а тому знову ризикнув на союз із кримським ханом…
Трагедія під Берестечком закінчилася Білоцерківським договором, за яким Україна скасовувалася взагалі і безповоротно.
Частина істориків стверджує, що саме загроза повернення старих порядків об’єднала українське суспільство і в результаті була отримана блискуча перемога під Батогом. В результаті, були дуже швидко відновлені всі державні інституції незалежної України. Більше того, почався надзвичайно швидкий розвиток культури і національно-політичної самосвідомості.
Історія завжди (підкреслюю – завжди!) дає право вибору.
Польща знову вибрала «право сили».
В 1653 році Річ Посполита сформувала антиукраїнську коаліцію, в яку входили Молдавія, Валахія і Трансільванія, а після укладення нової угоди між Польщею та Кримським ханством над Україною нависла реальність нової окупації Польщею…
Так народилась Російська імперія, яка згодом поглинула і Польщу, і Кримське ханство, і Молдову. І перетворилася на «жандарма Європи».
…Російська імперія також мала право вибору, який у 1825 році міг змінити історію Європи. Але!
Росія залишилась вірною собі і «праву сили», вбиваючи своїх опонентів декабристів, які намагалися розвернути імперію до «сили права». Вбивство опонентів стало ключовим у боротьбі за владу в імперії і досягло свого апогею в 1917 році…
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma