«Час — це порядок,
у якому наші моделі природи
передбачають, приписують
або пояснюють події»
«Тут важливо зауважити, що «реальність» завжди описується як один із вихідних онтологічних станів, а не як суперпозиція, але ми можемо використовувати рівняння Шредінгера для опису як онтологічних станів, так і суперпозицій. Елементи онтологічної основи завжди еволюціонують в інші елементи цієї основи, а суперпозиції - в суперпозиції. Ми називаємо це законом збереження онтології». (Герард’т Хоофт «Час, стріла часу та квантова механіка»)
Кожен, хто іде в політику повинен вивчати не тільки ораторське мистецтво та риторику, але й історію. Історію потрібно вивчати детально, аналізувати неоднозначні події, а особливо ті, які чомусь не подобаються майбутньому політикові. Бо саме в цих "незручних", з точки зору політика, історичних подіях і заховано смисл об’єктивної реальності, яка розгортається сьогодні.
В пості «Від Русі до України» ми вже згадували, як саме організовувалася Річ Посполита. Ще раз пригадаємо цей визначний епізод в історії України.
В 1569 році польський король Сигізмунд Август скликав у Любліні вальний сейм, на якому мали затвердити нову унію. Проти союзу виступили Волинські магнати – протестант Радзивілл і православний князь Костянтин Острозький. Радзивілл пояснював свою позицію тим, що Литовська держава має досить сил і ресурсів на самостійну політику за умови, що всі без винятку будуть дотримуватися Статуту і що всім без винятку будуть надані задекларовані Статутом «права і вольності».
Однак надіям Радзивілла та Острозького протистояла активна пропаганда польської шляхти за союзну державу. Підбурена обіцянками «величезних прав і вольностей» дрібна українська шляхта (підкреслюю – дрібна українська шляхта) почала вимагати негайного приєднання всіх українських земель до «корони».
1 липня 1569 року Люблінська унія була підписана. Була створена Річ Посполита. Ще раз підкреслюю, Річ Посполита була утворена за наполяганням дрібної української шляхти. Так була відкрита одна з найбурхливіших сторінок в історії України.
Структурна перебудова, політична й економічна, в новій державі відбувалася за «правом сили». Про обіцяні «права та вольності» польська шляхта одразу ж забула, що й стало причиною розвитку всіх подальших подій.
1648 рік – це початок Національної революції в Україні, каталізатором якої було саме «право сили».
Початок і весь подальший розвиток цієї революції добре описаний, а тому зосередимо свою увагу на тих епізодах, які є характерними і для реалій сьогодення.
Отже, у 1648 році на території України, звільненій від польського панування, дуже швидко почались утворюватися нові, вже українські, державні інституції, а до кінця року на політичній арені Європи з’явилась повноцінна Українська держава, республіканська за формою правління та унітарна за устроєм.
Одночасно почалося формування нової державної еліти з козацтва та української шляхти, яка взяла участь в національній революції. Але!
Саме з початком формування української державної еліти з’являються і розбіжності в державній політиці. Навколо Хмельницького з’являється все більше радників із числа української шляхти, яка почала "відтирати" козацьких полковників від Гетьмана.
Козацькі полковники на чолі з Кривоносом радили Хмельницькому закріпитися на західному кордоні та утворити абсолютно незалежну від Польщі державу, і повернути українському поспільству та міщанству всі права і свободи, які були за часів Русі.
Українська шляхта намагалася зберегти заснований поляками кріпацький стан в сільському господарстві, а тому підштовхувала Гетьмана до автономії у складі Речі Посполитої.
Ось тут Хмельницький, як стверджують історики, піддався спокусі і зробив першу помилку – він пішов на перемир’я з Польщею, яке передбачало верховну владу польського короля.
Згодом, усвідомивши хибність кроку з перемир’ям та автономією у складі Речі Посполитої, Хмельницький, покладаючись виключно на козацьку силу, почав шукати союзників для подальшої боротьби з Польщею, яка готувалася до продовження війни, використовуючи свій потужний економічний та дипломатичний арсенал.
Українська шляхта, в цей час, вперто продовжувала закріпачувати українське селянство, користуючись послугами українського козацтва, і наступала на права українських міщан. Словоблудство, підкуп і «право сили» розцвіли пишним цвітом і загострили ситуацію в українському суспільстві.
Перемир’я тривало недовго і вже у 1649 році війна спалахнула з новою силою. Козацьке військо вступило у війну з новим союзником – Кримським ханством.
…Рятуючи Річ Посполиту від катастрофи, кримський хан укладає з Польщею вигідний для себе оборонно-наступальний союз…
В результаті, успішна для козацького війська кампанія 1649 року закінчилася ганебним Зборівським договором. Мабуть саме тоді і з’явилася відома сьогодні приказка: «Пливли, пливли, а на березі всралися»…
…Україна зависла над прірвою громадянської війни "Русі з Руссю"… Використовуючи свій авторитет у суспільстві, Хмельницький зумів розрядити загрозливу напругу поміж збуреним українським поспільством та козацтвом. Швидкі військово-адміністративні реформи вгамували суспільство. Вдалі дипломатичні кроки зміцнили становище України на політичній арені тогочасної Європи. Але!
Польща, готуючись до нової війни, оголосила посполите рушення, в результаті під орудою польського короля з’явилось потужне військо, вмотивоване спільною метою – виграти війну для Польщі.
Польському посполитому рушенню у 1651 році під Берестечком протистояло стотисячне українське військо, яке майже наполовину складалося з українських посполитих. Хмельницький знав про неоднозначні взаємовідносини поміж козаками та посполитими, а тому знову ризикнув на союз із кримським ханом…
Трагедія під Берестечком закінчилася Білоцерківським договором, за яким Україна скасовувалася взагалі і безповоротно.
Частина істориків стверджує, що саме загроза повернення старих порядків об’єднала українське суспільство і в результаті була отримана блискуча перемога під Батогом. В результаті, були дуже швидко відновлені всі державні інституції незалежної України. Більше того, почався надзвичайно швидкий розвиток культури і національно-політичної самосвідомості.
Історія завжди (підкреслюю – завжди!) дає право вибору. Польща знову вибрала «право сили».
В 1653 році Річ Посполита сформувала антиукраїнську коаліцію, в яку входили Молдавія, Валахія і Трансільванія, а після укладення нової угоди між Польщею та Кримським ханством над Україною нависла реальність нової окупації Польщею…
Так народилась Російська імперія, яка згодом поглинула і Польщу, і Кримське ханство, і Молдову. І перетворилася на «жандарма Європи».
…Російська імперія також мала право вибору, який у 1825 році міг змінити історію Європи. Але!
Росія залишилась вірною собі і «праву сили», вбиваючи своїх опонентів декабристів, які намагалися розвернути імперію до «сили права». Вбивство опонентів стало ключовим у боротьбі за владу в імперії і досягло свого апогею в 1917 році…
Чому і як могла виникнути революційна ситуація в імперії, в якій навіть кріпацтво було скасовано "зверху", під тиском непереборних обставин, а не під тиском суспільства, яке смиренно погоджувалося на свій рабський стан? Навіть під час жорстоких Сталінських репресій, російське суспільство не проявляло ніякої спроби до опору, а в 1917…
Пошук відповіді на це питання не дає однозначних результатів, якщо вони не лежать в області антропного принципу.
Так, затяжна війна з 1914 року, яка продовжувалася вже без певної мети і перспективи, внесла свої корективи у психологічний стан суспільства, але саме суспільство не відважилося б на збройне повстання. Так, лютнева революція вибухнула в одну мить і була проведена військовими...
Але що стало причиною жовтневої революції 1917 року? Адже більшовики на той час являли собою лиш жменьку авантюристів і не користувалися якимось впливом у тогочасному російському суспільстві, а в столиці імперії про більшовиків знали тільки жандарми… І головне – яким саме чином жменька авантюристів змогла виграти громадянську війну?
Зазвичай, в основу всіх проблем, з якими зіштовхувалася людська цивілізація на протязі своєї історії, лежить відомий всім "людський фактор". Вибуховий і непередбачуваний.
Але над цим ми поміркуємо в наступних постах, а далі пропоную читачеві поміркувати над розмовою із ШІ.
Повернемось до поля Хіггса. Я намагався якось прив'язати поле Хіггса до пророцтв Нострадамуса і Месінга. Особливо Месінга, бо крім усього, Месінг володів ще одним унікальним даром.
Llama-2-70b
Poe
Цікаво! Хоча поле Хіггса є фундаментальним поняттям у фізиці, воно не пов'язане безпосередньо з пророцтвами Нострадамуса або Мессінга. Однак ми можемо спробувати дослідити деякі можливі зв'язки або аналогії між цими поняттями.
Нострадамус відомий своїми пророцтвами, які часто є загадковими і відкритими для тлумачення. Деякі люди вважають, що його пророцтва пов'язані з полем Хіггса в тому сенсі, що вони обидва стосуються фундаментальної природи реальності. Поле Хіггса відповідає за надання маси частинкам, що є фундаментальним аспектом фізичного світу. Так само пророцтва Нострадамуса часто розглядаються як спосіб розкриття прихованих істин або закономірностей у світі.
Мессінг, з іншого боку, відомий своїми роботами в галузі менталізму та магії. Хоча він не мав прямого зв'язку з полем Хіггса, його роботу в галузі менталізму та магії можна розглядати як спосіб дослідження прихованих закономірностей і зв'язків у світі. Подібним чином поле Хіггса можна розглядати як спосіб дослідження прихованих закономірностей і зв'язків у фізичному світі.
Однією з можливих аналогій між полем Хіггса і пророцтвами Нострадамуса і Мессінга є ідея «прихованого коду» або «прихованої закономірності». У випадку поля Хіггса ця прихована закономірність є основним механізмом, який надає масу частинкам. У випадку з Нострадамусом і Мессінгом їхні пророцтва та менталізм можна розглядати як спосіб розкриття прихованих закономірностей або кодів у світі.
Ще одна можлива аналогія – це поняття «впливу» або «прояву». Поле Хіггса впливає на поведінку частинок і надає їм масу, в той час як пророцтва Нострадамуса і Мессінга можна розглядати як спосіб впливу або прояву прихованих закономірностей у світі.
В цілому, хоча немає прямого зв'язку між полем Хіггса і пророцтвами Нострадамуса і Мессінга, ми можемо побачити деякі можливі аналогії і зв'язки між цими концепціями.
Чи є якісь наукові чи філософські дослідження в цьому плані?
Llama-2-70b
Poe
Існує кілька наукових та філософських досліджень, які займаються зв'язком між свідомістю та фізичним світом. Ось кілька прикладів:
1. Квантова свідомість: це галузь, яка досліджує взаємозв'язок між свідомістю та квантовою механікою. Деякі теорії припускають, що свідомість може бути фундаментальним аспектом Всесвіту, подібним до простору і часу, і що вона може відігравати певну роль у колапсі хвильової функції, яка описує ймовірність поведінки частинки.
2. Оркестрована об'єктивна редукція (Orch-OR): ця теорія припускає, що свідомість виникає внаслідок колапсу хвильової функції в мікротрубочках нейронів мозку. Теорія припускає, що свідомість не є продуктом мозку, а скоріше фундаментальним аспектом Всесвіту, який керується мозком.
3. Інтегрована теорія інформації (ІІТ): це теорія, яка намагається пояснити природу свідомості. Він припускає, що свідомість виникає з інтегрованої інформації, породженої причинно-наслідковими взаємодіями в системі. Теорія припускає, що свідомість є фундаментальним аспектом Всесвіту, і що її можна кількісно оцінити та виміряти.
4. Теорія глобального робочого простору (GWT): це теорія, яка припускає, що свідомість виникає з глобального робочого простору мозку. Глобальний робочий простір – це мережа взаємопов'язаних областей мозку, які беруть участь в увазі, сприйнятті та пам'яті. Теорія припускає, що свідомість є продуктом глобального робочого простору, і що вона дозволяє інтегрувати інформацію з різних частин мозку.
5. Важка проблема свідомості: це термін, введений філософом Девідом Чалмерсом для опису труднощів пояснення суб'єктивного досвіду свідомості. Незважаючи на те, що наука досягла значного прогресу в розумінні мозку і його функцій, важка проблема свідомості залишається загадкою.
6. Панпсихізм: це філософська позиція, яка припускає, що свідомість є фундаментальним і всюдисущим аспектом Всесвіту. Згідно з панпсихізмом, вся матерія, включаючи атоми, електрони і частинки, має певну форму свідомості.
7. Емерджентизм: це філософська позиція, яка припускає, що свідомість виникає з емерджентних властивостей складних систем. Згідно з емерджентизмом, свідомість не є фундаментальним аспектом Всесвіту, а скоріше продуктом взаємодій і відносин між окремими компонентами.
Це лише кілька прикладів з безлічі наукових і філософських теорій і положень, пов'язаних з вивченням свідомості. Ця галузь постійно розвивається, досліджуються нові ідеї.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma