Пам’ятники, як і назви вулиць, увіковічують, на думку тих, хто ставить ці пам’ятники, якусь подію чи особистість. Кожен народ чи суспільство має у своїй історії такі визначні особистості чи визначні події і спокійно чи з піднесенням сприймає встановлення пам’ятника чи пам’ятного знаку для цієї особистості.
Нарешті, ці пам’ятники чи пам’ятні споруди з часом переростають у своєрідні символи, які політики використовують для ефективної пропаганди свого світогляду, а підприємці використовують для реклами, а то й для прямої комерції. Таке спокійно відбувається у цивілізованому світі і нікому в голову не спаде щось у цьому змінювати, а не те, що знищувати.
Але!
Ситуація з пам’ятниками в Україні не трохи, а зовсім інша! Вся справа в тому, що до Референдуму Україна була колонією російської імперії. Ще раз – Україна була колонією російської імперії. І не простою колонією.
Імператриця Катерина ІІ, ознайомившись з історією Московського царства, жахнулась від того туману і мракобісся, яке дихнуло в її обличчя з глибин часу. З того часу, коли Андрій Боголюбський, скориставшись сваркою удільних князів Русі, штурмом взяв Київ, пограбував і спалив його. І повернувся назад, у Суздальське князівство, бо ненавидів Київ і русичів. (Б.Д.Греков «Киевская Русь», Госполитиздат, Москва, 1953)
І Катерина не вигадала нічого кращого, як продовжити справу Петра, який на місце терміну «Московскоє царство» ввів в дипломатичний оборот термін «Россія, Россійская імперія», і перелицювати історію Московського царства, підмінивши її історією Київської Русі. Звідси, вже в часи СССР, з подачі академіка Рибакова і виникло «братскій народ», а Київська Русь – це «колиска трьох братскіх народов».
І відштовхуючись від цього історичного казусу, російські політики з пропагандистською метою почали активно встановлювати по всій Україні пам’ятники різним російським особистостям і не дуже особистостям. Все залежало від креативу пропагандистів та правителів російської імперії.
Після Референдуму на пам’ятники в Україні практично не звертали уваги, бо були більш нагальні проблеми – економіка та фінанси молодої країни реформувалися від совкової в ринкову, а це значить, що відбувалися природні потрясіння в суспільстві від політичних перемін.
І стояли б ці пам’ятники ще довгий час, аби не війна 24.02.22.
Колоніальна війна росії проти України з метою повернення своєї колишньої колонії в лоно імперії. Або фізичне знищення українців, як непокірного метрополії народу (а тих, хто «втомився від війни» – переселення в Сибір, на кордон з Китаєм, таке практикувалося ще в імперські часи і сьогодні нащадки переселенців надзвичайно активно вирізають українців) і заселення «звільненої» території України більш покірними, наприклад – бурятами.
Ще раз – в Україні іде колоніальна війна, за якою росія намагається відновити свою імперську територію, якою володіла до 1914 року, тобто включно з країнами Балтії, Фінляндією та Польщею. Ну і повернути собі катерининське звання «жандарма Європи». Як без цього.
На фоні кривавого протистояння акт знесення всіх імперських пам’ятників та пам’ятних знаків є абсолютно природним. Україна прощається зі своїм колоніальним минулим. А крики про «культурну спадщину» то лиш фантомні болі росіян, які живуть в Україні та користуються її демократизмом, та вихолощеного совка, який психологічно перебуває ще в стані «колиски трьох братніх народів».
Україна прощається зі своїм колоніальним минулим, хоча ще ніяк не повернеться до своєї власної грандіозної історії, яка засліпила і Петра, і Катерину.
Одесити, рвучи волосся на грудях за поверженою імператрицею, впритул не бачать Усатового, яке стоїть поряд з Одесою, і нічого не знають про знамениту усатівську культуру, так історики називають легендарну кімерійську культуру. Так само, як нічого не знають про місце останнього спочинку легендарних кімерійських князів, про яке згадував Геродот.
Запорожці добре знайомі з Хортицею, а хто із запорожців хоч щось чув про легендарну середньостогівську культуру, названу так зовсім не випадково. А саме середньостогівська культура повстала перед її дослідниками, як культура, яка першою на планеті Земля приручила коня, винайшла колесо і за допомогою цього стала монолітним народом-воїном. Згодом цей народ-воїн навчився переплавляти залізну руду одразу в залізо чистої проби, навчився плавити високолеговану сталь різних сортів і методом холодного зварювання різних сортів сталі виготовляти мечі, різноманітну зброю, плуги та різні стальні засоби для трипільців-землеробів, які проживали на правому березі Славутича.
Чернігівці-сіверяни навіть не підозрюють про дуже цікавий факт зі своєї історії: чому саме Чернігівські князі володіли одноосібним правом на Білу Вежу?
Якщо повязати три останні абзаца в одне ціле, то перед нами повстає грандіозна древня історія України, яка починається щонайменше вісім тисяч років тому. …Але цього не учать у школі бо підручники з історії України були написані в …Москві.
Охочі можуть перевірити: в питаннях по ЗНО кімерійці повстають як дикі кочові племена, які в дев’ятому столітті до н.е. переселилися зі соду в степи України, тобто, з росії.
Питання: а як тоді кімерійці, які переселилися в степи України з росії у дев’ятому столітті до н.е., змогли за тисячу років до свого переселення переплавляти залізну руду в залізо тут, в степах України? Це питання не обходиться мовчанням, воно закрикується: «Тот, хто говорит об этом, тот фашиствующий бандеровский нацист!».
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma