«Хто ми? Звідки ми? Для чого ми?»
Давайте спочатку простий уявний експеримент: в одному селі, де кожна людина добре знає одне одного, знає всі вади односельців крім своїх власних, несподівано поселилася сім’я, яка була повністю заклопотана власним облаштуванням та поточними проблемами, а тому не налагоджувала якихось тісних контактів з аборигенами села. Більше того, несподівані поселенці з якихось причин не пускали за поріг свого дому сусідів-контактерів з їхніми вагомими порадами.
І ось звідси питання: якою буде реакція аборигенів села на прийшлих поселенців? Правильно, насторожено негативною, бо «невідомо, що в них там в голові». А якщо до абсолютно природної настороженості (природний захисний інстинкт на «чужого») додати ще й емоційні оповідки сусідів, невдалих контактерів, яких обмежили в праві нав’язувати комусь свої поради, то реакція аборигенів на непрошених переселенців дуже швидко з настороженої переросте в негативну. Так, навіть знаючи здатність сусідів-контактерів до художнього оформлення сухих фактів, бо вони «свої», брехливі і лукаві, але «свої»… Така вона, природа людських взаємовідносин, яка «відшліфовувалася» впродовж тисячоліть.
У своєму «Дослідженні історії» Арнольд Дж. Тойнбі допустив таке поняття, як «російська цивілізація». В першому приближення це сприймається як хитрий опус перекладача, але далі, на фоні кривавої війни з цією само «російською цивілізацією», з’являється вже ворожість до самого автора і нестримне бажання вступити в полеміку. А даремно.
Для повного розуміння суті подій, які останнім часом розвиваються особливо бурхливо, включно з дивним ракетним бомбардуванням Польщі, нам просто необхідно розпрощатися з таким емоційним надбанням, як «ворожість до всього та до вся», яка личить людині з печерною психологією, але ніяк не личить новій людині, яка з холодною головою та чистим ясним розумом народжується з крові та болю.
Так от, в російському перекладі «Дослідження історії. Виникнення, зростання та занепад цивілізацій» (видавництво «Астрель») на сторінці 335 подається коротке, але надзвичайно точне і яскраве зображення народження російської імперії. Автор порівнює цей процес, який розтягнувся на чотири століття, з роботою «прокатно-дробильної» машини, в гуркоті якої не чути передсмертних криків кочових народів, які зникали в її череві.
Російська імперія створювалась поступово, переплавляючи в собі сотні різних народів в один безликий масив, який жорстко контролюється центром. І цей людський масив за кілька сотень років свого існування уже звик жити під жорстким пресом тотального контролю, вже й не уявляє життя без жорсткого контролю. І делегує в центр своїх хитрих і креативних представників, які страхом і перспективою матеріальних благ допомагають центрові ще більше зцементувати імперію.
В глобальній політиці, починаючи з 18 століття, російська імперія сприймалася оточуючим світом як досить потужна і впливова сила, з якою варто рахуватися. Навіть пори те, що вона періодично зазнавала болючих поразок, але завдяки своїй гігантській масі, як в географічному смислі, так і в смислі сировинних та людських ресурсів, ці поразки не завдавали імперії якоїсь відчутної шкоди. Принаймні, її розвал ніким не передбачався і за останні 200 років імідж російської імперії, як потужної сили світового масштабу, ніким практично не заперечувався.
Тепер повернемось до прелюдії нашої партитури, в якій розписані хоровий виступ та арії аборигенів села та несподіваних переселенців. І збільшимо її до глобальних масштабів.
І перше, що одразу ж впадає в очі, – політики світового рівня такі ж само люди, які звикли сприймати цей світ та взаємовідносини в ньому такими, якими вони були і сто років тому. Змінилися костюми і телефони, а сприйняття світу не змінилося. Росію і далі бачать, як і двісті років тому, досить таки потужною імперією. Так, світове співтовариство добре бачить, що основа росії – це безлика маса людей, інтереси якої замикаються виключно на інстинктах. Але ця маса володіє ядерною довбнею, а отже з нею потрібно поводитися дуже і дуже обережно. Тобто, для аборигенів світового політикуму росія була «своєю». Дивною, дикуватою, але «своєю».
А ось Україна в цьому сталому світі, який прагне стабільного бізнесу, виглядає досить таки несподіваною побудовою, в якій сторонній спостерігач бачить виключно остарбайтерів та борців за очолення корупції. І зникнення цієї несподіваної побудови в череві російської імперії глобальний політичний світ сприйняв би з розумінням. Заради сталого бізнесу.
І в цьому не потрібно вбачати якоїсь катастрофи. Бо все змінилося в одну мить з 24.02.22. Вся потужна військова сила російської імперії в друзки розбилася об залізобетонний мур із вчорашніх остарбайтерів. Україна несподівано повстала перед усім світом потужною державою з високоорганізованим суспільством, яке здатне тримати удар збройної агресії і знайти ефективну відповідь на агресію.
І такого повороту ніхто не очікував. І для світового політикуму потрібен був час на переосмислення ситуації. А потім і для глибокого аналізу та переоцінки ситуації, що сформувалася…
… Цікавий читач зможе досить швидко відшукати в мережі практично весь спектр нових російських політичних течій, які почали швидко формуватися на фоні військових поразок російської армії, від радикальних комуністів сталінського штибу до монархістів. Представники деяких сил навіть відкрито погрожують розправою всім путіністам. Але всі ці політичні сили не зможуть прийти до влади без підтримки силових структур, а народ підтримає того, кого поставлять силовики. Навіть крах економічної системи не викличе якихось ефективних революційних рухів. Так вже побудована російська імперська структура.
І саме в цій системі спостерігається її сила і слабкість водночас. Росія останні 30 років жила за рахунок експорту сировини та імпорту готової продукції і втратила військовий потужний промисловий потенціал. Відродити втрачене одними лиш наказами та циркулярами неможливо хоча б тому, що в росії на сьогодні відсутній кваліфікований склад інженерів, здатних швидко не просто відновити виробництво, а вийти на рівень новітніх технологій. Відсутній, як і сто років тому, і науковий потенціал.
Тобто, росія з самого початку агресії проти України не була готова до затяжної війни. А тому сьогодні все залежить від сили волі та витримки України.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma