Продовжую цикл матеріалів щодо концепту "роздурачковування", яке просуває блогер Сергій Григорович (
Serhiy Grigorovich ), анонс якого було подано тут.
Загалом в мережі Інтернет присутня значна кількість "письменників", що просувають свої "теорії" чи "ідеї" з тією чи іншою мірою агресивності чи самозакоханості. "Бігати" мережею за кожним з них дійсно не цікаво, бо вільного часу не вистачить, але деякі з них зачіпають у своїх "теоріях" настільки фундаментальні речі, що закривати на це очі просто неправильно. І це поза будь-якими партійними, соціальними, ідеологічними поглядами осіб, які опонують. Ба більше, деякі "ідеї" можуть дійсно бути реалізовані через слабу обізнаність поточної влади у країні чи через використовуваний владою країни курс на "інфотеймінг" населення, що пізніше потребуватиме значних зусиль до виправлення. Якби історія від 1917 року на території України, коли спочатку було знищено новонароджену за світовими стандартами інженерію, а пізніше її було "перестворено" вже у радянській парадигмі застерігає від повторного застосування.
Власне, що ж викликало в мене початкове несприйняття "теорій роздурачковування" Григоровича? Власне пост "Блогер викрив як московія розповсюджувала по Україні не правильний математичний довідник." Що ж тут не так, коли оцінюєш це з точки зору методичності нового "освітнього напрямку" для дорослих - "роздурачковування"?
- По перше, сам заголовок посту, де пишеться "блогер викрив". За здоровим глуздом так сформувати заголовок могла б якась стороння особа, назвемо її умовно В, яка ознайомилася з ґрунтовним та всебічним аналізом дослідника А і формує науково-популярний огляд цього дослідження. Тоді так, з точки зору В можна писати про А, як про третю особу та робити такий заголовок. Якщо ж мова йде від автора та про автора, що формування заголовку у третій особі однини виглядає дещо дивним. І точно не методичним.
- По друге, автор посту "досліджує" довідник з математики "Справочник по математике для инженеров и учащихся втузов" за авторством І.М. Бронштейна та К. А. Семендяєва, який дійсно був вперше виданий у 1945 році у Москві, але пізніше був перевиданий у значній кількості країн та загалом різними мовами. Тобто цим довідником користуються не тільки в Україні, але й, наприклад, в тому ж Ізраїлі, де зазвичай в першу чергу віддають перевагу технічній літературі, яку сформували етнічні євреї в незалежності, де (в якій країні) ця технічна література видавалася. А, враховуючи надзвичайно високий рівень інженерних досліджень та отриманих результатів, говорити про "фундаментальні проблеми" довідника не доводиться. З власного досвіду контактів з ізраїльськими євреями, бачив російське видання цього довідника на книжковій полиці в ізраїльській ІТ компанії. (І зразу попереджаю "хейтерів": я не маю жодних єврейських коренів, тому моя думка є думкою сторонньої особи, хоча і поділяю ту думку, що технічна література сформована етнічними євреями є здебільшого доволі ясною для розуміння та легкою до читання.)
- Загалом маніпуляції на надбаннях цивілізації у незалежності від того, в якій країні їх зробили, виглядають ще тим "дурачкізмом" . Думаю, нормальною позицією є використання будь-яких надбань людської цивілізації, якщо це вигідно як людині, так і країні в цілому. Категорично неприйнятним є дві крайнощі маніпуляторів:
- так звана позиція "с нагрузкой". Для молодшого покоління читачів - за союзу була колись у торгівлі така "опція" - купівля "з нагрузкою", коли, наприклад у книгарні, щоб купити, наприклад, книжку Олександра Дюма, потрібно було також купити "в нагрузку" книжку якогось компартійного функціонера. Тобто, дійсним "дурачкізмом" є йти за повідцем маніпуляторів, які, наприклад, говорять: "ось ви, українці, хочете взяти із союзу те чи те. Тоді ви маєте також брати із союзу і союзну (російську) інтерпретацію історії. Інакше ні, не подобається союз, то й автомати Калашнікова також "відкиньте" :)
- друга крайність, коли все, що було зроблено за союзу в Україні має бути відкинуто. Також доволі маніпулятивна позиція, бо величезна кількість напрямків цивілізації, як то інженерія, кінематограф, космонавтика, ... почалися та розвивалися у людській цивілізації паралельно з існуванням того радянського устрою на території України. Немає потреби відкидати будь-які здобутки цивілізації, навіть якщо вони зроблені у союзі. Але, зрозуміло, будь-що потребує "фільтрації" через призму української ідентичності. Залишаюся на цій позиції, якщо що.
- В самому ж пості Сергій Григорович здійснює стандартну маніпуляцію. Про види маніпуляцій буду писати в інших постах циклу. Тут же наведу пояснення щодо цього випадку. Маніпулятор шукає в документі (тексті, книжці,...) одне положення, як правило, таке, для "розвінчування" якого може спиратися на "емоційній реакції" читача чи слухача. Далі це положення усіляко "розвінчується" перед читачем та читача підводять до думки, що й увесь документ (пост, книжка,...) є помилковими. Для більшого ефекту це положення, яке "розбивається", означається маніпулятором "фундаментальним". Таким положенням Сергій Григорович "вибрав" означення визначеного інтеграла, яке сформульовано ще у XVII-XVIII століттях у працях сера Ісаака Ньютона та Готфріда Вільгельма Лейбніца. Для кращого емоційного ефекту було вжито "багато букв", навіть було написано декілька постів із закликом перевірити усіх викладачів математичного аналізу та вилученням (виправленням) довідника, як дуже "простим" та "ефективним" механізмом "роздурачковування в математиці".
- Для м'якого заперечення цієї теорії я навіть був опублікував пост "Про сферичного коня у вакуумі, або математичні маніпуляції", до спочатку м'яко спробував скерувати позицію Сергія Григоровича щодо помилковості його теорії: "що математика має оперувати виключно розмірними одиницями, а ті, хто цього не розуміють, є "задурачковані" радянською школою". І навіть надав посилання на загальновживаний механізм оперування розмірними формулами, інтегральними та диференціальними рівняннями, що використовуються у науці та техніці, як обезрозмірювання (Nondimensionalization). Та для ілюстрації у своєму пості використав картинку з демотиватора. На що вже був отримав доволі істеричний пост з хамськими дописами "ботоферми" Григоровича, який знову ж таки використав описаний вище маніпулятивний прийом (розвінчування картинки). Усю додаткову інформацію щодо цієї ситуації додав до посту-уточнення.
- Загалом від особи, що себе позиціюває як інтелектуала (Сергія Григоровича) очікуєш з точки зору "методичності" детального та скрупульозного огляду, коли це стосується таких фундаментальних речей, як критика засновників будь-якого наукового напрямку (в даному випадку - інтегрального числення). Заради цікавості, я "спустився" по математичних книжках та довідниках від ХХІ до XVII століть і ніде не побачив моменту, як класичне визначення було спотворено. І це справедливо для математичної та інженерної літератури українською, польською, англійською та російською мовами (іншими, на жаль, не володію :) ). Усюди фігурує одне й те саме визначення означеного інтеграла, бо, як вже писав, математика оперує абстрактним поняттям числа, оскільки ні на логарифмічній лінійці, ні на арифмометрі чи комп'ютері ми не маємо змоги "відкласти" чи "внести" розмірність. Операції із розмірностями виключно визначаються прикладними аспектами використання математики. І наразі науці чи інженерії не відомі випадки, коли відсутність розмірної величини в означеному інтегралі призводила до руйнування атомних електростанцій, повеней, чи інших техногенних катастроф. А ось ситуації, коли невірне використання правила обезрозмірювання (чи взагалі нехтування цим правилом) призводило до катастроф є відомими. І про це буде нижче.
Тепер наведу два приклади, які викладають в курсі комп'ютерних наук (computer science) в будь-якому університеті світу, що характеризують хибність тези про оперування в інженерії розмірними величинами, без попередньої обробки обчислювальних формул та залежностей за вказаним вище правилом обезрозмірювання.
Ракета Ariane 5: збиток у 8,5 млрд доларів
4 червня 1996 року трапився невдалий запуск ракети-носія Ariane 5, яка була розроблена Європейським космічним агентством. Ракета зруйнувалася на 39-й секунді польоту через невірну роботи бортового програмного забезпечення. Ця історія запам'яталася, як одна з найдорожчих комп'ютерних помилок.
В системі управління польотом нової ракети Аріан 5 використовувалися фрагменти програмного забезпечення ракети Аріан 4, зокрема системи інерціальної навігації. Однак при перенесенні цієї системи для використання на новій ракеті, розробниками не були враховані всі особливості. Через іншу траєкторію виведення ракети на 30-й секунді після запуску значення горизонтальної швидкості перевищило встановлені в програмі обмеження і викликало збій в роботі комп'ютера.
В результаті ракета отримала неправдиву команду на відхилення сопел прискорювачів, а пізніше і основного двигуна. На 39-й секунді польоту ракета стала руйнуватися під дією аеродинамічних сил і самознищилася.
Програмне забезпечення, встановлене на борту Ariane 5, було розроблено для більш ранньої моделі - Ariane 4. Більш потужний двигун Ariane 5 спровокував баг, що не зустрічався в попередніх версіях програмного забезпечення.
По суті, програма спробувала записати 64-розрядне число в 16-розрядний регістр. Виникло переповнення, в результаті якого відмовив і основний, і резервний комп'ютер (оскільки на обох комп'ютерах виконувалися одні й ті ж програми).
На розробку Ariane 5 було витрачено близько 8 мільярдів доларів. Загальна вартість супутників, які повинна була вивести на орбіту ця ракета, становила 500 мільйонів доларів.
Cупутник «Mars Climate Orbiter»: збитки в 125 млн доларів
Через фатальну помилку апарат виявився занадто близько до поверхні Марса.
Апарат летів до Марса 9 місяців. Mars Climate Orbiter 23 вересня 1999 року мав видати гальмівний імпульс і перейти на високоеліптичну орбіту з періодом 14 годин, а потім протягом двох місяців за допомогою ряду аеродинамічних маневрів у верхній атмосфері Марса довести орбіту до кругової. У розрахунковий час на висоті 193 км апарат включив двигуни на гальмування. Через 5 хвилин MCO заплановано пішов за Марс і більше ніяких сигналів з нього не надходило. З аналізу даних було припущено, що апарат пройшов над поверхнею Марса на висоті 57 км замість розрахункових 110 км і розпався в атмосфері.Детальний аналіз, так званий (Root Cause Analisys) виявив, що субпідрядник, який працював над багатьма інженерними задачами, не виконав найпростішого перетворення англійських одиниць виміру в метричну систему.
Зрозуміло, що багатьом читачам будуть не зовсім зрозумілі терміни, які використовувалися у цих двох прикладах. Сподіваюся повернутися до детального та всебічного опису цих випадків для читачів без використання спеціальних термінів. Але ці приклади наводилися наразі з іншою ціллю - людина, яка має відношення до інформаційних технологій, чи яка збирається навчати програмістів, просто повинна знати ці випадки, всебічно розуміти їх причини та ніколи у житті не навчати учнів та студентів "тупому" оперуванню розмірними одиницями. Особливо це показово у другому випадку, коли субпідрядник, що навчався у країні, що успадкувала британську систему освіти та якого викладач учив усюди оперувати розмірними величинами, бо інакше "порушуються фундаментальні принципи", розробив програмний модуль, що оперував числами в англійській системі мір. Це сталося причиною конфлікту з іншими частинами системи комп'ютерного управління, яка оперувала числами в метричній системі. Як результат, 125 мільйонів доларів у цінах 1999-2000 років "згоріли" в атмосфері Марсу. Як висновок, будь-яка особа, що має стосунок до ІТ, мала б знати про це, і в неї не мало б виникати бажання "міняти фундаментальні речі". :) Це стало для мене "першим дзвіночком" щодо детальнішо аналіз "методичних розробок" Сергія Григоровича та великих сумнівів в тому, що означений Сергій Григорович має відношення до ІТ (ну можливо, виключно як власник якоїсь "галери" за термінологією українського ІТ, що не дуже обізнаний власне із самим ІТ).
Перший же приклад ілюструє другий випадок застосування принципу обезрозмірювання - врахування технічних обмежень обчислювальної техніки та можливе накопичення обчислювальних помилок, яке найяскравіше проявляється при роботі із розмірними величинами дуже великих та дуже малих значень. Дуже великих - це все, що пов'язане з космосом, дуже малих - все, що пов'язане з мікробіологічними дослідженнями, генетичними, квантовими обчисленнями. Тобто, якщо вчити учнів оперувати розмірними величинами, то пізніше немає потреби очікувати їх потрібність у "програмуванні високих технологій", і "формошльопство" та конкуренція з росіянами, індусами та пакистанцями (зрозуміло що не зі всіма, а радше з тими, що складають персонал так званих ІТ-галер) на ринку низькомаржинальних ІТ-послуг - то "наше все". :) І це є справедливо без залежності від того, яка поточна влада буде в Україні.
Третій приклад - так зване керування через безрозмірні змінні доволі цікаво описано у пості "Безразмерный воздушный шар. Утилитарная магия анализа размерностей", який я вже наводив тут. Деталізацію цих трьох випадків залишу на пізніше, коли напишу пост щодо обезрозмірювання та STEM підходу до освіти (та власне викладання математики) у школі.
Далі буде...
P.S. Цілком не виключено, що в подальшому в цей пост будуть внесені деякі правки, якщо я чи читачі побачать орфографічні чи стилістичні помилки. Щоб попередити можливі "хейти" на цьому: в пості я вже описував механізм кешування ресурсів у пошуковій системі Google, коли кеш-бот Google кешує інтернет ресурси.
Наприклад, за посиланням можна побачити початкову версію поста "Як Арістотель створив програмування". А скориставшись, наприклад, сервісом Copyleaks можна зробити порівняння двох текстів (скопіювавши один і другий у відповідну форму).
Вказані тексти відрізняються на 0.02%. Чим і наскільки суттєво? Тут зацікавлені особи можуть порівняти самостійно. Це зроблено для спростування маніпуляцій стилю "тримай вора", що були зроблені у пості: "По глупо-ватому тролінгу "Петра Непідкупного", коли були наведені "висмоктані з пальця цитати". Використання таких "прийомів" Сергієм Григоровичем є ще одним аргументом щодо витрачання на цього часу. Як вже писав, доволі "типовий персонаж" української блогосфери. :)
Також потрібно попередити читачів - кеш-бот Google кешує ресурси за своїм власним алгоритмом, і не виключно, що через деякий час знищений пост може бути недоступним через цей механізм, або в кеші залишиться виключно остання версія посту. Для розуміння та ілюстрації знову ж таки відсилаю до поста "Про сферичного коня у вакуумі, або математичні маніпуляції". Загалом бажано зберігати скріни, бо вони точно "не горять". :)
Ну і персонально для Григоровича та "ботоферми": українською я є Петро Непокупний (Petro Nepokupnyi). Чому вживаю цей термін ("ботоферма") щодо "учнів Григоровича" проясню в наступних постах серії.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma