Від самого ранку крутив в голові думку про що не так в нашій армії. Нє, ну всі ж ото дають якісь аналізи, вказують на поганих комбригів, оцінюють військових не будучи при цьому військовими, хейнять ТЦК, і знають як виграть цю війну за допогою двох палок і одного кірпіча.
Так от, розібравши на запчасті всю структуру від солдата до полковника.Проблема всього одна. І звучить вона банально просто. Всього два слова.
-Бо виїбуть.
Чому ви положили взвод? Шоб не виїбали.
Чому ви не зробили контратаку? Бо виїбуть.
Чому одразу не доповіли? Боявся шо виїбуть.
І таких чому, можна привести на кожну дію в армії.
Всі когось бояться. Роблять так аби не бути виїбани, а потім якщо їх виїбали за їхніх же провал, їбуть всіх рангом нижче. Бо їх хтось виїбав, і тепер вони мають тоже повне право на втіхи сексуального характеру.
Субординація в армії це основа основ, так само як і дисципліна. Але вміти відстоювати власну точку зору, робити розбір польлотів, планувати, наводити аргументи, перетворювати плани на дії... Це всьо нізя бо виїбуть. Виїбуть всі. Старший солдат, Молодший сержант, Сержант, Старший сержант, і так до генерала.
Це страх чогось такого совіцького, що аж гидко. Всі бояться якогось ефімерного дядька який приїде і накричить на когось... А ще якщо догану випише, то обше, життя пропало. Ніхто тому дядьку навіть не пробує щось пояснити, чому краще так, чому відбулось ось так. Всі стоять. В голові крутять, та коли він вже поїде, дехто навіть дулю в кармані круте. Дядько поорав, поїхав, всі вишли на перекур, обісрали дядька як кури драбину, розказали один одному піздаті стратегії, як зробити це краще, ефективніше, результативніше. Кинули бичка об землю, і пішли далі робити так шоб не виїбали.
Поки не зміниться цей чинник, всі інші зміни до того самого місця.
Низ не каже, верх не чує...
В принципі, все так, але не завжди.
Приїздить генерал на командний пункт. Каже командиру вогневої підтримки (на повному серйозі), що міномет повинен випускати хоча б одну міну в годину. І стоїть перед ним старлєй, командир вогневої підтримки. І так чесно в очі доповідає, що йому старший начальник на добу виділив п'ятнадцять мін на п'ять мінометів. І не боїться старлєй, що ви₴буть, бо є яйця, бо прийшов сюди Перемогу робити, а не військову кар'єру. І поруч стоїть начальник штабу і комбат, які той старший штаб завалили донесеннями про нестачу БК, що нічим стрілять тощо. Теж чесно і правду в лоб. І що? Генерал поумнічав і поїхав. Галочку поставив. Мін нєт, воюйте хлопці багнетами.
Або як підрозділ штурмової роти кинули з колес в штурм без підготовки. Який потрапив в оточення, бо сусід справа/зліва мовчки кинув позицію, пропустивши ворога в тил роти. Хлопці вийшли (шкода не всі) без команди старшого штабу. І коли в батальйон приїхала тьма комісій, і їм правду в рапортах пишуть про обставини відходу, збереження особового складу, то зверху в ОТУ все це до сраки. Бо там вже все вирішили без ваших доповідей і папірців. Люди відступили, бо в підрозділі низький морально-психологічний стан, так би мовити. Після двох з половиною років війни, ага. А повинні були стійко померти в оточенні (за логікою вищого штабу). Догана командирам батальйону нах.
Не завжди правда в очі є панацеєю.
Скоріше за все, вся ця правда розбивається об якесь каміння "бо ви₴буть" в якомусь високому кабінеті. Бо там мова про кар'єру, а не Перемогу. І там "бо ви₴буть" дійсно має страшну вагу
Я пробував робити так, як правильно і ефективно (звісно на своєму рівні), аналізував, пояснював, аргументував... Мене "намагалися виїбати", але не завжди виходило і не зовсім. Виписували догани, розказували, який я безвідповідальний, а потім я просто перевівся служити в інше місце. Але все ж наостанок, замполіт дуже хотів "піднасрати" і надрукував таку службову характеристику, що мене по словам мого минулого командира (його змінили місяць тому, служили разом 1.5 року) повинні розстріляти...
Мені все також похуй на їх "сексуальні забаганки", бо я не хочу робити "красіво", "так, як сказали, щоб не виїбали", я хочу бути ефективним, а з мене роблять "безвідповідального недисциплінованого бунтаря, який погано впливає на оточення", але мені похую...
Якось так...
Вирішив трохи доповнити своєю мікроісторією...
Як людина, яка в армії з 22го, таки люто плюсую - це реально в більшості випадків так і є. І я не можу зрозуміти, чому дорослі і наче б то адекватні люди, продовжують продовжувати цю дичину
Я іноді реально починаю відстоювати своє і кожен раз думаю, чому решта мовчить?? Головне як в тиху по кутках шушушу, то можуть, а як аргументовано відстоювати свою думку, то відразу язики в дупі.
Та й таке
Ну, тут же ж как... Можуть виїбати: приїхати, поорати, вліпити догану, зняти з посади, вивести в розпорядження (як одного командира роти).
А можуть відправити в залупу. В село, зайняте противником, де у противника повний візуальний і вогневий контроль. І ти там не дуже доблесно ляжеш у ворожій засідці, і тіло забрати не зможуть (як іншого командира роти)
Вичерпно повний опис проблеми. Тепер би ще набрати десь (де, дідько, де?!) критичну кількість людей, які не побояться цього епічного "виїбуть"
ЇЖА ДЛЯ РОЗДУМІВ
Не ждімо, поки інші прийдуть і закличуть нас до великих справ! Самі закличмо всіх стати на шлях честі. Покажімо себе найсміливішими ватажками, достойнішими очільниками, ніж ті, що нині очолюють нас
КСЕНОФОНТ
#Бойове_лідерство_українців
#Місія_насамперед_люди_завжди
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma