Сферичний кінь у вакуумі - ідіома, що визначає деяку ідеальну концепцію, максимально відірвану від реального життя.
Дуже часто автори, описуючи суспільні відносини в нашій багатогранній країні в догоду сформованим теоріям починають маніпулювати причинно-наслідковими зв'язками, або, взагалі кажучи, формувати ідеальні концепції, які мають доволі опосередковане відношення до реальності.
Наприклад, дехто оперуючи прикладом успішного мера певного міста певного регіону, який належить до певної політичної сили, робить висновок про те, що якщо усіх мерів усіх міст країни вибрати з цієї ж політичної сили, то це забезпечить успіх цілої країни. Інший автор, саркастично розповідаючи про ботоферми одного з політиків, робить суспільно-політичні висновки на основі "гласу народного", який в соцмережах формують ботоферми іншого політика. Або у нас дуже люблять посилатися на висновки "соціологічних досліджень", які, о диво, роблять з дотриманням усіх загальносвітових найкращих практик, коли практично решта напрямків життєдіяльності у країні знаходяться на рівні кращих зразків "бананових республік". І таких прикладів можна навести дуже багато. :)
Не вважаючи себе тим, хто не робить помилок у причинно-наслідкових зв'язках, поставлю за мету сформувати декілька кейсів у стилі "накинути на вентилятор", щоб дехто з читачів поглянув на суспільно-політичну ситуацію з дещо іншого кута зору. Не обіцяю зв'язаної розповіді, радше це буде набір тез рівня "думки у голос".
Почнемо зі "спільного дому", з якого ми ніяк не можемо вибратися. Якщо поглянути на історію Російської Імперії, до від початку вісімнадцятого століття (з часів Петра І) ця країна "почала цивілізувалися", хоча б у тому розумінні, що сяк-так дотримувалася міждержавних договорів, а її еліти були легітимними в очах світу, бо все ж таки існували династійні союзи. Однак у 1917 році "спільний дім" встановив новий "канон" міждержавних стосунків, одним із перших декретів після перезаснування держави відмовившись від боргів імперії - "кому я должен, всем прощаю". :) І цю ж практику союз застосовував не раз, якщо згадати, наприклад, то й самий розрахунок після ДСВ за постачання з США за ленд-лізом. Загалом для світу не зовсім цікаво, яку ідеологію застосують у країні, чи яка династія почне правити, бо це є суверенне право мешканців території. Але фінансові борги, які робить соціум на певній території потрібно повертати, і це є базове правило співіснування, для якого немає строку давності.
Коли розглядається історія України у ХХ столітті, то одна частина нашого соціуму хоче продовжувати її від УНР, вважаючи часи УРСР періодом насильницького приєднання до "спільного дому", інша ж настоює на тому, що часи УРСР є не меншою за значенням частиною історію, навіть наголошуючи, що народжені в УРСР визначали історію та політику цього ж "спільного дому". Але тут потрібно зауважити, що УНР від самого початку виступала за цивілізоване встоювання у світову спільноту, зокрема в дотриманнях міждержавних договорів та виплати частин боргів "спільного дому" на відміну від Радянської Росії, яка зразу ж пішла "в несознаку - я не я, корова не моя". З іншого боку, якщо настоювати на тому, що вихідці з України "рулили" в СРСР, то потрібно задуматися: а чи для цілого світу існування СРСР несло позитивні моменти? Здається, питання риторичне. І, як наслідок, Україна, яка визнає невід'ємність радянського періоду, також має розуміти, що настоюючи на провідній ролі у союзі, поточна Україна автоматично "притягує" на себе негатив існування СРСР у світовій історії. На жаль, ми за ці тридцять років і далі хочемо, коли вигідно, бути поперемінно то жертвою СРСР, а то тими, хто визначав внутрішню та світову політику СРСР. І при цьому ми "щиро" дивуємося, що до нас і далі насторожено та за схемою "деньги вечером - стулья утром" :) відносяться у світі. І це ще не враховуючи того, що в нашій країні час від часу лунають заклики про "корисність дефолту".
Чи суспільний експеримент союзу був таким вже позитивним для світової історії? Знову ж таки питання риторичне. Як уже зазначалося, Радянська Росія від самого часу свого існування запровадила "нові стандарти" співжиття хоча б у розрізі того, що можна набратися боргів, а пізніше від них відмовитися "перезаснуванням" країни. Ідеалісти бачили "безплатну медицину та освіту", при цьому закриваючи очі, на те, що безплатний фельдшерсько-акушерський пункт та школа у селі були наслідком оплати у трудоднях та відсутністю паспортів. Або отримавши можливість споглядати, як живуть за міцними кремлівськими мурами "полум'яні революціонери-ленінці", їх послідовники у світі "просікли фішку", що маргіналів, невдоволених, очікувачів "халяви" завжди є більше та понесли світло ленінізму у світ. Камбоджа, В'єтнам, Корея, Ефіопія, Ангола, Куба, Афганістан, Конго ... відчули на собі переваги ленінізму, які їм принесли випускники університету дружби народів ім'я Патріса Лумумби.
Загалом тема впливу "спільного дому" на країни світу у ХХ столітті потребує окремої розмови. Але, як мінімум, лукавлять ті, що розповідають про негативи західних суспільно-політичних теорій та течій без врахування, що значна їх кількість сформувалася або трансформувалася на противагу чи під впливом того, що впроваджував у світ СРСР. Коли хочете в черговий раз сформувати висновок про "проклятих імперіалістів, які виключно "глибокою стурбованістю" допомагають Україні", спробуйте заглибитися в історію та інтерпретацію фактів, щоб вибудувати логічні та історично правильні причинно-наслідкові зв'язки.
Сподіваюся залишиться інтерес розвивати цю тему далі...
P.S. Зразу хочу заперечити можливі закиди щодо чергового опусу про "меншовартість українського соціуму". Загалом, компле́кс меншова́ртості, також відчуття́ меншова́ртості — вияв непристосованої структури особистості, що страждає від відчуття переваги оточення над нею. Комплекс виникає внаслідок помилок чи невдач і суттєво впливає на поведінку людини.
Так от, на мою скромну думку, середньостатистичний український посполитий не страждає від цього комплексу взагалі. Радше, він отримує певний дискомфорт свідомості, що був недостатньо "хитрий" і зазнав невдачі. А ось наступного разу він цієї помилки не допустить. :) І тут потрібно врахувати, що на формування цієї "хитрості" "спільний дім" мав один із визначальних внесків.
Так от, щоб дійсно наступного разу не наступати на ті ж самі граблі, цьому ж середньостатистичному посполитому потрібно навчитися бачити та будувати причинно-наслідкові зв'язки його дій, а не користуватися "сферичними конями у вакуумі", які йому сформують політологи чи блогери на зарплатні від олігархів чи транснаціоналів, з якими ж ці політологи та блогери "успішно воюють". :)
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma