Зрозуміло, що ситуація, яка склалася на сьогодні не виникла на порожньому місці. Ситуація на сьогодні є наслідком подій, які відбувалися вчора. Тобто, тут діє причинно-наслідковий зв’язок. А що у нас відбувалося вчора?
У 2004 році, після перемоги "Помаранчевої революції", до влади прийшов Віктор Андрійович Ющенко.
І це була мить злету рожевих надій на "прекрасну Україну майбутнього". Надій, що ось далі все налагодиться, само собою, і життя в Україні буде прекрасним.
На армію на той час ніхто не звертав особливої уваги, бо ніхто не збирався воювати. Хаос у реформі ЗСУ до 1997 року намагалися впорядкувати «Державною програмою розвитку ЗСУ до 2005 року». Але вже у 2000 році цю програму почали переглядати. Проблемою була невизначеність в українській «багатовекторній політиці». Тобто, у військовій доктрині не могли визначити напрямку, з якого необхідно було очікувати ворога.
Тим більше, що всі без винятку українські політики вірили в Будапештський меморандум, як у священну ікону, яка здатна була відвернути всі злі наміри. І навіть події на острові Тузла не розбудили український багатовекторний політикум.
Отож, впритул до 2014 року ЗСУ були поза увагою політиків. Але не поза увагою українського істеблішменту…
У 1993 році, з початком ваучерної приватизації, в центрі уваги приватизаторів опинились і підприємства ВПК СССР, які перейшли у спадок Україні. Це був жирний шматок для приватизаторів, оснащений добротними основними фондами (верстати, преси, тощо). Як відбувалась приватизація і хто був першими приватизаторами?
«Олександр Бондар: У запровадженні сертифікатної приватизації була політична складова і прагматична. Політична полягала в тому, що для того, щоб отримати у Верховній Раді, де більшість складали соціалісти і комуністи, дозвіл на проведення приватизації, треба було за це заплатити ідеологічно цим силам. І плата виглядала у роздачі безкоштовно майна через сертифікати і запровадження так званої оренди з викупу. Це ті позиції, на яких наполягали ліві сили. І, до речі, ці два варіанти приватизації виявилися в результаті найгіршими.»
https://www.radiosvoboda.org/a/24912098.html
Приватизація підприємств оборонної сфери через їх попереднє "банкрутство" набула таких масштабів, що у 2000 році Верховна Рада вирішила якось вже почати регулювати цей процес, принаймні, жалюгідні залишки процесу, відповідним законом «Про особливості приватизації підприємств, що належать до сфери управління МОУ»
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1741-14#Text
Від першого дня після Референдуму і до початку 2014 року про ЗСУ в інформаційному полі України з’являлися виключно поодинокі вкиди, пов’язані або із утилізацією української зброї, під наглядом інспекторів із США, або із "дідовщиною", яка дісталася у спадок від армії СССР. Ще іноді з’являлася інформація про продаж броньованих машин "всім, хто має гроші"…
Водночас з утилізацією зброї, в ЗСУ процвітав оригінальний бізнес – "збирання" металобрухту. Результатом підприємницької діяльності військових та істеблішменту, на підконтрольній території яких стояла військова частина, вважається перший значний підрив складу боєприпасів у жовтні 2003 року біля Бахмуту. Кажуть, що там на складі реактивних снарядів до "градів" різали металеві рейки… В результаті 47 вагонів боєприпасів злетіло в повітря. Що значно "здешевило" утилізацію боєприпасів і полегшило збір металобрухту…
Креативна ідея донецьких підприємців сподобалася запорозьким підприємцям і вже у травні 2004 року "несподівано" запалали склади боєприпасів у Новобогданівці.
Затим, як пожежу на складах у Новобогданівці вдалося погасити за дві неділі, а отже незайманими залишилися десятки бетонованих складів і тисячі тон боєприпасів, то в липні 2005 року в результаті "самозаймання димової міни" жителів Новобогданівки знову евакуювали в безпечне місце… Потім евакуація у зв’язку із "самозайманням" повторювалася ще і в серпні 2006 року, і в травні 2007 року, аж поки склади із сотнями тисяч тон боєприпасів не були остаточно перетворені в купу металобрухту…
Потім була масована утилізація боєприпасів шляхом "самозаймання" в селі Цвітоха Хмельницької області (2005 рік), в містечку Лозова Харківської області (2008 рік)… Подробиці з діяльністю креативних прапорщиків тут https://www.radiosvoboda.org/a/29534591.html
Тепер увага! Якщо всі "самозаймання" гігантських складів з боєприпасами, яких вистачило б на 5 (п’ять!) років безперервної стрілянини, ще можна було б списати на підприємницьку діяльність прапорщиків, то події з 2014 року, коли росія розв’язала гібридну війну проти України, підриви останніх складів з боєприпасами вже не виглядають бізнесовим креативом…
Тим більше, що з початком гібридної війни в Україні кордони з державою-агресором були абсолютно відкриті. І автомобілі з російськими номерами спокійно шпацирували дорогами України…
«20 березня 2014 року. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
На території 17-ї танкової дивізії 6-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних сил України загорілися склади з танками, повністю заправленими паливом і з повними боєкомплектами.
Вибухи від детонування боєприпасів було чути в радіусі декількох кілометрів. На місці події працювали чотири пожежні бригади.
У результаті події в боксах згоріли два повністю заправлені танки Т-64. Ніхто не постраждав.
За даними міліції, інцидент стався під час проведення ремонтних робіт, внаслідок короткого замикання електропроводки виникло загорання одного армійського танка, що призвело до детонації боєкомплекту»
«29 жовтня 2015 рік Сватове, Луганська область
У повітря злетіли 3,5 тисячі тон боєприпасів різного калібру, в тому числі до реактивних систем залпового вогню «Смерч», «Град» та «Ураган»
«23 березня 2017 року. Балаклія Харківської області
На території 65-го ракетно-артилерійського арсеналу військового арсеналу Міністерства оборони виникла пожежа з подальшою детонацією боєприпасів та розльотом снарядів за межі арсеналу»
«26 вересня 2017 року. Калинівка, Вінницька область
Здетонувало боєприпаси на території 48-го арсеналу Міноборони, що за 2 кілометри від села Калинівка. На момент вибуху там зберігалося 188 тисяч тон боєприпасів, зокрема, ракети системи залпового вогню «Смерч», «Ураган» і «Град»
«9 жовтня 2018 року. Ічня. Чернігівська область
На території шостого арсеналу Міністерства оборони поблизу Ічні перед світанком почали вибухати боєприпаси. Військова прокуратура відкрила кримінальне провадження за частиною третьою статті 425 Кримінального кодексу України – «недбале ставлення військової особи до служби». Однак слідчі не відкидають і версію теракту»
«За роки незалежності в Україні понад два десятки разів вибухали склади боєприпасів. Шкоду, завдану обороноздатності країни, важко оцінити, матеріальні збитки обраховуються мільярдами гривень. Руйнувань зазнала інфраструктура і житловий фонд. Загинули й зазнали травм військовослужбовці та цивільні люди. Які причини цих специфічних техногенних катастроф? І чому після анексії Криму й початку війни на Донбасі військові склади стали вибухати частіше? Висновки можна зробити, переглянувши складену Радіо Свобода зворотну хронологію найбільших вибухів на артскладах за останні 15 років»
https://www.radiosvoboda.org/a/29534591.html
Але повернемося до Президента Віктора Ющенка, який з 2005 року взявся реорганізовувати армію. Бо «Державна програма розвитку ЗСУ до 2005 року» втратила чинність. Так і не почавши своєї роботи.
2005 рік є знаковим роком для глобальної політики.
В цьому році російський президент у своєму посланні федеральним зборам зробив відверту заяву про наміри реставрації російської імперії зразка 1914 року. На цю заяви відреагував тільки російський реформатор Єгор Гайдар своєю книгою «Гибель империи. Уроки для современной россии»…
22 листопада 2005 року канцлером ФРН стала Ангела Меркель https://www.jnsm.com.ua/h/1122N/
Але повернемось до України. На кого було покладено обов'язок реорганізації армії України? На міністра оборони України.
Лютий 2005 - грудень 2007 – міністр оборони України полковник Гриценко…
«Верховна Рада України ратифікувала Оттавську конвенцію, за якою Україна брала на себе зобов'язання позбутися свого арсеналу протипіхотних мін, п'ятого (після Китаю, Росії, США та Пакистану) у світі. Першою країною, яка повністю виконала умови Оттавської конвенції, стала Руанда в 2009 році. Китай, Росія, США, Індія, Пакистан та більшість близькосхідник країн відмовились підписати конвенцію»
https://www.jnsm.com.ua/cgi-bin/m/td.pl?Year=2005
«Саме за роботу на посаді міністра оборони України Анатолія Гриценка найбільше критикують політичні опоненти. Його звинувачують у розпродажі військового майна – нерухомості, озброєння та техніки. Сам Гриценко називає ці закиди брудним піаром та зауважує, що «жодного кримінального провадження немає і бути не може». Однак у лютому 2019 року чинний генпрокурор Юрій Луценко знов почав говорити про необхідність додаткових перевірок цих обвинувачень на адресу Гриценка. Адже, за словами генпрокурора, пік розпродажу майна припав на період, саме коли Гриценко очолював міноборони.» https://www.radiosvoboda.org/a/profile-of-the-candidat-13-facts-about-anatoliy-grytsenko/29804540.html
«Колишній міністр оборони Анатолій Гриценко за дев’ять місяців перебування на посаді перевів 919 танків Т-72 у статус надлишкового майна з подальшою їх реалізацією на зовнішні ринки.
Оприлюднена аргументація Анатолія Гриценка про переведення такої кількості танків у статус надлишкового майна у зв’язку з тим, що такі танки не є на озброєнні ЗСУ, та не було можливості їх обслуговувати» https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/2669469-gricenko-na-posadi-glavi-minoboroni-spisav-i-prodav-919-tankiv-komisia-radi.html
Грудень 2007 - червень 2009 – цивільний міністр оборони України Єхануров…
Перелік "результатів реформування" ЗСУ всіма міністрами оборони України займе кілька томів машинописного тексту. Тим більше, що всі діяння "реформаторів" відбувалися на тлі гучних скандалів у політичному житті України.
Спочатку Олександр Зінченко звинуватив Петра Порошенка, кума Ющенка, Третякова та Мартиненка в організації корупційних схем.
https://www.youtube.com/watch?v=nPcYSH4Tmhs
Гучний корупційний скандал не мав свого продовження, бо Зінченко несподівано помер.
https://www.youtube.com/watch?v=cXTCpcD1-U4
А далі почалися "стратегічні бої" за газову трубу з росії!..
«Політичні стосунки Ющенка з Тимошенко почалися, за його словами, "пізнього вечора у грудні 1999 року", коли вона прийшла до нього і запропонувала віддати їй посаду енергетичного віце-прем’єра в його уряді. Загалом, Ющенко заявив bbc.ua про те, що після 1999 року "кожна посада, яка була у Тимошенко, була зроблена мною". А от "жовтою карточкою" у їхніх стосунках Ющенко вважає події 2005 року після того, коли у парламенті "почалася активна перевербування народних депутатів фракції НУ-НС у парламенті під омофор Тимошенко. … Потім десь у березні-квітні Юлія Володимирівна починає говорити про "оточення президента". Я бачив два крила як ворогів, які з собою б’ються". І після того, як НУ-НС і БЮТ не виробили спільної стратегії поведінки, Ющенко вирішив відправити Тимошенко у відставку».
https://www.bbc.com/ukrainian/politics/2011/10/111005_yushchenko_interview_nk
Тобто, до реальної реформи ЗСУ руки політиків так і не дійшли...
Повна відсутність реформ ЗСУ, активні корупційні схеми і розкрадання зброї та майна в ЗСУ, політичні скандали в Україні відбувалися на тлі зростання напруженості у взаємовідносинах з росією. Це вже стало очевидним у 2008 році, коли росія зуміла заблокувати вступ України в НАТО: «4 квітня 2008 року у Бухаресті закінчився саміт НАТО, на якому розглядалися перспективи його розширення. Через небажання Німеччини та Франції псувати стосунки з Росією рішення щодо приєднання України до "Плану дій щодо набуття членства" було відкладено на грудень 2008 року»
https://www.jnsm.com.ua/h/0404Q/
Але навіть цей очевидний крок росії до агресії проти України, "газові війни", не зупинили ні Президентів України, ні Прем’єр-міністрів України, ні Міністрів оборони України в ескалації політичної напруги в боротьбі «всіх проти всіх»… Впритул до 2010 року, коли до влади прийшов Янукович…
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma