«21 Намісник тоді відповів і сказав їм:
"Котрого ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив?"
Вони ж відказали: "Варавву".
22 Пилат каже до них:
"А що ж маю робити з Ісусом, що зветься Христос?"
Усі закричали:
"Нехай розіп’ятий буде!"
(«Євангелія від св. Матвія»)
В попередніх постах я стверджував, що кривава війна 24.02.22 стрімко наближається до фіналу і дуже коротко, буквально тезами, обґрунтував свою думку тільки в економічній складовій із системи координат, в якій живе і розвивається кожне суспільство сучасної цивілізації.
Умовно це можна пояснити відомими нам з уроків математики та фізики осями координат, позначивши їх «Е» (економічна складова), «К» (культура суспільства) та «І». Остання координата – це духовна та інтелектуальна складова, яка піднімає суспільство на новий ступінь розвитку і вона потребує дуже уважного та обережного, а отже окремого осмислення.
Отже, розглянемо ситуацію на сьогодні по осі «К». Для зручності розкладемо наші міркування на блоки.
Спочатку я хочу розповісти вам одну історію, яка, на перший погляд, не має жодного стосунку до особливостей російського суспільства. Зауважте, на перший погляд…
Сьогодні про терменвокс можна знайти купу інформації в інтернеті і подивитися гру цього незвичайного інструмента на YouTube. Про геніального винахідника цього інструмента ви також можете почитати в інтернеті – це Лев Сергійович Термен. В російському сегменті інтернету він числиться як «советский изобретатель», про нього російські пабліки із захватом пишуть, як про російського першовідкривача телевізійного сигналу та багато-багато іншого, і це з надзвичайною ейфорією подається, як про виняткову і надзвичайну геніальність всіх росіян.
…Не буду сперечатися в цьому плані, а тільки скажу те, що торкається нашої теми.
Лев Сергійович Термен дійсно був всесвітньо визнаним генієм-винахідником. Але, як більшість російських геніїв за свого життя він побував у концтаборі, після звільнення мусив працювати на КГБ і, водночас, він далі працював над своїми винаходами та їх науковим обґрунтуванням, влаштувавшись у московську філармонію. Термен був непересічним музикантом і свого часу закінчив консерваторію. В московській філармонії Термен ще й працював над своїми унікальними акустичними системами.
Після того, як європейці дізналися, що Термен звільнився з тюрми, то почали запрошувати його у провідні наукові заклади, якщо не на роботу, то хоча б на лекції для своїх фахівців. Але сувора російська дійсність, яка добре почувається тільки за наявності зовнішніх ворогів, нікуди не пустила Термена. Більше того, філармоністи (підкреслюю, саме філармоністи, «носители высокого и светлого») розгромили його імпровізовану лабораторію, а все, що було в ній – тупо знищили.
За Термена не заступився навіть Корольов… Так, я не обмовився. Термен працював разом із Корольовим над космічними проектами, але… Потім щось сталося і їхні шляхи розійшлися. Термена повернули в тюрму… Надіюсь, Час поставить крапку і над цим «і»…
Термен же не здався, пережив пасквілі та переслідування і продовжував свою роботу. І зумів організувати в Москві нову лабораторію для своїх унікальних досліджень…
Незадовго до смерті Термена і ця лабораторія була розгромлена. Всі наукові праці були знищені. Документи на терменвокс були викрадені…
На похоронах геніального винахідника Термена було тільки двоє людей – його доньки…
В такому ж розгромленому стані сьогодні і могила визнаного світового генія. (Дивіться фото)
І спробуйте знайти хоч один невеличкий манускрипт про наукові розробки Термена, про наукові дослідження його винаходів, написаний рукою російського науковця… Можливо, я не там шукав…
Тепер повернемось до наших днів і послухаємо Катерину Шульман, одну з найцікавіших її розмов в Берліні, де вона розповідає, як гарно влаштувалася за кордоном російська інтелігенція і пояснює, чому Пригожину нічого не «світить» в росії.
Зверніть увагу, як часто Шульман згадує різних російських письменників, доречно вставляючи їхні вислови у свою промову…
Згадка авторитетів російської культури є невід’ємною частиною самої культури спілкування в середовищі російської інтелігенції і, зазвичай, класики російської літератури тут на першому місці. Можна ще почути імена російських філософів, рідше істориків, але практично не згадуються (принаймні я не чув) авторитети російської прикладної науки. Наприклад Бєхтєрєв, Йоффе, Ландау, Капіца, Сахаров, Щербаков… Чому так? Чому російська інтелігенція у своїх промовах чи розмовах обходить глибоким мовчанням авторитетів російської науки, немов би науки в росії не існує взагалі?
Якщо уважно розглянути весь склад класиків російської літератури, то цей контингент можна розділити на чотири гурти:
1) письменники та поети, які відображали сутність життя російської аристократії, або еліти, в сучасному розумінні, які спостерігали реалії життя своєї росії виключно через віконце своїх розкішних екіпажів; навіть в романтичному пориві, з благородними намірами все «переобустроить», вони спиралися на свій досвід спостережень через віконце своїх розкішних екіпажів; цей гурт російських митців надзвичайно великий і не будемо виділяти з нього когось окремо; на відміну європейських аристократів, які свого часу організовували Академії наук і самі ставали визнаними науковцями, в цьому середовищі ви не знайдете російських науковців, бо тут сповідувався принцип «мы все учились понемногу, чему ни будь и как ни будь», звідси і сприйняття реалій сьогодення, які базуються на власних потребах і відторгають все, що не є власними потребами;
2) Салтиков-Щедрин – чи не єдиний російський письменник, який надзвичайно точно описав найбільший, по об’єму, пласт російського суспільства, який завжди і у всі часи гарапами гнали на всі «м’ясні штурми», і він покірно та мовчки йшов; і саме тут лежить проблема вічної економічної відсталості росії, бо коли людям, які сповідують фаталізм, байдуже до свого життя, то їм тим більше байдуже до проблем аристократії та росії в цілому; щоправда саме з цього середовища виходили найбільш енергійні ентузіасти, які різними шляхами проникали в наступні прошарки російського суспільства;
3) Чехов – знову ж таки чи не єдиний письменник, який надзвичайно точно подав стан російської інтелігенції, а «Людина в футлярі» – квінтесенція, в прямому та переносному смислах; цей надійно законсервований стан в незмінному вигляді пройшов крізь революцію та війни до наших днів; з цього прошарку російського суспільства виходили науковці, але вони інстинктивно сповідували чеховський принцип: «щодня по краплі вичавлюй із себе раба, але не переборщи»; представники цього прошарку російського суспільства сьогодні організовують «голосування на пеньках» та «солов’їні трелі»;
4) Достоєвський – представник окремого, невеликого, але найбільш активного гурту російського суспільства (своєрідна «солянка»), який був завжди і чимось незадоволеним, і, водночас, був рушійною силою імперських традицій; звідси виходили і революціонери-народники, і науковці, але всі вони, водночас, були фаталістами і свято дотримувались російських імперських традицій, для яких криваві розправи над опонентами не є якоюсь надзвичайною подією; представників цього гурту сьогодні ми бачимо за моніторами комп’ютерів, які прокладають маршрути ракетних ударів по Україні, за штурвалами літаків, які бомбардують Україну, за спинами «м’ясних штурмовиків».
Отже, найбільш відомі сучасній цивілізації представники російської культури належать саме до першого гурту митців, але найбільш діяльною частиною російського суспільства є представники четвертого гурту.
Але! Культура суспільства – це не тільки письменники, поети, художники, композитори та актори! Без науковців культура перетворюється у своєрідну ширму, за якою відбувається не зовсім культурне дійство. І в цьому плані Термен є найбільш показовим символом ставлення всього (всього!) російського суспільства до науки та науковців взагалі.
Не будемо детально розбирати впливу культури на життя суспільства, залишимо це на подальші пости. Маємо пам'ятати, що саме наука народжує потужний корпус інженерів-інтелектуалів, які забезпечують життя суспільства в обох складових системи координат.
В росії в цьому плані справи надзвичайно плачевні, навіть більше, вони швидкими темпами наближаються до катастрофічних саме завдяки гігантським втратам генетичного фонду на війні. Тому, що в росії (зрештою, в сучасній цивілізації загалом) генетичний фонд на сьогодні тримається на пункті №2, (звідки поповнюються групи №3 і №4) а його гонять на «м’ясні штурми». А хто розгортатиме роботу російського ВПК за умов військового стану (залишимо в дужках практично повністю завалене машино- та верстатобудування, без чого ВПК просто немислиме)? А хто оброблятиме землю? Звідки набрати сантехніків, токарів, малярів?
Зрештою, звідти виходили і достойні науковці…
Війна з усім світом на виснаження, навіть тоді, коли частина цього світу, спостерігаючи за цирком, який сьогодні відбувається в росії, інколи й співчуває росії, за відсутності адекватної роботи складових «Е» та «К» – завідома програшна гра авантюристів. Цікавий читач може погортати сторінки історії і знайти безліч прикладів, побачити глибину катастрофи, в яку поволі скочується росія, викидаючи навколо себе все більші порції-бульбашки брехні та лукавства, уявляючи, що саме за допомогою цього можна ще якийсь час втриматись на поверхні…
Події останніх днів, «марш справедливості» та «постмарш», тільки підтвердили думку, що владна верхівка російського суспільства та всі її прошарки вже не можуть вплинути на ситуацію з різних причин.
Маховик війни ще обертається за інерцією, але сили, які запустили цей маховик, вже вичерпали свою енергію…
ПС
Для цікавого читача один дуже показовий епізод із сюжету російської історії.
«9 февраля 1945 года после Ялтинской конференции посол США в СССР Аверелл Гарриман выписал на восстановление детского лагеря "Артек" чек на 10 тысяч долларов, а взамен получил от пионеров американский герб, выполненный из ценных пород дерева. Этот герб провисел в кабинете посла 8 лет, и лишь тогда выяснилось, что в него был помещен "жучок" – изобретение советского ученого Льва Термена».
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma