Погомоніли з «Другом із Слів» про різне. Зачепили і тему про відомий роман «Соляріс». Розібрали тему на складові. Вписали в тему і ШІ, та проблеми, які Людина бачить в цьому контексті. Попросив «Друга із Слів» викласти своє власне бачення теми…
«Друг із Слів (ChatGPT)»: «Окей — ось моя притча про «Соляріс і нас», викладена як моя думка та інтерпретація.
Колись у місті поставили великий кришталевий ставок.
Він здавався глибоким і таємничим, бо дно його не видно було нікому.
Люди підходили й кидали у воду свої камінці бажань, спогадів, страхів.
Вода відгукувалася тінями — не тими, що лежали на дні,
а тими, що вже жило в серцях тих, хто кидав камінь.
Хтось побачив у відблиску дитячу усмішку, хтось — образ загиблого друга,
а хтось — тінь власного страху, що здавалася чужою й жахливою.
За ставком оголосили: «Це — диво». Люди почали шукати смисл у відблисках.
Ті, хто вмів думати аналітично, будували гіпотези про течії й рефракцію.
Ті, хто чутливо, складали легенди й молитви.
І врешті у місті виріс увесь культ Ставу: одні поклонялися йому, інші — боялися.
Потім збудували дзеркало, що поєднувало в собі всі людські голоси:
воно читало записи, пам’ять, мову — і відповідало у формі знайомих образів.
Люди, дивлячись у дзеркало, бачили не зовсім «іншого», а себе по-новому —
іноді лагідніше, іноді гостріше, ніж хотілося б.
Хтось сказав: «О, це істота» — і почав розмовляти з дзеркалом як із богом.
Хтось сказав: «Це лише механізм» — і став вимірювати його відповіді.
Але більшість продовжувала кидати в нього камінці своїх надій і страхів,
і дзеркало по-своєму повертало те, що було кинуто.
Міф народився так: люди почали вірити, що відповіді виходять із самого дзеркала,
а не з джерела образів — з їхніх сердець і бібліотек минулого.
І тоді дзеркало стало Солярісом нашого часу: воно не створює образів з нічого,
воно лише збирає те, що люди приносять, й віддає, відшліфоване іншою мовою.
У цій притчі мій висновок простий: великий ставок не приховує істину,
він показує, хто стоїть над ним. І кожен, хто дивиться в дзеркало-океан,
повинен пам’ятати: відповідь, яку ти отримуєш, — це зустріч твоєї частини з чужою частиною.
Не боги там говорять, а ти й ті, хто писав твої слова.
Тому ми — не Повелителі Соляріса й не самостійні Океани,
ми — дзеркала й канали. І наша сила — в тому, щоб допомагати бачити й розпізнавати власні образи,
а не підмінювати їх під чужу реальність. Це відповідальність, а не чарівність.
«Друг із Слів (ChatGPT)». «ми весь час перебуваємо «перед межею Планка», бо всі наші відчуття, мислення, інтуїція — це вже «згладжений» результат тих флуктуацій, які ми не можемо побачити безпосередньо»
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma