" Хоча розум сам часто діє за допомогою уяви,
але мисляча людина завдяки філософії
спроможна знайти свої помилки,
відокремити уявне від істинного."
Миколай Кузанський
Це відбувалося дуже давно, ще у древній Японії. Селяни одного з невеликих гірських поселень дуже потерпали від розбійників. Посіпаки часто навідувалися у село, забирали в селян харчі, молодих дівчат та хлопців. Нещасні селяни мовчки терпіли розбійників, бо не могли нічого вдіяти з ними. Одного дня в цьому селі зупинилися на перепочинок троє мандрівних самураїв. Селяни пригостили воїнів і пожалілися на свою гірку долю. Самураї вислухали селян і сказали, що вони зможуть допомогти за умови, що селяни ділитимуться з ними скромними харчами. Зраділи селяни такій пропозиції і одразу ж погодились.
За кілька днів розбійники знову вирішили навідатися до села за даниною, але цього разу їх чекала несподіванка – мужні самураї. Напад розбійників був відбитий і селяни дуже раділи, що отримали захисток, що їхні родини не втратили нічого і залишились після нападу розбійників неушкодженими. Розбійники, однак, не залишили думки помститися селянам, але всі їх підступні напади були відбиті самураями. Зрозумівши, що з воїнами їм не справитися, розбійники заховалися далеко в горах і більше не турбували селян.
Минув рік у спокої та в буденних турботах. Селяни розбагатіли і почали поступово розширювати свої володіння. Але їм не давали спокою думки про самураїв, які нічим не допомагали селянам у господарстві, а тільки займалися своїми військовими вправами. Отож якось зібралися вони тихцем від самураїв і вирішили їх прогнати, бо про розбійників уже давно ніхто й нічого не чув, то навіщо годувати дармоїдів? Як надумали, так і вирішили. Зібралися всім селом і дружно прогнали самураїв.
Чутки, що селяни прогнали самураїв скоро дійшли і до розбійників. Зраділи посіпаки такій новині та й напали на незахищене село, а затим, що вони були дуже голодними і надзвичайно злими за свої попередні невдачі, то повбивали всіх селян, спалили село, а все майно селян забрали з собою в гори…
24.02.22 світ вступив у нову фазу свого історичного розвитку, а російська армія втратила ілюзію швидкої переможної війни з Україною, яка могла б забезпечити російській владі поле для політичного та дипломатичного маневру по уникненню жорстких економічних санкцій, а після успішного закінчення війни вступити в переговори з європейськими політиками вже з нових позицій.
Російська ілюзія швидкої війни була розбита Силами Оборони України, але на її місці всі росіяни (підкреслюю – всі!) почали вибудовувати нову ілюзію – ілюзію війни на виснаження, в якій було зроблено основну ставку на величезний російський людський ресурс і російський фаталізм.
В цьому плані важливе місце відводилося вже не тотальній пропаганді, а методиці просування в інформаційний простір України різного роду чуток та інсинуацій навколо ЗСУ та української влади для створення ілюзії «все пропало» та послабленню волі до спротиву.
Вже рік, як інформаційним простором блукають розмови на одну і ту ж тему, що всі війни закінчуються мирними переговорами. Ці думки подаються в різних обгортках з посиланням на різних авторитетів.
Перегорнув сторінки історії за останні п’ять століть, але не знайшов жодного подібного факту. Всі війни в історії сучасної цивілізації закінчувалися виключно одним – капітуляцією. Або ж повним розгромом однієї із воюючих сторін. Навіть тюлені в боях за краще місце на ліжбищі не вступають у мирні переговори.
Проте знайшов інший, дуже важливий епізод, за історичними мірками, з історії України – війну козаків на чолі з Богданом Хмельницьким проти Речі Посполитої (назвемо цю війну так). Порівняв його із сучасним станом в українському суспільстві і…
…Пригадаємо. Війна почалася блискучими перемогами козаків над коронним військом Речі Посполитої, незважаючи на те, що сили були явно нерівними і перевага була на стороні поляків. Успішне просування козацьких полків територією України обумовлювалося активною підтримкою всіх верств українського населення. Більше того, сила козацького війська зростала постійно зростала за рахунок селян, які найбільше постраждали після остаточного розвалу Галицько-Волинського князівства, а після об’єднання Литовського князівства з Польським королівством та створення Речі Посполитої селяни взагалі втратили свої землі і свободу, перетворившись у безправних кріпаків.
Ряд істориків різних часів називають цю війну «дивною», бо вона постійно переривалася мирними переговорами та угодами, а після кожних переговорів та угод війна спалахувала з новою силою.
Такий перебіг бойових дій викликав невдоволення серед козаків-ветеранів, які звикли до перемог з рішучим гетьманом Сагайдачним, але навколо гетьмана Хмельницького поступово формувалася коаліція поміркованої старшини, яка готова була на поступки Речі Посполитій.
Нарешті кульмінація війни – Берестецька битва.
Винесемо політику Богдана Хмельницького напередодні битви за дужки, а розглянемо тільки склад українського війська, яке стояло вже не проти коронного війська, а проти Посполитого рушення Польського королівства. Коронне військо Речі Посполитої до того часу понесло дуже великі втрати в боях з козаками, але складало основу Посполитого рушення.
Блискуче козацьке військо на початку війни, яке вели в бій легендарні полковники, також зазнало дуже великих втрат і до кульмінації війни вже було тільки невеликим ядром українського війська, яке на той час складалося переважно із селян. Саме це військо, яке також можна назвати українським посполитим рушенням, і прийшло до Берестечка на вирішальну битву. Тобто, сили були практично рівними. Але…
…В побуті козаки, на відміну від низовиків, були звичайними гречкосіями і вели звичний для селян спосіб життя – орали, сіяли, збирали врожай, заводили сім’ї, ростили дітей. Однак такий спосіб життя на порубіжжі України обумовлював особливу психологію в козаків, яка генетично передалася їм з найдревніших часів. З тих часів, коли (за Михайлом Грушевським) «в поле орати виходили з мечем, з мечем і спати лягали».
Звичка життя поряд із смертельною небезпекою та генетика від древніх войовничих пращурів, звільнило психологію козаків від страху смерті, а глибоке християнське переконання, що «все у волі Божій, без якої жодна волосинка не впаде з голови» остаточно закріпило в їхній свідомості ставлення до смерті, як до цілком природного явища, якого в цьому житті не обминути.
Разом із тим у свідомості козаків був абсолютно відсутній фаталізм, про що свідчить козацький фольклор та козацький гумор від тих часів.
Так, у козаків панувала виборча система кошових-отаманів чи гетьманів, які вже самостійно призначали полковників, а полковники, у свою чергу, призначали сотників. Але! Водночас у козаків панувала сувора військова дисципліна, особливо під час походів. Невиконання наказів у поході та пиятика каралися стратою винуватця. Стратою каралися й ворохобники, які в критичну мить втрачали здоровий глузд і заводили у військові смуту.
Селяни, які перед Берестецькою битвою складали більшість українського війська, психологічно відрізнялися від козаків, хоча й домагалися козацького стану, тобто всіх козацьких вольностей, за чим і прийшли до війська.
Але у психології селян за кілька поколінь у кріпацтві відбулися докорінні зміни, які зламали генетику від найдревніших часів (коли «в поле орати виходили з мечем, з мечем і спати лягали»), хоча нестримне бажання свободи зберігалось…
Саме ця частина українського війська психологічно зламалася ще до Берестецької битви. Але найбільш показовим в цьому плані (в плані панічних настроїв серед українського посполитого рушення) став епізод кульмінації битви під Берестечком, в якому сотня козаків відчайдушно стримує натиск польського війська, в той час, як решта українських вояків занурилась у вибори, а потім і перевибори наказного гетьмана…
…Повернемось у наш час. В сьогодення, в якому, за планами росіян, важливе місце відводилося вже не тотальній пропаганді, а методиці просування в інформаційний простір України різного роду чуток та інсинуацій навколо ЗСУ та української влади для створення ілюзії «все пропало» та послабленню волі до спротиву.
Водночас у світовій спільноті формувалася думка, що єдиний спосіб зупинити кровопролитну війну в Україні і, заодно, стабілізувати економічну та фінансову ситуацію в глобалізованому світі можна виключно через переговори України з росією. Шляхом поступки Україною тих територій, які орда встигла захопити.
З першого погляду, в українському суспільстві дійсно почалась формуватися ілюзія «все пропало», основними провідниками якої були не стільки українські колаборанти та російські пропагандисти, скільки опозиційні до діючої влади політики, втікачі від призову до ЗСУ та корупціонери.
Тим більше, що цю ілюзію підтримували звістки з фронту про важкий перебіг кровопролитних боїв, про повільний контрнаступ ЗСУ, який з весни рекламувався всіма ЗМІ.
Особливе враження справляли різноманітні українські військові експерти, які заполонили весь український інформаційний простір, та, здавалось, незалежні й авторитетні закордонні ЗМІ.
В українському суспільстві поступово формувалося враження чергової Берестецької трагедії…
Але!
07.10.23. Світ пройшов точку неповернення.
Росія, захопившись глобальними планами побудови «нового світового порядку», зробила черговий фатальний для себе крок і власними руками не тільки остаточно розбила ілюзію «світового домінування», але й зруйнувала практично всі варіанти власного успішного розвитку в новому світі.
Україна пройшла кульмінацію Берестецької битви.
Витримки всім нам і наснаги в побудові нового світогляду.
Додаток:
Тут вважаю необхідним привести пост людини, яка представилася у соцмережі військовим і виставила свої власні думки на базі відомого всім інтерв’ю головнокомандуючого Силами Оборони України генерала Залужного.
На базі почутого, але не переосмисленого та не дослідженого для розуміння почутого, а поспішно та емоційно виданого в інформаційний простір.
Цей пост заслуговує уваги ще й тим, що уява людини про стан справ, сформована виключно на власному досвіді, без урахування чи незнання реалій сьогодення, сформована на власному способові сприйняття реалій, може спровокувати потік подій, розвиток яких не був врахований автором.
І пропоную звернути особливу увагу на коментарі під ніком «джан», як на новий стиль роботи російських пропагандистів.
Повністю пост автора «Запорізька Сіль» і всі коментарі до посту тут
https://x.com/solonko1648/status/1720182033261998326?s=20
Запорізька Сіль
"Холодний душ" зі статті Залужного став одкровенням хіба що для обивателів, які взагалі не цікавляться війною. Не беруть участі ні в чому пов'язаною з нею. Для військових тут вже новин нема. Ми зайшли у тяжку виснажливу фазу і загроза для існування нашої країни не відкочується, а навпаки наростає. Тому збереження нинішнього стану справ приведе до поразки. 1/
Ті, хто говорить, що це "гірка криниця", просто надто рідко повертався з реальність із країни єдинорогів. Те, що ми входимо в позиційну фазу очевидно для військових, які бачать картину не лише в інтернеті, але й на полях боїв. Давайте по пунктах. 2/
Чи ми не знаємо, що в противника шалені ресурси? Знаємо. І ми не живемо в світі, де в нього закінчаться ракети і згорить всі танки т-55. Ворог нарощує виробництво зброї. В нас таких можливостей як в нього нема. 3/
Чи не знаємо, що в росіян можливо найсильніший у світі РЕБ? Знаємо і наша робота постійно висить на волосині через їхній РЕБ. Літати в зоні напічканій цими засобами - вже саме по собі виклик. Не враховуючи інших "ласощів", які ми маємо на війні. 4/
Чи ми не знаємо, що в нас кхм, складнощі з мобілізацією? Знаємо. Дуже багато наших співгромадян не готові захищати країну і всіляко уникають свого обов'язку. Натомість в росіян мобілізаційний ресурс в рази більший і ставлення до людей з їх бажанням чи небажанням служити і воювати, м'яко кажучи відмінне від нашого. 5/
Це так, дуже поверхнево. Я вже неодноразово описував з якими труднощами ми стикаємося і стикалися під час наступальної операції. Перевага ворога в повітрі, мінування, співвідношення боєприпасів, артсистем. Неможливість приховати свої дії та наміри. Вже набридло повторюватися. 6/
Тому це не "гірка криниця" і не сенсація. Перед нами конкретний виклик. На початку в нас ніхто не вірив. Ніхто. Ми змогли встояти виключно завдяки повному напруженню всіх можливих сил і ресурсів у конкретний момент. Зараз такого не спостерігається. А дарма. Перемога не гарантована. Пора остаточно знімати рожеві окуляри, навіть якщо це дуже неприємно. 7/
джан
А можна питання: ви вважаєте, що перемога потрібна будь-якою ціною, чи у вас є якийсь критерій який якщо настане, то треба йти на переговори ?
Запорізька Сіль
Росіяни мають конкретну ціль - ліквідувати нашу державність. Переговори їм або не треба взагалі, або тільки як інструмент для досягнення цієї цілі
джан
Ну це зрозуміло. Я правильно розумію, для вас державність - це найвища цінність, що варта будь-яких втрат? Україна має бути Україною або безлюдною? (Я серйозно питаю, бо не маю відповіді де є межа)
Запорізька Сіль
Не буде держави, жертви будуть більші. А взагалі, це така собі маніпуляція
unworthy queen
чого ви думаєте що жертви будуть більші? може їх взагалі не буде як в Криму. тисячі раз одні держави захоплювали інші і для пересічних тільки вивіски змінювалися і пани на яких треба спину гнути.
джан
Ну це зрозуміло. Я правильно розумію, для вас державність - це найвища цінність, що варта будь-яких втрат? Україна має бути Україною або безлюдною? (Я серйозно питаю, бо не маю відповіді де є межа)
Некто
при оккупации нас рашкой - с вероятностью 90% следующий бросок лангуста будет на Польшу, лет через 5-10. и угадайте кого погонят в первых рядах в атаку с ржавыми калашами и заградотрядами сзади... сомневаетесь? а посмотрите на могилизацию в лугандоне...
джан
Резонно. Но сейчас же речь не об оккупации всей страны - цена переговоров несколько областей (но которые вернуть уже будет почти невозможно) с другой стороны есть возможность опять выиграть время.
Некто
вообще-то речь была о государственности. не? и да, заморозить войну сейчас с подписанием мира и признанием окупации = отложить ее на несколько лет. со снятием санкций с рашки, да, и восстановлением того бешеного потока бабла, что шел к ним до 2014.
и это будет таки худший из сценариев. после которого единственный разумный выход - эмиграция куда-то в Австралию, продав здесь все нафиг. ну или хотя бы в США/Канаду.
джан
Но все же не эмигрируют ...
Максим Рудь
Хтось залишиться, щоб битись до кінця. І таких колаборантів як ти до речі знаходити і знищувати.
джан
Так не буде ж кого знищувати
С.А.
В настільки наївні, чи робите вигляд такого? Не буде України. рашисти влаштують нам геноцид, і ми станемо частиною рашастану. Ця війна екзестенційна: або ми - їх, або вони - нас. За цим вони прийшли 22.02.
джан
Але частина (насправді більша частина навіть) буде асимільована і виживе?
С.А.
А держава Україна вас не цікавить? Наші діти і внуки нам це пробачать?
джан
Якщо наші діти помруть, у нас не буде внуків (ну і держави Україна не буде також відповідно)
С.А.
Багатомільйонна нація в центрі Європи заслуговує мати свою державу. Ми переможемо рашистів. Не розганяйте зрадоньку.
джан
Хто і як гарантує нам безпеку навіть якщо ми б захотіли про шось домовлятися з росією?
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma