Про війну 24.02.22 можна сказати дуже коротко: ця війна стрімко наближається до фіналу.
Уважний читач, однак, вимагатиме аргументів, бо в інформаційному просторі поширюється, і дуже активно, протилежне – війна надовго.
Коротке пояснення мого твердження, що війна дійсно наближається до фіналу і дуже печального для росії.
Росія не була готова до затяжної війни, бо у своїх планах спиралася на віртуальне уявлення про стан справ в Україні та була закомплексована на своїй «могутності». Найбільш яскраво цей факт російська армія продемонструвала під час Харківського контрудару ЗСУ. Втеча з Херсона продемонструвала відсутність в росіян якихось свіжих ідей (і, знову ж таки, ресурсів) для подальшого ведення війни в новій реальності. «Могутність» російської армії розсіялась, випарувалась, як кошмарний сон зі сходом сонця.
Гарячковий пошук командуючих російською армією, хаос під час «часткової мобілізації» і, особливо, «м’ясні штурми» Бахмута, яскраво висвітлили глибоку кризу в управлінні не тільки збройними силами росії, але й по всій російській владній вертикалі.
Зрозуміло, що за такого стану справ росія потребує термінової реорганізації хоча б у збройних силах та військово-промисловому комплексі для ведення тривалої війни на виснаження, яку вона сама і проголосила з початком зимових бомбардувань українських міст.
Однак, будь-яка реорганізація потребує підготовлених фахівців, кризових менеджерів, які для початку мають визначити об’єм та напрямок реорганізації, а вже звідти починається підготовка фахових інженерів, які реалізовують напрямок та об’єм реорганізації, готують, у свою чергу, робітників-виконавців… Знову ж таки, для цього росії потрібен Час.
Але росія вже сьогодні відчуває гостру нестачу кваліфікованих кадрів (і в першу чергу інженерів-машинобудівників, які можуть провести реорганізацію), а продовження війни не тільки посилить кадровий голод, але й наблизить ситуацію загалом до катастрофи…
А ми ще не згадували про сільське господарство росії, з якого активно вимивалися і вимиваються до сих пір робітники, і дуже сумнівно, що звільнені у запас вагнерівці сядуть за трактори та комбайни…
Ті оповідки про силу-силенну нових військових заводів, які швидкими темпами відкриваються по всій росії, є казочками «по щучьему веленью, по моему хотенью», розрахованими на обмежений інтелект, бо, знову ж таки, а хто працюватиме на цих нових заводах, якщо вони таки з’являться в майбутньому?
Так, кордони росії відкриті, рух за межі росії не припинявся ні на один день і в кремлі очікують, що інженери та викладачі вузів, які масово втікали з росії під час першої хвилі «часткової» мобілізації, почнуть повертатися… Але… Фахівці дійсно повернуться за однієї умови: війна закінчилась і загроза мобілізації в окопи зникне…
Але в росії не здогадалися поміняти навіть пропагандистів, хоча вони повною мірою проявили свою нездатність працювати в нових реаліях і на перспективу: погрози в сторону НАТО та брудна лайка справляють враження неадекватності російської владної системи…
Отже, на сьогодні є зрозумілим, що росія не має реального плану виходу з війни. Ніякого. На всіх рівнях. Єдина надія росіян на всіх рівнях – «все как-то рассосется само собой». І найперша ознака хаосу в головах росіян – це руйнування дамби Каховської ГЕС…
Що далі? Використання ядерної зброї? Підрив Запорізької АЕС?
Що-до російської ядерної зброї… З’явилось невеличке питання що-до її існування в робочому стані взагалі… На фоні загадкових смертей та арештів науковців, які обслуговували ядерні запаси та займалися розробками носіїв ядерних боєголовок… На фоні активізації «повернення історичних територій» в Піднебесній…
Зрештою, навіть якщо з ядерною зброєю в росії все гаразд, то, попри хаос у головах, владна верхівка росії ніяк не виглядає неадекватною.
Якщо читач уважніше приглянеться до інформаційного простору, то запросто побачить посилення росіянами інформаційної атаки з надією дестабілізувати ситуацію в Україні і спробувати вивести хоча б частину «втомлених від війни» українців (які ще живуть спогадами про «світле минуле») та ухилянтів на вуличні протести, на блокування державних інституцій, з єдиною вимогою: переговори з росією.
Російська владна структура марить затяжними переговорами з Україною з надією виграти Час…
Звідси і активізація росіян, які в різний час виїхали за кордон, з надією, що під натиском європейського демократичного суспільства буде згорнута військова та фінансова підтримка України. Для цього на різних форумах, зустрічах, на будь-яких площадках проводиться «тиха розмова в кулуарах», де можна переконати співрозмовників, що «путін ось-ось помре і тоді в росії прийде до влади демократично настроєна еліта і все буде, як колись». Для цього європейців переконують, що в Україні суцільна корупція та злодійство, що вся гуманітарна допомога постійно розкрадається, а зброя та боєприпаси перепродуються… Чи знаходять ці розмови вдячних слухачів?
Так, знаходять. Навіть в країнах Балтії…
Найпечальніше те, що «слухачі» знаходяться і в Україні, особливо в середовищі підлітків, які виховувалися під наркозом «величия россии»… А Верховна Рада України так і не визначилася із законом про депортацію…
Але попри все, війна 24.02.22 стрімко наближається до фіналу.
Час на стороні витримки і непохитності, і не визнає компромісів.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma